Оновлено
2019-05-15
14:34

Навчальні дисципліни

Назва дисципліни: Історія науки і технікиШифр дисципліни: 6.02.03.01
До списку дисциплін
Загальний опис дисципліни
Курс “Історія науки і техніки” – спеціальна історична дис¬ципліна, яка досліджує процес еволюції наукових ідей, форм організації науки, діяльність наукових шкіл й окремих учених із метою відтворення цілісної картини історії науки, виявлення концептуальних засад і закономірностей її розвитку.
Сама історія науки стала об’єктом зацікавлення у XIX ст., і розумілася вона тоді або як розділ філософії, або як розділ загальної теорії культури, або як розділ певної наукової дисципліни. Визнання історії науки як спеціальної наукової дисципліни відбулося лише в 1892 р., коли у Франції створена перша кафедра історії науки. В. Кохановський так охарактеризував перші програми історико-наукових досліджень: спочатку розв’язувалося завдання хронологічної систематизації успіхів у будь-якій галузі науки; увага акцентувалася на описі механізму прогресивного розвитку наукових ідей і проблем; визначалася творча лабораторія вченого, соціокультурний і світоглядний контекст творчості.
Для сучасної історії науки і техніки одна з головних проблем – пояснення механізмів впливу соціокультурних, світоглядних і психологічних чинників на результати наукової творчості: теорії, гіпотези, методи наукового пізнання. На початку ХХ століття розгорілася гостра дискусія між дослідниками історії науки, яка розділила їх на два умовних табори: екстерналістів (Д. Бернал, Е. Цільзель, Р. Мертон, Дж. Нідам, А. Кромбі, Г. Герлак, С. Ліллі) й інтерналістів (А. Койре, Дж. Прайс, Р. Холл, Дж. Ренделл, Дж. Агассі). Екстерналісти поставили перед собою завдання виявити зв’язки між соціально-економічними змінами в житті суспільства і розвитком науки. Лідером цього напряму став англійський фізик і наукознавець Д. Бернал. Запропонована концепція генезису науки викликала різке неприйняття з боку деяких істориків науки. Відповідно до інтерналістської, або іманентної, концепції, наука розвивається не завдяки зовнішнім соціальним впливам, а в результаті своєї внутрішньої еволюції, творчої напруги самого наукового мислення.
Спробу подолати однобічність інтерналізму й екстерналізму зробив американський учений Т.Кун, який уважає, що екстерналістська історіографія має застосовуватися під час вивчення початкового розвитку будь-якої галузі науки, зумовленої соціальними потребами суспільства. Для зрілої науки прийнятна інтерналістська історіографія. Володіючи певною автономією, обидва підходи, на думку Куна, доповнюють один одного.
Інша проблема – пояснення двох основних тенденцій розвитку науки – диференціації знань та їх інтеграції. Інтегральні знання мали філософи античної Греції та Риму, які розуміли природу як ціле. У міру накопичення знань відбулося виділення окремих галузей науки, а революція у природознавстві на межі XIX–XX ст. сти¬мулювала їхнє подальше розмежування. Проте вже у середині XX ст., на початковому етапі НТР, фахівці усвідомили, що від¬сутність цілісного погляду на світ, природу порушує взаєморо¬зуміння двох культур – природничо-наукової та гуманітарної – і гальмує процес пізнання дійсності.
Вихід із цієї ситуації почали шукати в інтеграції знань, але вже на новому етапі – постнекласичної науки, яка має подолати межі дисциплінарної культури наукового і навчального знання, що вичерпала свій потенціал. Провідною стає ідея синтезу наукових знань – прагнення побудувати загальнонаукову картину світу. Об’єктами науки стають “людиномірні” комплекси, на¬приклад, глобально-екологічні або біотехнологічні, невід’ємний компонент яких – людина.
Курс “Історія науки і техніки” до певної міри – синтез гуманітарного і природничого знання, спрямований на формування у молодих людей цілісного бачення історичних змін, які відбувалися в науці у контексті становлення культури людства. Об’єктом історичного дослідження науки є її минуле, тому перед нами стоїть завдання здійснити її реконструкцію, яка б ґрунтувалася на об’єктивних підставах. Історики науки мають у своєму арсеналі дві можливі настанови дослідження: презентизм (пояснення минулого мовою сучасності) й антикваризм (відновлення цілісної картини минулого без будь-яких звернень до сучасності). Обидві  настанови мають свої труднощі. Нині співіснують три моделі історичної реконструкції науки: 1) історія науки як кумулятивний, поступальний, прогресивний процес; 2) історія науки як розвиток через наукові революції; 3) історія науки як сукупність окремих, індивідуальних ситуацій (case study).
Кон¬цептуальна особливість цього курсу визначена, на відміну від “класичних схем”, зорієнтованих переважно на дослідження історії природознавства і техніки, спрямованістю на охоплення усіх форм наукового знання – і природничого, і технічного, і гуманітарного.
Мета курсу:
Вивчення основних етапів, процесів і подій в історії науки і техніки з давніх часів до сьогодення у контексті основних тенденцій розвитку світу.    
Завдання курсу:
В результаті опанування навчальним матеріалом студенти насамперед повинні отримати цілісне уявлення про розвиток науки і техніки як історико-культурного явища.

Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни
Студенти повинні знати:
•    періодизацію історії науки і техніки;
•    історіографічні концепції, сучасні методологічні підходи до вивчення феномена науки загалом і вітчизняної історії науки і техніки зокрема;
•    особливості державної політики у науково-технічній сфері на різних етапах історичного розвитку людства;
•    витоки наукового знання, зокрема найважливіших галузей науки і техніки;
•    особливості формування мережі науково-технічних установ, історію становлення та розвитку провідних наукових центрів, у тому числі вузів як центрів проведення фундаментальних і прикладних досліджень;
•    основні події, хронологію найбільш значних досягнень у розвитку науки і техніки на різних етапах історії;
•    імена, головні віхи життя і творчої діяльності видатних науковців та інженерів, зокрема їх внесок у розвиток української та світової науки;
•    головні відомості про науково-технічні досягнення професорсько-викладацького складу та випускників ЧНУ.


Успішне опанування спецкурсу має сприяти також формуванню та закріпленню таких практичних навичок:
•    вміти самостійно узагальнювати й аналізувати набуті знання з історії науки і техніки, причому не лише на основі матеріалів спецкурсу, а й отримані у ході засвоєння інших навчальних дисциплін;
•    оволодіти новими й удосконалити набуті раніше навички роботи з різними видами джерел інформації;
•    мати уявлення про сучасні електронні інформаційні ресурси з історії науки і техніки, вміти ними користуватися для вироблення найбільш прийнятної стратегії освоєння матеріалів курсу;
•    демонструвати здатність до прогнозування перспектив науково-технічного розвитку, вміння розкривати взаємозв’язки між проблемами, які розв’язують науковці природничого, технічного та гуманітарного напрямів науки, виявляти їх значення для розбудови Української держави.
Студенти мають розуміти:
•    значення та роль науки і техніки у розвитку цивілізації;
•    співвідношення наукової та технічної проблематики та пов’язані з ними сучасні соціальні й етичні дослідження;
•    сутність кожного з історичних типів наукової раціональності та уміти їх розрізняти;
•    специфіку структури, форм і методів наукового пізнання на різних етапах історичного розвитку людства, сучасні філософські підходи і моделі наукового знання.

