Оновлено
2019-10-03
13:53

Навчальні дисципліни

Назва дисципліни: Інтуїція в науковому пізнанніШифр дисципліни: 6.02.03.01
До списку дисциплін
Загальний опис дисципліни
Курс «Інтуїція в науковому пізнанні» розроблений для студентів четвертого курсу філософсько-теологічного факультету з урахуванням наступності освоєння студентами фундаментальних дисциплін, а також фахових дисциплін, передбачених робочими навчальними планами для студентів.

Метою даного курсу є здійснення переходу від осмислення специфіки інтуїтивних актів до виявлення механізмів їх ефективного використання в науково-пізнавальній практиці, а також формування свідомості студентів на засадах сучасних гуманістичних ідеалів, ліберально-демократичних цінностей, національно-патріотичних та громадянських пріоритетів. Визначальним у цьому навчально-виховному процесі є осмислення студентами специфіки сучасної західної соціокультурної парадигми та сучасної філософії, яка би для них, майбутніх спеціалістів, розкривала максимальні теоретичні та практичні перспективи їх фахової самореалізації в процесі європейської самоідентифікації України.
Курс «Інтуїція в науковому пізнанні» складається з двох частин: історичного огляду проблем походження інтуїції, та аналізу матеріалу, що забезпечує розуміння місця і ролі інтуїції в науці. Підґрунтя цього матеріалу є необхідним елементом формування гуманітарної культури і широкої ерудиції спеціаліста, сприяє розвитку і поглибленню методології пізнання, умінню аналізувати і історичну, і сучасну ситуацію з метою визначення адекватних і найбільш плідних рішень у практичній діяльності. Історичний огляд проблем походження інтуїції – це частина, в якій детально характеризуються основні етапи історії розвитку інтуїтивного знання й інтуїції як такої. Незважаючи на тривалі й наполегливі зусилля філософів і психологів осягнути природу, смисл і потенціал інтуїції, вона й досі залишається недостатньо вивченою та методологічно обґрунтованою. Ми маємо справу з такою надзвичайною здібністю людини, яка за самою своєю суттю не може бути до кінця раціонально реконструйованою. Проте важливо виявити джерела, можливості та передумови успішного функціювання цього феномену, розробити методологічний інструментарій для систематизації вже отриманих результатів, а також запропонувати авторське розуміння проблеми. У частині про розуміння місця і ролі інтуїції в науці мова йде не лише про суху значущість інтуїції в науковому пізнанні, а й про те, наприклад, що наука всебічно реалізує свій апріорно цілісний, синкретичний аксіологічний потенціал, апелюючи не лише до розсудку, а й до моральної волі, почуття прекрасного, релігійних і містичних одкровень, інтуїцій, що постають умовами актуалізації вищих можливостей людського розуму. Пояснюючий і смислотворчий потенціал знання помітно зростає, коли в ньому виявляються крім епістемних ще й етичні, естетичні, релігійно-містичні, трансцендентально-метафізичні ціннісні потенції. Все це зумовлює значущість і цінність інтуїції в науковому пізнанні.
Інтуїція тривалий час привертає до себе увагу дослідників. Це складне багатогранне явище, спроможне оптимізувати творчий процес. Їй належить основне місце у творенні наукових, технічних і художніх інновацій. Вона надає пізнанню нового імпульсу, визначаючи напрям розв’язання проблемних ситуацій.
Теоретичне осмислення феномену творчості в науці вимагає розкриття природи і специфіки його евристичних компонентів, одним із яких саме й постає інтуїція. Ця проблема не тільки не розроблялася на відповідному концептуальному рівні, а й не виокремлювалась як відносно самостійна в межах загальної теорії творчості. Кращому розумінню природи інтуїції та її ролі в творчому процесі має посприяти дослідження її когнітивно-ціннісного та методологічного потенціалу.

Основними формами освоєння курсу є: лекційні заняття; самостійна робота студентів; індивідуальні та групові консультації; певний вид контролю знань, умінь і навичок студентів; додаткові види роботи студентів: написання та захист реферату, здійснення науково-пошукової роботи, написання твору-роздуму на світоглядні теми, прочитання першоджерела та здійснення його критичного аналізу, виконання додаткового практичного завдання; залік.
В методичному плані даний курс «Інтуїція в науковому пізнанні» складається із лекційних занять, основна увага в яких зосереджується на освоєнні студентами текстів першоджерел провідних філософів, психологів сучасності а також критичної літератури, що забезпечить не тільки засвоєння фактичного матеріалу студентами, але й ефективно сприятиме формуванню культури філософування. Важливим є не так обсяг засвоєної інформації, як особисте ставлення до неї, розуміння почутого й прочитаного, вміння висловлювати власну думку професійно та неупереджено.

