Оновлено
2019-10-03
13:53

Навчальні дисципліни

Назва дисципліни: Аксіологія знанняШифр дисципліни: 8.02.03.01
До списку дисциплін
Загальний опис дисципліни

     Мета спецкурсу – привернути увагу до надзвичайно актуальної в сучасних умовах проблематики, пов’язаної з аналізом ціннісних аспектів науково-технічного поступу. В його основу покладено модель аксіосфери культури, що дозволяє всебічно витлумачити аксіологічну зумовленість наукового знання, досліджувати його морально-естетичні параметри, евристичне значення метафізичних і релігійних ідей, апріорних уявлень, інтуїцій, і т. ін. Те, що “знання – сила”, відомо давно, та тільки сьогодні потенціал наукового (і не тільки наукового) знання чітко виявляє свої ціннісні характеристики, чим і пояснюється актуальність даної теми. Виходячи зі сказаного, завдання спецкурсу полягає в ознайомленні з основними засадами аксіологічного дослідження знання, формуванні відповідної методологічної культури і виявленні перспективних напрямів аналізу ціннісної проблематики науки і культури.
     Аксіологія знання ще не стала загальновизнаною, самостійною сферою сучасного наукознавства, хоч усі підстави для цього є. Структура дисципліни випливає з ідеї взаємозумовленості трьох основних аксіологічних потенцій знання: епістемічної, етичної та естетичної, що вказують відповідно на цінність істини, добра і краси. Така сферично-векторна (голографічна) модель аксіосфери дозволяє предметно досліджувати аксіологічний аспект епістемології поряд з етикою та естетикою знання. Крім того, з’являється можливість обґрунтувати аксіологічний характер універсального, синкретичного світогляду, в якому всі цінності підпорядковані найвищій цінності Блага (для віруючої людини – Бога). В умовах, коли філософія можливого претендує стати домінуючою формою теоретичного світогляду на початку нового тисячоліття, філософська теорія цінності знання має бути її органічним доповненням, адже головна проблема сучасності не в можливостях як таких, а в аксіології можливого.

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

Тема 1. Загальнофілософські та концептуально-дисциплінарні засади аксіології знання.
Історико-філософські передумови становлення аксіології знання. Концептуальні засади аналізу ціннісного потенціалу мислення. Цінність як потенційно-диспозиційна форма мислення. Смисл і цінність. Метафізика можливого, теорія цінності та філософія знання – три витоки нової дисципліни. Генеза потенціалістичного розуміння цінності. Аристотелівське визначення понять “акт” і “потенція”. Первинність актуального стосовно потенційного буття за Т.Аквінським. “Єдине” Плотіна – сама потенція буття. “Метафізика можливого” М.Кузанського. “Буття-потенція” та потенційний характер мислення. Гармонійне поєднання Істини, Добра і Краси у філософії Ляйбниця. Цінність істини в контексті філософської теорії цінності. Дослідження ціннісного потенціалу знання в сучасній філософії. Від наївно сутнього та сентиментально належного до реально можливого. Потенціологія чи аксіологічний потенціалізм?

Тема 2. Аксіологія знання в контексті потенціалістичного розуміння цінності.
Знання реального, можливого і належного. Критика потенціалізму В.Франклом. Оцінка і вибір можливостей. Здійснення належного як актуалізація цінності можливого. Потенціалізм як онтологічний, епістемологічний і аксіологічний принцип, органічно пов’язаний з апріоризмом і трансценденталізмом. Ідея взаємодії сумірно-протилежних потенцій в історії філософії. Цінність як можливість актуалізації потенціалу буття. Смисл існування – “здійснення” ціннісно структурованих “потенцій-потреб” (Г.Парсонс). Пізнання цінності – це усвідомлення можливості на тлі дійсності (В.Франкл). Ціннісний потенціал знання не вичерпується істиною інтелектуалістичною та раціоналістичною (М.Бердяєв). Необхідність апріорної моделі дослідження ціннісних аспектів знання.

Тема 3. Структура “ціннісного світу” і “сферично-векторна” модель аксіології знання.
Предмет і метод аксіології знання. Структура ціннісної сфери культури і місце в ній істини. Апріорна “просторова” (голографічна) схема “ціннісного універсуму”. Раціональні, чуттєві та вольові параметри знання. Ціннісні характеристики знання в системі ціннісних координат інтелектуальної діяльності. Зв’язок іманентного і трансцендентного в ціннісному ставленні до дійсності. Мотиви аксіологічного потенціалізму в неокантіанстві (Віндельбанд, Ріккерт), філософії життя (Ніцше, Дільтей), соціології знання (Дюркгейм, Шелер, Мангейм, Старк, Парсонс). Аксіологічні тенденції в сучасній філософії та методології наукового пізнання.