Навчально-методичні матеріали для засвоєння курсу:
–    навчальна програма курсу «Історія науки і техніки»;
–  плани семінарських занять і методичні рекомендації для їх підготування;
–    перелік тем рефератів;
–    контрольні питання для складання заліку;
–    тексти лекцій (друкований, електронний варіанти)
–  бібліографічні списки літератури з історії науки і техніки;
– хронологія визначних досягнень в історії науки і техніки;

Організаційні форми вивчення дисципліни:
– лекції-бесіди та лекції-відеодемонстрації викладача в аудиторіях, оснащених комп’ютерною технікою;
– семінарські заняття;
– самостійна робота студентів.

Курс призначено: для студентів філософських факультетів вищих навчальних закладів, підготовки бакалаврів і магістрів наук.
Курс розраховано:
− для студентів денної форми навчання: 34 години лекційних занять, 17 годин семінарських занять, 75 годин самостійної роботи;
− для студентів заочної форми навчання: 12 годин лекційних занять, 114 годин самостійної роботи.

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І
НАУКА ЯК ЧАСТИНА ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ

Тема 1. Історія науки і техніки як гуманітарна дисципліна
Предмет і об’єкт дослідження історії науки і техніки. Місце історії науки і техніки серед інших філософських дисциплін. Історія науки та її роль у розвитку духовної культури.  Наука і філософія. Наука і релігія. Наука і мистецтво. Наука і мораль.

Тема 2. Історія науки в докласичний період. Витоки науки і техніки
Витоки науки. Епоха міфології. Епоха філософії. Іонійський, Афінський та Олександрійський етапи розвитку науки. Загальна характеристика розвитку науки і техніки в античному періоді.

Тема 3. Історія розвитку науки у Середньовіччі
Епоха релігії. Наука Візантії. Наука в країнах арабського Сходу. Західноєвропейська наука. Середньовічна наука і технічні досягнення. Гуманітарні науки в епоху релігії.

Тема 4. Розвиток науки і техніки в епоху Відродження
Епоха мистецтва. Леонардо да Вінчи. Науково-технічні досягнення епохи Відродження. Коперніканська революція. Загальна характеристика гуманітарних наук в епоху Відродження.  

Тема 5. Початок епохи науки
Крах концепції світоутворення античності. Галілей. Народження небесної механіки. Кеплер. Ідея влади людини над природою. Р.Декарт. Ф.Бекон – пророк технологічної революції. Гідростатика і пневматика. Торрічеллі, Паскаль, Геріке, Бойль. Оптика і механіка. Гримальді, Гюйгенс, Ремер, Гук. Ньютон.   

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ КЛАСИЧНОЇ НАУКИ

Тема 6. Основні напрямки класичної науки – класична механіка.
Математизація природознавства.
Математизація природознавства. Обчислення найменших. Ляйбніц. Математичні основи механіки. Ейлер, Даламбер, Лагранж. Математична розробка вимірювання. Гаусс. Перетворення Фур’є.

Тема 7. Значення теплових явищ для розвитку науки
Температура і температурні шкали. Температура і теплота. Рихман, Блек. Вимірювання теплоти. Закон збереження і перетворення енергії. Початок термодинаміки. Клаузіус, Карно. Зародження молекулярно-кінетичної теорії. Ломоносов. Кінетична теорія газів.

Тема 8. Електрика і магнетизм
Початок теорії електрики. Епінус, Кулон. Електричний струм. Вольта. Магнітна дія струму. Ерстед, Ампер. Ланцюгова теорія і вимірювання. Ом. Теплові дії електричного струму. Електромагнітна індукція. Фарадей. Електромагнітне поле. Максвел. Електромагнітні хвилі. Герц.

Тема 9. Розвиток оптики в науці
Напрямки в оптиці. Геометрична оптика. Фотометрія. Бугер, Ламберт. Теорія хвилі. Юнг, Френзель. Спектральний аналіз. Швидкість світла. Фізо, Фуко. Інфрачервоне випромінювання. Гершель. Електромагнітна теорія світла. Ефірний вітер.  