Для досягнення мети ставляться такі завдання:
•    Досягти глибини основ знань з теорії й історії філософської думки, розкрити багатство і різноманітність інтуїтивістських проблем, напрямів і течій.
•    Осмислити історичний розвиток проблеми інтуїції та визначальні тенденції її сучасного поступу.
•    З’ясувати суть сфер гуманітарного й соціально-економічного знання, основні наукові та інтуїтивістські школи, напрями, концепції, роль найновіших технологій у світі сучасної культури й у галузі гуманітарних наук.
•    Розкрити когнітивний потенціал інтуїції в науці з урахуванням її ціннісних аспектів, особливої ролі в актуалізації творчо-конструктивного потенціалу дискурсивного мислення та взаємозумовленості в акті наукового відкриття пізнавальних і ціннісних аспектів.
•    Показати, що феномен інтуїції в контексті потенціа¬лістичного розуміння науково-пізнавальної діяльності має важливе значення, дозволяючи розкрити взаємозумовленість об’єктивних і суб’єктивних аспектів креативної діяльності в науці.
•    Дослідити методологічні можливості сучасних інтуїтивістських концепцій знання, пов’язаних з уявленнями про смисл і цінність інтуїції, характерними для постнекласичної філософії та методології науки, а також зі спробами актуалізувати епістемно-ціннісний потенціал інтуїції в евристичному просторі наукової творчості.
•    Навчитися правильно формулювати й обґрунтовувати думку про те, що в актуалізації креативного потенціалу науково-пізнавальної діяльності непересічна роль інтуїції зумовлена передусім її ціннісною природою, здатністю поєднувати в акті наукового відкриття різноманітні творчі потенції вченого.
•    З’ясувати доведення про те, що сутнісні характеристики інтуїції в контексті постнекласичної філософії та методології науки змінюються в тому розумінні, що стають антропомірними, ціннісно та соціокультурно зумовленими, розширюючи потенціал і сферу практичного використання нереалізованих раніше можливостей.

Компетенції якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни:

Знати:
–    усі важливі сфери гуманітарного й соціально-економічного знання, основні наукові та інтуїтивістські школи, напрями, концепції, роль найновіших технологій у світі сучасної культури й у галузі гуманітарних наук;
–    основні визначення і поняття;
–    результати комплексного дослідження взаємозв’язку інтелектуального, формального, дискурсивного з інтуїтивним у науковій творчості, що є значущим у зв’язку з об’єктивними інтегративними тенденціями в науці, пошуками нової методологічної парадигми, зростанням актуальності ціннісної проблематики, процесами гуманізації та гуманітаризації наукового знання;
–    основні прийоми ведення дискусії, полеміки, діалогу;
–    елементи бібліографічної і наукової роботи;
–    підходи методико-наукового аналізу в контексті світоглядного, ціннісно-смислового визначення.

Вміти:
– виявити ціннісну структуру і способи актуалізації потенціалу інтуїції в процесі творчої наукової діяльності;
– володіти принципами раціонально-логічного й інтуїтивного  процесів мислення до тенденцій сучасного інформаційного суспільства;
– логічно формулювати, висловлювати й аргументовано відстоювати власну позицію на ту чи ту проблему;
– формувати навички об’єктивної оцінки інтуїтивістських і наукових шкіл та напрямів;
– формувати та розвивати культуру інтуїтивного мислення і світобачення;
– здійснювати критичний аналіз інтуїтивізму в епістемології, філософії та методології науки через осмислення світоглядно-філософських і пізнавально-методологічних основ інтуїтивного мислення, виявлення його специфіки в контексті потенціалістичного розуміння природи наукового пізнання;
– формувати навички об’єктивної оцінки подій та фактів, пов’язаних з інтуїтивними «одкровеннями»;
– застосовувати форми та способи філософського дискурсу для обґрунтування власного світогляду;
– орієнтуватися у категоріальному науковому апараті, напрямах з історії розвитку інтуїції;
– формувати і удосконалювати навички самостійного аналітичного мислення у сфері гуманітарного знання та розвитку інтуїтивного мислення;
– дати критичний аналіз інтуїтивізму, де є свідчення про те, що інтуїція в науці зазвичай осмислювалася через її пізнавальні та методологічні виміри, однак у кожному конкретному випадку важливу роль відіграють аксіологічні (власне пізнавальні, морально-етичні, художньо-естетичні, сакрально-містичні) потенції та чинники саморозгортання інтуїтивного знання;
– формувати правильну оцінку своїх можливостей.