Тема 4. Протиставлення когнітивного та ціннісного в знанні: від ригоризму до потенціалізму.
Антиномія пізнавального і ціннісного. Можливості відновлення синкретизму. Причини появи ідеї ціннісної нейтральності знання та її наслідки. Включення світу людини у структуру знання. Критика концепції ціннісної нейтральності знання з погляду моральної філософії. Подолання ригоризму як умова можливості аксіології знання. Традиція протиставлення наукового та ціннісного виміру людського мислення. Цінність об’єктивного знання за М.Вебром. Еволюція позитивістської методології. “Концептуальний каркас” К.Поппера як аксіологічний контекст, у якому реалізується потенціал теорії. Внесок “історичної школи” в аксіологію знання. Реабілітація гуманістичних цінностей і оздоровлення технократично спотвореного образу природознавства. Ціннісна переорієнтація методології.

Тема 5. Наукова раціональність і цінність ірраціонального контексту дискурсивної думки.
Поняття істини як аксіологічна категорія. Романтична реакція на логіко-гносеологічну деформацію методологічної думки, її антисцієнтистське спрямування. Труднощі поєднання ціннісного підходу з ідеалом несуперечливого мислення. Зміст істини і дихотомія “сутнє-належне”. Проблема “нової раціональності”. Перенесення акцентів на дослідження ціннісного потенціалу знання. Цінність ірраціональної компоненти знання. Роль емоційних і вольових чинників духовності. Логічний потенціал істинності. Роль аксіологічного критерію. Співвідношення понять “істина” і “правда”. Належне як аксіологічний потенціал становлення сутнього.

Тема 6. Смисл обмежень у сфері науково-технічного поступу та роль етичної потенції знання.
Питання про науковий потенціал етики в історії філософської думки. Етичні та діаноетичні чесноти. Аретологічна, деонтологічна і консеквенціональна етика. Предмет, об’єкт і метод етики науки. Моральна потенція наукового знання. Ціннісні характеристики результату наукової діяльності. Творчість ученого як елемент етичного волевиявлення. Значущість моральної компоненти в умовах дисгармонії між Істиною, Добром і Красою. Похибки як умова досягнення істини. Наукова творчість – каталізатор морального почуття. Проблема моральної відповідальності вченого. Свобода наукової творчості та вибір альтернатив. Аксіологічна перевага потенційно можливого перед актуальним. Обов’язок ученого – попереджати про негативні ціннісні потенції знання. Ціннісна корекція науково-технічного поступу.

Тема 7. Естетична потенція наукового дослідження: конструктивність ідеалу краси.
Когнітивний аспект естетичної сфери культури і естетика пізнавальної діяльності. Необхідність естетики науки у структурі аксіології знання. Спектр існуючих уявлень про взаємодію науки і мистецтва. Критика гносеологізму. Мистецтво – засіб актуалізації чуттєвого потенціалу мислення. Спільне підгрунтя художньої та наукової творчості. Цінність особистісних потенцій у розвитку наукового знання. Гносеологічна своєрідність мистецтва і естетична цінність істини. Наука як особливий вид мистецтва. Вплив естетичних цінностей на результативність наукового дослідження.

Тема 8. Поєднання ціннісних елементів знання в релігійному світорозумінні вченого.
Ціннісно-смислова структура свідомості та релігійна віра. Специфіка наукового та релігійного світосприйняття. Ціннісний аспект антагонізму між науковим і релігійним світоглядом. Умови відновлення втраченого синкретизму. Генетичний зв’язок наукового пізнання та релігійного мислення. Вплив християнства на формування сучасної науки (М.Вебер і М.Бердяєв). Ідея “космічної релігії” А.Ейнштейна. Віра в існування відповідності між ідеальним порядком людського мислення та раціональним порядком речей. Віра як інтенція мислення, зумовлена цінністю Блага. Поняття філософської віри (К.Ясперс). Інтуїтивна впевненість у доцільності та гармонійності світу – передумова його наукового дослідження. Відмова від ідеї панування над природою. Перспективи формування цілісного, синкретичного світогляду.