Тема 10. Основи хімії та її роль у розвитку науки
Виникнення наукової хімії. Кількісний метод в хімії. Лавуазьє. Хімічна атомістика. Періодична система елементів. Мендєлєєв. Проблеми систематизації та їх розв’язання в працях біологів. “Система природи” К.Ліннея. Ідея “сходинок істот” Ш.Бонне. Дослідження у галузі фізіології.

Тема 11. Гуманітарні науки в класичний період
Всесвітня історія і суспільний прогрес: теоретичні роздуми. Започаткування етнографічних досліджень. Походження мови як наукова проблема. Формування психологічних концепцій. Класична політична економіка. Соціологія. Політичні вчення.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ
НЕКЛАСИЧНИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ НАУКИ І ТЕХНІКИ

Тема 12. Умовність меж у природознавстві
Мікросвіт. Квантова природа випромінювання. Планк. Теорія відносності. Айнштайн. Моделі атомів. Н.Бор. Радіоактивність. Будова ядра. Елементарні частини. Квантова механіка – механіка мікросвіту.

Тема 13. Мегасвіт
Ньютонівський Всесвіт. Перша модель розвитку Всесвіту. І.Кант. Космологічні парадокси. Всесвіт Айнштайна.  Структурна організація Всесвіту. Еволюція і будова Галактики. Еволюція і типи зірок. Сонячна система і Земля.

Тема 14. Біосфера і людина в історії науки і техніки
Катастрофізм і еволюціонізм в біології. Катастрофи на Землі. Клітина. Генетична інформація. Синтетична теорія еволюції. Концепція самоорганізації. Людина як космічна істота.
Перелік джерел, які пропонуються для засвоєння курсу