Розуміти:
– теоретичні уявлення про різноманітні форми людського досвіду і знання, природу мислення, співвідношення інтуїтивного знання з науковим, знання і віри, особливості функціонування знання у попередні історичні епохи і в сучасному суспільстві, про системи релігійних, моральних і інтелектуальних цінностей, їх значення в історії людства і в різних культурних традиціях;
– значення ролі інтуїції і науки у розвитку цивілізації, співвідношення інтуїції і науки та пов’язані з ними сучасні соціальні і етичні проблеми, розрізняти історичні типи наукової раціональності, знати структуру, форми, методи наукового пізнання в їхньому історичному розвитку, сучасні моделі наукового знання;
– що проблема інтуїції в науці має глибокі світоглядно-філософські та концептуально-методологічні витоки, всебічне дослідження яких допомагає виявити її суть і приховані можливості як ефективного засобу наукового відкриття та пізнавально-творчої діяльності.
– твердження про те, що в евристичному просторі наукової творчості роль інтуїції не зводиться лише до спонтанних ірраціональних осяянь, а передбачає використання так званої «нової» раціональності в її когнітивно-ціннісному вимірі;
– смисл співвідношення психологічного і біологічного у людині, відношення людини до себе, свого внутрішнього чуття, осмислення інтуїтивного процесу, дискусії про характер змін, які відбуваються з людиною і людством на рубежі третього тисячоліття;
– діалектику формування особистості, її свободи і відповідальності, своєрідність інтуїтивного, інтелектуального, морального і естетичного досвіду різних історичних епох;
– філософські концепції свідомості, проблему несвідомого, про роль свідомості і самосвідомості в індивідуальному досвіді, соціальному житті і культурній творчості;
– специфіку класичних та сучасних методів науково-філософського пізнання – дедукція, індукція, діалектика, феноменологія, психоаналіз, герменевтика тощо;
– методику наукового аналізу в контексті філософсько-світоглядного, ціннісно-смислового визначення;
– суть самоствердження себе як особистості та фахівця на засадах пріоритету прав людини в сучасному громадянському суспільстві.

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.
СВІТОГЛЯДНО-ФІЛОСОФСЬКІ ТА ПІЗНАВАЛЬНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІНТУЇТИВНОГО МИСЛЕННЯ

Тема 1: Інтуїція у світоглядно-філософському та пізнавальному вимірах
Історичний огляд формування феномену інтуїції. Суть поняття інтуїції, її основні ознаки. Характеристика інтуїтивного знання. Різноманітність та складність розуміння поняття інтуїції. Світоглядно-філософські засади інтуїтивного мислення. Суть поняття «інсайт». Різноманітність теорій і думок стосовно становлення поняття інтуїції. Природа інтуїції у науковому пізнанні. Суть інтелектуальної інтуїції. Творча інтуїція в науці.

Тема 2: Когнітивний потенціал інтуїції в науковому пізнанні
Сутність когнітивного потенціалу інтуїції в науці. Поняття наукової інтуїції. Онто-гносеологічні витоки природи наукової інтуїції. Роль інтуїції в науково-дискурсивному мисленні. Сутність когнітивного потенціалу інтуїції в науці. Характеристика інтуїціоністської програми. Аналіз праць Е.Феєнберга та Анрі Пуанкаре. Роль інтуїції в науково-дискурсивному мисленні. Суть та значення «формули» «дискурсивність інтуїтивного». Взаємозв’язок дискурсивного з інтуїтивним. Інтуїція і логіка в мистецтві і науці. Пізнавальна роль інтуїції, її форми. Смисл філософських ідей інтуїтивного пізнання. Гносеологічний аналіз інтуїції.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. 
КОГНІТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІНТУЇЦІЇ В НАУКОВОМУ ПІЗНАННІ ТА ЇЇ ЦІННІСНІ ПАРАМЕТРИ

Тема 3: Взаємозв’язок епістемних і ціннісних аспектів інтуїції в акті наукового відкриття
Визначення епістемних і ціннісних аспектів інтуїції. Їх взаємозв’язок. Зміст поняття «наукове відкриття». Роль інтуїції в акті наукового відкриття. Процес творення нового в науці. Розкрийте зміст і суть поняття «епістема». Дайте пояснення акту наукового відкриття.
Охарактеризуйте математичне бачення інтуїції за Геделем. Моделі наукового пошуку за  Є.Ушаковим. Основні етапи становлення процесу наукового пошуку.