Тема 9. Ціннісні потенції наукового знання в контексті проблем освіти і виховання.
Система ціннісних орієнтацій у сфері формування підростаючого покоління. Нова парадигма суб’єкт-об’єктної взаємодії. Роль етичних і естетичних цінностей. Освіта і виховання – створення підгрунтя для ціннісно зорієнтованого розвитку науки. Відмова від тотального виховного впливу. Виховання і самовиховання. Віра в унікальні творчі потенції людини. Свобода волі в системі ціннісних орієнтацій особистості. Суть ідеї гармонійного, всебічного розвитку – в актуалізації синтетичного (когнітивного, морального, чуттєвого) потенціалу спонтанної взаємодії людини зі світом. Роль аксіологічної концепції знання в сучасній педагогіці.

Тема 10. Вплив аксіологічної концепції знання на формування сучасної картини світу.
Ціннісні характеристики світоглядних уявлень, які формуються засобами наукового пізнання. Роль універсальної системи ціннісних орієнтацій у становленні єдиної загальнонаукової картини світу. Глобальний еволюціонізм і його загальнонауковий смисловий потенціал. Аксіологічна визначеність еволюціоністської моделі. Ціннісна проблематика в контексті еволюційної епістемології та еволюційної етики. Умови можливості еволюційної естетики. Естетичний потенціал наукової картини світу. Ціннісний аспект античного поняття “космос”. Евристичне значення потенціалістичного розуміння цінності в процесі створення сучасної загальнонаукової картини світу.

Перелік джерел, які пропонуються для засвоєння курсу

До теми 1:
1. Белов В. А. Ценностное измерние науки. – М.: Идея-Пресс, 2001. – 284 с.
2. Бургин М. С., Кузнецов В. И. Аксиологические аспекты научных теорий.– К.: Наук.думка, 1991. – 179 с.
3. Василенко В. О. Цінність і оцінка. – К.: “Наукова думка”, 1964. – 160 с.
4. Гайденко П.П. Аксиология. - Современная западная филосо¬фия: Словарь. - М., 1991.
5. Дробницкий О.Г. Ценность. - Филос. энциклопедия. - Т. 5. - М., 1970.
6. Ивин А. Ценности в научном познании //Общественные науки, № 1, 1988. – С. 118-133.
7. Каган М. С. Философская теория ценности. – Санкт-Петербург. - 205 с.
8. Майзель И.А. Наука и проблема ценностей //Проблема ценности в философии. – М.-Л., Наука, 1966. – с. 50-64.
9. Наука и ценности. - Л., 1990.
10. Ценностные аспекты развития науки. - М., 1990.

До теми 2:
1. Аристотель. Соч. В 4-х т. – Т. 1. – М., “Мысль”, 1976. – 550 с.
2. Бердяев Н. А. Философия свободы. Смысл творчества. – М.: Изд-во «Правда», 1989. - 607 с.
3. Бубер М. Я и Ты /Пер. с нем. - М.: Высш. шк., 1993. - 175 с.
4. Кун Т. Структура научных революций. – М., Прогресс, 1975. – 288 с.
5. Лосев А.Ф. Бытие. Имя. Космос. – М., “Мысль” , 1993.
6. Марчук М.Г. Ціннісні потенції знання. – Чернівці, “Рута”, 2001. – 319 с.
7. Плотин. Еннеади //Антология мировой филос. В 4. т. Т. 1. Ч. 1. М., “Мысль”, 1969.
8. Поппер Карл. Логика и рост научного знания. Избранные работы: Пер. с англ. – М., Прогресс, 1983. – 606 с.
9. Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. – М., Прогресс, 1986. – 543 с.
10. Франкл В. Человек в поисках смысла: Сборник. – М.: Прогресс, 1990. – 368 с.
11. Эпштейн М. Философя возможного. СПб.: Алетейа, 2001. – 334 c.