1.    Анохин П.К. От Декарта до Павлова / П. К. Анохин. – М.: Медгиз, 1985. – 367 с.
2.    Бернал Дж. Наука в истории общества / Дж. Бернал; [пер. с англ.]. – М.: Издательство иностранной литературы, 1956. – 743 с.
3.    Бор Н. Атомная физика и человеческое познание / Нильс Бор. – М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1961. – 153 с.
4.    Боряз В. Н. Философские вопросы химии: очерк истории диалектико-материалистической разработки / В. Н.Боряз, Е. Ф.Солопов. – Л.: Наука, 1976. – 251 c.
5.    Бродецький О. Новочасний раціоналізм і післяпросвітницький ірраціоналізм / Олександр Бродецький, Іван Чорний. – Чернівці: Рута, 2003. – 88 с.
6.    Валянский С. И. Другая история науки / И. С.Валянский, Д. В.Калюжный. – М.: Вече, 2002. – 576 с.
7.    Вернадский В. И. Живое вещество / Владимир Вернадский. – М.: Наука, 1978. – 358 с.
8.    Вернадский В. И. Научная мысль как планетарное явление / В. И. Вернадский; [отв. ред. А.Л.Яншин]. – М.: Наука, 1991. – 270 с.
9.    Виргинский В. С. Очерки истории науки и техники с древнейших времен до середины XV в. / В. С. Виргинский, В. Ф. Хотеенков. – М.: Просвещение, 1993. – 288с.
10.    Виргинский В. С. Очерки истории науки и техники XVI– XIX вв. / В. С. Виргинский, В. Ф. Хотеенков. – М.: Просвещение, 1984. –  285 с.
11.    Виргинский В. С. Очерки истории науки и техники, 1870–1917 гг.: кн. для учителя / В. С.Виргинский, В. Ф.Хотеенков. – М.: Просвещение, 1988. – 302 с.
12.    Витковски Н. Сентиментальная история науки [Електронний ресурс] / Н. Витковски; [пер. с фр. Д. Баюка]. – М.: КоЛибри, 2007. – 448 с. – Режим доступу: http://yanko.lib.ru/books/natural/witkowski-sentim_ist_nauki-a.htm.
13.    Вороноков Ю. С. История науки и техники как научная дисциплина / Ю. С.Вороноков // Вестник Российской Академии наук. – 1995. – N2. – С.72- 82.
14.    Гайденко П. П. Эволюция понятия науки (XVII–XVIII вв.) Формирование научных программ Нового времени / Пиама Павловна Гайденко. – М.: Наука, 1987. –  447 с.
15.    Гейзенберг В. Шаги за горизонт / В. Гейзенберг; [пер. с нем.; сост. А. В. Ахутин; общ. ред. и вступ. ст. Н. Ф. Овчинникова]. – М.: Прогресс, 1987. – 368 с.
16.    Глобальные проблемы и перспективы цивилизации. – М.: ИНИОН РАН, 1994. – 140 с.
17.    Голин Г. М. Классики физической науки / Г. М. Голин, С. Р. Филонович. – М.: Высшая школа, 1989. – 576 с.
18.    Грушевицкая Т. Г. Концепции современного естествознания / Т. Г. Грушевицкая, А. П. Садохин. – Калуга: КФ МГЭИ, 1997. – 235 с.
19.    Даннеман Ф. История естествознания /Ф. Даннеман; [пер. с нем.]. – Т. II, III. –  М. – Л.: Наука, 1935.
20.    Дарвин Ч. Происхождение видов путем естественного отбора или сохранение благоприятных пород в борьбе за жизнь (1859) / Чарльз Дарвин // Ратніков В. С., Макаров З. Ю. Історія та філософія науки. Хрестоматія. Навчальний посібник для студентів вищ. навч. закладів ІІІ-IV рівнів акредитації. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2009. – С. 236–241.
21.    Дарвинизм. Критическое исследование / Н. Я. Данилевский. – СПб, 1999. – 145 с.
22.    Дубнищева Т. Я. Концепции современного естествознания / Т. Я. Дубнищева; [под ред. М. Ф. Жукова]. – Новосибирск: Изд. ЮКЭА, 1997. – 832 с.
23.    Дягилев Ф. М. Концепция современного естествознания / Ф. М. Дягилев. – М.: Изд. ИЭМПЭ, 1998. – 379 с.
24.    Еремеева А. И. История астрономии / А. И. Еремеева, Ф. А. Цицин. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 310 с.
25.    Зайцев Е. А. Развитие техники в средневековой Европе / Е. А. Зайцев // Вопросы истории естествознания и техники. – 1995. – N3. – С.125–143.
26.    Запарий В. В. История науки и техники [Електронний ресурс] / В. В. Запарий, С. А. Нефедов. – Екатеринбург, 2003. – Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Science/Zapar/index.php
27.    Илек Ф. Мировые изобретения в датах / Ф.Илек и др.; [пер. с чешск.]. – Ташкент: Узбекистан, 1982. – 271 с.