Тема 4: Смисл і цінність інтуїції в контексті постнекласичної філософії та методології науки
Характеристика постнекласичної філософії науки. Смисл інтуїції у постнекласичній філософії. Математична основа постнекласичної науки. Загальна характеристика поняття «евристика». Роль інтуїції в евристичному просторі наукової творчості. Суть та значення поняття «інформація». Основні види інтуїції. Ознаки та головна суть містичної інтуїції. Основні завдання евристики як науки. Інтуїція і проблема художньої творчості. Інтуїція як форма безпосереднього осягнення істини. Інтелектуальна і чуттєва інтуїція.
Перелік джерел, які пропонуються для засвоєння курсу

1. Асмус В.Ф. Проблема интуиции в философии и математике /В.Ф.Асмус. – М.: Мысль, 1965. – 312 с.
2. Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества /Н.А.Бердяев. – М.: Правда, 1989. – 607 с.
3. Бройль Л. По тропам науки /Л.Бройль; [Пер. с фр. С.Ф.Шушурина, послесл. и общ. ред. И.В.Кузнецова]. – М.: Изд-во иностр. лит., 1962. – 408 с.
4. Ильин Е.П. Психология творчества, креативности, одаренности /Е.П.Ильин. – СПб.: Питер, 2009. – 448 с.
5. Ирина В.Р. В мире научной интуиции: интуиция и разум /В.Р.Ирина, А.А.Новиков. – М.: Наука, 1978. – 191с.
6. Кармин А.С. Творческая интуиция в науке /А.С.Кармин, Е.П.Хайкин. – М.: Знание, 1971. – 48 с.
7. Марчук М.Г. Ціннісні потенції знання /М.Г.Марчук. – Чернівці: Рута, 2001. – 319 с.
8. Морозов И.М. Природа интуиции /И.М.Морозов. – Мн.: Университетское, 1990. – 141 с.
9. Налчаджян А.А. Некоторые психологические и философские проб¬лемы интуитивного познания (интуиция в процессе научного творчества) /А.А.Налчаджян. – М.: Мысль, 1972. – 271 с.
10. Перлов A.M. История науки: введение в методологию гуманитарного зна¬ния: [Курс лекций] /А.М. Перлов. – М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 2007. – 312 с.
11. Поліщук О.П. Художнє мислення: естетико-культурологічний дискурс: Монографія /О.П.Поліщук. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2007. – 208 с.
12. Пономарев Я.А. Психика и интуиция /Я.А.Пономарев. – М., 1967.
13. Романовская Т.Б. Рецензия на книгу: Фейнберг Е.Л. Две культуры. Интуиция и логика в искусстве и науке /Т.Б.Романовская //Вопросы философии. – М., 1994. – №1. – С. 155-158.
14. Симонов П.В. Рецензия на книгу: Фейнберг Е.Л. Две культуры. Интуиция и логика в искусстве и науке /П.В.Симонов //Вопросы философии. – М., 1994. – №1. – С. 154-155.
15. Ушаков Е.В. Введение в философию и методологию науки: [Учебник] /Е.В.Ушаков. – М.: Экзамен, 2005. – 528 с.
16. Фейнберг Е.Л. Две культуры. Интуиция и логика в искусстве и науке /Е.Л.Фейнберг. – М.: Наука, 1992. – 251с.
17. Фейнберг Е.Л. Эволюция методологии в ХХ веке /Е.Л.Фейнберг //Вопросы философии. – М., 1995. – № 7. – С. 38-44.
18. Философия науки. Методология и история конкретных наук: [Уч. пособ.] /Коллектив авторов. – М.: «Канон+» РООИ «Реабилитация», 2007. – 640 с.
19. Бондаренко А.В. Научная и художественная формы интуиции: сущность, особенности развития и самоорганизация: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филос. наук: спец. 09.00.01 «Онтология и теория познания» /А.В.Бондаренко. – Уфа, 2007. – 19, [1] с.
20. Гуревич П.С. Несколько замечаний об интуитивном постижении реальности /П.С.Гуревич //Вестник РАН. – М., 1992. – №10. – С.104-116.
21. Зотов А.Ф. Современная западная философия: [Учебник] /А.Ф.Зотов. – 2-e изд., испр. – М.: Высш. шк., 2005. – 781 с.
22. Ильин В.В. Философия науки: учебник /В.В.Ильин. – М.: Изд-во МГУ, 2003. – 360 с.
23. Кармин А.С. Научные открытия и интуиция /А.С.Кармин //Природа научного открытия. – М., 1986. – С.156-170.
24. Кохановский В.П. Основы философии науки: [уч. пособ. для аспир.] /В.П.Кохановский, Т.Г.Лешкевич, Т.П.Матяш, Т.Б.Фатхи. – Рос¬тов н/Д: «Феникс», 2004. – 608 с.
25. Кутырев В.А. Философия иного, или Небытийный смысл трансмодернизма /В.А.Кутырев //Вопросы философии. – 2005. – №12. – С. 3-19.
26. Лешкевич Т.Г. Философия науки: традиции и новации: [Уч. пособ. для вузов] /Т.Г.Лешкевич. – М.: «Издательство ПРИОР», 2001. – 428 с.
27. Микешина Л.А. Философия науки: Современная эпистемология. Научное знание в динамике культуры. Методология научного исследования: [уч. пособ.] /Л.А.Микешина. – М.: Прогресс-Традиция: МПСИ: Флинта, 2005. – 464 с.
28. Микешина Л.А. Философия познания: Полемические главы /Л.А.Микешина. – М.: Прогресс-Традиция, 2002. – 624 с.
29. Никитин Е.П. Открытие и обоснование /Е.П.Никитин. – М.: Мысль, 1988. – 221, [2] с.
30. Новиков А.С. Научные открытия: Опыт темпорального анализа /А.С.Новиков. – М.: МАКС Пресс, 2001. – 72с.
31. Перлов A.M. История науки: введение в методологию гуманитарного зна¬ния: [Курс лекций] /А.М. Перлов. – М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 2007. – 312 с.
32. Перлов A.M. История науки: введение в методологию гуманитарного зна¬ния: [Курс лекций] /А.М. Перлов. – М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 2007. – 312 с.
33. Петрушенко В.Л. Гносеологічна концепція Р.Декарта /В.Л.Петрушенко //Філософська думка. – 2007. – № 6. – С. 34-48.
34. Ровинский Р.Е. Мировоззренческие проблемы физической науки, наследуемые ХХІ веком /Р.Е.Ровинский //Вопросы философии. –  2008. – №3. – С. 128-132.
35. Соломатин В.А. История науки: [Учебное пособие] /В.А.Соломатин. – М.: ПЕР СЭ, 2003. – 352 с.
36. Степин B.C. Теоретическое знание /B.C.Степин. – М.: Прогресс-Традиция, 2000.  – 744 с.
37. Ушаков Е.В. Введение в философию и методологию науки: [Учебник] /Е.В.Ушаков. – М.: Экзамен, 2005. – 528 с.
38. Философия для аспирантов: [Уч. пособ.] /[Под ред. В.П.Кохановского]. – Ростов-на-Дону: ”Феникс”, 2003. – С. 214-227.