До теми 3:
1. Вартофский М. Модели. Репрезентация и научное понимание. – М.: Прогресс, 1988. – 507 с.
2. Дисциплинарность и взаимодействие наук. - М., 1986.
3. Емельянов Е. Я. Интернализация ценностей науки: социально-психологическая точка зрения //Ценностные аспекты развития науки. – М.: Наука, 1990. – С. 121-136.
4. Каган М.С. Системный подход и гуманитарное знание. Избр. ст. - Л., 1991. 
5. Канке В. А. Основные философские направления и концепции на¬уки. Итоги ХХ столетия. – М.: Логос, 2000. – 320 с.
6. Малкей М. Наука и социология знания /Пер. с англ. А.Л.Великовича. Послесл. Б.Г.Юдина. – М., Прогресс, 1983. – 253 с.
7. Москвичев Л. Н. Современная буржуазная социология знания. Крит. очерки. – М., “Мысль” 1977. – 175 с.
8. Причепий Е. Н. Буржуазная социология знания. – Киев: Наук. думка, 1983. – 170 с.
9. Современная западная социология науки. Критический ана¬лиз. - М., 1988.
10. Столович Л. Н. Красота. Добро. Истина: Очерк истории эстет. аксиологии. – М.: Республика, 1994. – 464 с.
11. Шелер М. Избранные произведения. – М.: Гнозис, 1994.

До теми 4:
1. Визгин Вик. П. Истина и ценность //Ценностные аспекты развития науки. – М.: Наука, 1990. – С. 36-51.
2. Диалектика познания. Компоненты, аспекты, уровни. – Л.: Изд-во Ленингр. Ун-та, 1983. – 168 с.
3. Злобин Н. С. Ценность истины и истинность ценности //Цен¬ност¬ные аспекты развития науки. – М.: Наука, 1990. – С. 18-36.
4. Крымский С. Б. Культурно-экзистенциальные измерения познавательного процесса //Вопр. философии, 1998. – № 4. – С. 40-49.
5. Кузнецов Б. Г. Ценность познания. Очерки современной теории науки. – М., Наука, 1975. – 167 с.
6. Микешина Л. А. Метаморфозы проблемы “когнитивное—ценностное” в философии и методологии науки //Ценностные аспекты разв. науки. – М.: Наука, 1990. – С. 211-228.
7. Уемов А. И. Истина и пути ее познания. – М., Политиздат, 1974. – 88 с.
8. Ценностные аспекты отражения. - Свердловск, 1977.
9. Черняк В. С. Нормы научности н ценности культуры //Цен¬ност¬ные аспекты развития науки. – М.: Наука, 1990. – С. 182-197.


До теми 5:
1. Баженов Л. Б. Обладает ли наука особым эпистемологическим статутом? //Ценностные аспекты развития науки. – М.: Наука, 1990. – С. 67-81.
2. Бакурадзе О. М. Истина и ценность //Вопросы философии. – 1966, № 7.
3. Башляр Гастон. Новый рационализм: [Сб.]: Пер. с фр. – М., Прогресс, 1987. – 374 с.
4. Давыдов Ю. Н. “Картины мира” и типы рациональности //Воп¬росы философии. 1989, № 8. – С. 150-163.
5. Додонов В.И. Эмоция как ценность. - М., 1978.
6. Йолон П. Ф., Крымский, С. Б., Парахонский Б. А. Рациональность в науке и культуре. – Киев: Наук. думка, 1989. – 287 с.
7. Кузнецов Б.Г. Разум и бытие: Этюды о классическом рацио¬нализме и неклассической науке. - М., 1972.
8. Логика и проблема рациональности. – Киев: Наук. думка, 1993. – 191 с.
9. Мамардашвили М.К. Классический и неклассический идеалы рациональности. - Тбилиси, 1984.
10. Порус В. Н. Цена “гибкой” рациональности. О философии науки Ст.Тулмина //Вопросы философии. 1999, №2. – С. 84-94.
11. Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге: : Сборник: Пер. с нем. /Под. ред. А.Л.Доброхотова. – М: Высш. шк., 1991. – 192 с.
12. Швырев В. С. Рациональность как ценность культуры //Вопросы философии. 1992, № 6. – 91-105.
13. Штрёкер Э. Гуссерлевская идея феноменологии как обосновывающей теории науки //