Викладацький склад

КАДУК СВІТЛАНА ІВАНІВНА – к.філос.н., доцент кафедри філософії.

Методика викладання та методи навчання

Методи навчання: лекції, групові та індивідуальні консультації, модульні контрольні роботи.

Методичне забезпечення: опорні конспекти лекцій; інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни (ІКНМЗД), першоджерела та хрестоматії першоджерел; підручники з загального курсу «Філософія», підручники з «Філософії бізнесу».

Оцінювання
Методи контролю: поточні контрольні роботи, письмові завдання (рецензія статі, есе, резюме, аналіз т.ін.), читання першоджерел, захист практичних завдань, захист ІНДЗ, оцінка за ІНДЗ, модульні контрольні роботи, підсумкова залікова співбесіда.
Засоби діагностики: перелік питань для самоконтролю та самоперевірки, завдання для самостійної роботи, перелік запитань для самоперевірки виконання самостійної роботи, перелік тематики рефератів, перелік тематики ІНДЗ, перелік залікових запитань до дисципліни.
Форми контролю: Підсумковий: модульна контрольна робота (І модуль, ІІ модуль); залік.
До списку дисциплін
Ваші зауваження, запитання та пропозиції:webmasterў3-о¬х@mЃ Шchnu.edu.ua
 © 1999-2010 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича; Програмування: Крамар А.В.