До теми 6:
1. Атфилд Р. Этика экологической ответсвенности //Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. – М., 1990.
2. Блюмкин В.А. Мир моральных ценностей. - М., 1981.
3. Лосский Н.  Условия абсолютного добра. Основы этики. - М., 1991.
4. Малахов В. А. Етика: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996. - 304 с.
5. Наука и нравственность. - М., 1971.
6. Пуанкаре А. О науке: Пер с фр. – 2-е изд, стер. - М.: Наука, 1990. - 736 с.
7. Сорокин П. А. Нормативна ли этика и может ли она ею быть? //Этическая мысль: Науч.-публицист. чтения. – М.: Политиздат, 1990. – С. 327-348.
8. Титаренко А.И. Структуры нравственного сознания. - М., 1974.
9. Туровский М. Б. Человеческая ответственность науки //Цен¬ност¬ные аспекты развития науки. – М.: Наука, 1990. – С. 52-67.
10. Федоров Ю.М. Универсум морали. - Тюмень, 1992.
11. Фролов И. Т., Юдин Б. Г. Этика науки. – М.: Политиздат, 1986. – 399 с.
12. Швейцер А. Благоговение перед жизнью /Пер. с нем. - М., Прогресс, 1992. - 572 с.
13. Эйнштейн А. Собр. науч. трудов. Ст., рец., письма. – Т. 4. – М., Наука, 1967. – 600 с.
14. Эфроимсон В.П. Генетика этики и эстетики. - СПб., 1995.

До теми 7:
1. Взаимодействие науки и искусства в условиях современной научно-технической революции //Вопросы философии. 1975, № 8. – С. 139-153.
2. Взаимодействие науки и искусства в условиях НТР /Круглый стол “Вопросов философии” //Вопросы философии. 1976, № 10. – С. 100-125.
3. Гегель Г. В. Ф. Эстетика. В 4-х т. – Т. 1. – М., “Искусство”, 1968. – 312 с.
4. Гейзенберг Вернер. Смысл и значение красоты в точных науках //Вопросы философии. 1979, № 12. - С. 49-60.
5. Гулыга А. В. Искусство в век науки. – М., “Наука”, 1978. – 182 с. 
6. Иванов В. П. Человеческая деятельность – познание – искус¬ство. – К., “Наукова думка”, 1977. – 251 с.
7. Прозерский В.В. Позитивизм и эстетика. Очерки. - Л., 1983.
8. Рубцов А. В. Художественное произведение как модель “завершенного” познания //Вопросы философии, 1979, № 10. – С. 110-121.
9. Свинцов В.И. К вопросу о соотношении понятий “истина” и “художественная правда” //Философские науки. 1984, № 4. – С. 55-62.
10. Столович Л.Н. Жизнь – творчество – человек: Функции худож. деятельности. – М.: Политиздат, 1985. – 415 с. 
11. Столович Л.Н. Природа эстетической ценности. - М., 1972.
12. Эстетические ценности в системе культуры. - М., 1986.

До теми 8:
1. Вебер М. Социология религии //Вебер М. Избранное. Образ общества. - М., 1994.
2. Гараджа В.И.  Социология религии. - М., 1996.
3. Дмитриева И. С. Религиозные искания Исаака Ньютона //Воп¬росы философии. 1991, № 6. - С. 58-67.
4. Кулаков Ю. И. Синтез науки и религии //Вопросы философии, 1999, № 2. – С. 142-153.
5. Кураев А. О вере и знании – без антиномий //Вопр. философии, 1992, № 7. – С. 45-63.
6. Курц П. Гуманизм и атеизм: о сходствах и различиях //Вопросы философии. 1990, № 10. – С. 168-174.
7. Лосский Н.  Ценность и Бытие. Бог и Царство Божие как ос¬нова ценностей //Лосский Н. Бог и мировое зло. - М., 1994.
8. Маркова Л. А. Теология в эпоху постмодернизма //Вопросы фи¬лософии. 1999, № 2. – С. 109-127.
9. Меркулов И. П. Истоки сакрализации теоретической науки //Вопросы философии, 1998, № 10. – С. 64-76.
10. Чухина Л.А. Человек и его ценностный мир в религиозной философии. - Рига, 1980.
11. Элиаде М.  Священное и мирское. - М., 1994.
12. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М.: Политиздат, 1991. – 528 с.

До теми 9:
1. Бергсон А. Здравый смысл и классическое образование //Во¬просы философии. – 1990, № 1. – С. 163-168.
2. Бичко А. К., Бичко І. В. Зміна аксіологічних парадигм в освіт¬ньо-виховному процесі //Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції /Матеріали міжнародної науково-практичної конфе¬ренції.  – Час¬тина І. – Чернівці: “Митець”, 1998. – С. 3-6.
3. Бородай Ю. Миф и культура //Опыты: Литературно-философ¬ский ежегодник. – М., Советский писатель, 1990. – С. 175-209.
4. Каган М.С. Философия культуры. - СПб., 1996.
5. Козловський П. Постмодерна культура: Суспільно-культурні нас¬лідки технічного розвитку //Суч. заруб. філософія. Течії і напрями. – Київ.: Ваклер, 1996. – С. 214-294.
6. Крокинская О.К. О различии ценностных систем разных культур //Петербуржцы (этнонациональные аспекты массового сознания). Социолог. очерки. - СПб., 1995.
7. Починок Б. В. Феноменологія знання й освіти М.Шелера //Науко¬вий вісник Чернівецького університету. Вип. 8: Філософія. – Чер¬нівці: ЧДУ, 1997. – С. 54-60.
8. Сноу Ч. П. Портреты и размышления. Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1985. – 368 с.
9. Уайтхед А. Избранные работы по философии: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1990. - 717 с.
До теми 10:
1. Добронравова И. С. Синергетика: становление нелинейного мыш¬ления. – К., Лыбидь, 1991. – 147 с.
2. Казютинский В. В. Концепция глобального эволюционизма в на¬учной картине мира //О современном статусе идеи глобаль¬ного эволюционизма. – М., 1986. – С. 61-84.
3. Курдюмов С. П. Законы эволюции и самоорганизации сложных систем. –  М., 1990.
4. Ласло Э. Новое понимание эволюции. Вступление в глобаль¬ную эру //Один мир для всех. – М., 1990. – С. 23-31.
5. Моисеев Н. Н. Логика универсального эволюционизма и коопера¬тивность //Вопросы философии. 1989, № 8. – С. 52-66.
6. Ожеван М. А. Людський вимір науки та наукові “виміри” лю¬дини. – К.: “Либідь”, 1992. 175 с.
7. Планк М. Единство физической картины мира. Сб. статей. – М., Наука, 1966. – 287 с.
8. Попович М. В. Идея порядка и хаоса в науке и культуре //Идея гармонии в научной картине мира. – Киев, 1989. – С. 5-18.
9. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой /Пер. с англ. – М., Прогресс, 1986.
10. Пригожин И. Философия нестабильности //Вопросы филосо¬фии. 1991, № 6. – С. 46-52.
11. Рьюз М. Эволюционная этика: здоровая перспектива или оконча¬тельное одряхление? //Вопросы философии. 1989, № 8. – С. 34-51.
12. Степин В. С. Теоретическое знание. – М.: “Прогресс-Традиция”, 2000. – 744 с.
13. Хахлвег К., Хукер К. Эволюционная эпистемология и филосо¬фия науки //Современная философия науки. – М.: Издат. корпорация «Логос», 1996. – С. 158-198.

Викладацький склад

МАРЧУК МИХАЙЛО ГЕОРГІЙОВИЧ – д.філос.н., професор, завідувач кафедри філософії (лекції), МЕЛЬНИЧУК МИРОСЛАВ ІЛЛІЧ – к.філос.н., асистент кафедри філософії (семінарські заняття).

Методика викладання та методи навчання

Методи навчання: лекції, семінарські заняття, групові та індивідуальні консультації.

Методичне забезпечення: навчальна та робоча програми навчальної дисципліни; опорні конспекти лекцій, комплекс навчально-методичного забезпечення, електронний навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни;, навчально-методична, першоджерельна література з навчальної дисципліни.

Оцінювання

Методи контролю: усне опитування, індивідуальна співбесіда, розгляд проблемних питань, поточні контрольні роботи, поточні тестові завдання, термінологічний диктант, письмові завдання (есе, резюме т.ін.), практичні завдання, аналіз першоджерел, захист практичних завдань, захист індивідуального навчально-дослідного завдання, виконання індивідуального науково-творчого завдання.

Засоби діагностики: перелік питань для контролю та самоперевірки завдань самостійної роботи, перелік питань для контролю та самоперевірки знань зі Змістових модулів (перелік питань до модульних контрольних робіт) з дисципліни, перелік питань до Модуль-контролю (залік, іспит).

Форми контролю: Поточний контроль: усна відповідь на семінарському занятті, доповідь, доповнення, участь у дискусії, додаткове питання, захист рефератів, опрацювання першоджерельної літератури, написання есе, твору-роздуму, проблемного завдання, письмових завдань, резюме; розв’язування тестових завдань та термінологічний диктант; модульна контрольна робота, підсумкова перевірка конспектів першоджерел. Підсумковий: модульна контрольна робота (І модуль, ІІ модуль); залік.

До списку дисциплін
Ваші зауваження, запитання та пропозиції:webmaster§X6@›‡H^chnu.edu.ua
 © 1999-2010 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича; Програмування: Крамар А.В.