28.    История биологии с древнейших времён до начала XX в. / Под ред. К. С. Ушакова. – М., 1972. – 309 с.
29.    История науки и техники: уч.-метод. пособ. / Под ред. А. В. Ткачева. – СПб.: СПБ ГУ ИТМО, 2006. – 143 с.
30.    История мировой экономики: учеб. для вузов / Под ред. Г. Б. Поляка, А. Н. Марковой. – М.: ЮНИТИ, 2001. – 727 с.
31.    История политико-правовых учений: учеб. пособ. для вузов / Под ред. проф. А. Н. Хорошилова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. –  191 с.
32.    История политических и правовых учений: учеб. / Под. ред. докт. юр. н., проф. О. Э. Лейста. – М.: ИКД “Зерцало-М”, 2001. –  290 с.
33.    История эволюционных учений в биологии / К. М. Завадский. – М., 1966. – 267 с.
34.    История экономических учений: Учебник для экон. спец. Вузов / М. Н. Рындина, Е. Г. Василев¬ский, В. В. Голосов и др. – М.: Высш. школа, 1983. –  559 с.
35.    Канке В. А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги XX столетия / В. А. Канке. – М.: Логос, 2000. – 320 с.
36.    Кириллин В. А. Страницы истории науки и техники [Електронний ресурс] / В. А. Кириллин. – М.: “Наука”, 1986. – 493с. – Режим доступу:
37.    http://nplit.ru/books/item/f00/s00/z0000056/index.shtml
38.    Козлов Б. И. Возникновение и развитие технических наук: опыт ист.-теорет. исслед. / Б. И. Козлов. – Л.: Наука, 1988. – 248с.
39.    Концепции современного естествознания /[под ред. С.И.Самыгина]. – Ростов н/Д: «Феникс», 2003. –   448 с.
40.    Кочерган М.П. Загальне мовознавство /М.П.Кочерган. – К.: Видавничий центр «Академія», 1999. –  288 с.
41.    Кудрявцев П.С. История физики: в 3-х томах /П.С.Кудрявцев. – М., 1956.
42.    Лауэ М. История физики / М. Лауэ. – М.: Наука, 1956.
43.    Лебедев В. И. Исторические опыты по физике / В. И. Лебедев. – М.-Л.: Гл. ред. науч.-попул. и юнош. лит., 1937. – 312 с.
44.    Лешкевич Т. Г. Философия науки: традиции и новации: учеб. пособ. для вузов / Т. Г. Лешкевич. –  М.: “Издательство ПРИОР”, 2001. – 428 с.
45.    Лось В. А. Основы современного естествознания: учеб. пособ. / В. А.Лось. – М., 2000.
46.    Львов В. Е. Жизнь Альберта Эйнштейна / В. Е. Львов. –  М.: «Молодая гвардия», 1959. –  379 с.
47.    Льоцци М. История физики / М. Льоцци; [пер. с итальян.]. – М.: Мир, 1970. –   464 с.
48.    Макс Планк. Сборник к столетию со дня рождения. / [под ред. А. Иоффе, А. Григоряна]. –  М.: Изд-во АН СССР, 1958. –  280 с.
49.    Митчем К. Что такое философия техники? / Карл Митчем; [пер. с англ. под ред. В. Г. Горохова]. – М.: Аспектпресс, 1995. – 148с.
50.    Мусский С. А. 100 великих чудес техники [Електронний ресурс] / С. А. Мусский. – М.: “Вече”, 2001. – Режим доступу:        http://publ.lib.ru/ARCHIVES/S/%27%27Sto_velikih...%27%27/_%27%27Sto_velikih...%27%27.html#17
51.    Надеждин Н. Я. История науки и техники [Електронний ресурс] / Н. Я. Надеждин. – Ростов-на-Дону: Изд-во "Феникс", 2006. – Режим доступу: http://www.planet-of-people.org/htmls/rus/nadezhdin/predislovie.htm
52.    Никанорова Е. В. Экология и культура / Е. В. Никанорова. – М.: Изд-во «РАГС», 1996. –  94 с.
53.    Николис Г. Самоорганизация в неравновесных системах / Г. Николис, И. Пригожин. – М.: Мир, 1979. –  512 с.
54.    От Гераклита до Дарвина. Очерки по истории биологии / В. В. Лункевич. – М.: Учпедгиз Год, 1960. – 346 с.
55.    От махин до роботов: Очерки о знаменитых изобретателях, отрывки из док., науч. ст., воспоминаний, тексты патентов: в 2т. / [ред. - сост. М. Н. Ишков]. – М.: Современник, 1990. –  Т.1.– 270с.
56.    Офицеров В. В. История науки и техники: конспект лекций / В. В. Офицеров. – Омск: Изд-во ОмГТУ, 2010. – 88 с.
57.    Памятники науки и техники, 1990: Сборник / [сост. В. П. Нестоянова, Н.М.Семенов] // Рос. АН, Ин-т истории естествознания и техники. – М.: Наука, 1992. – 227с.
58.    Перлов A. M. История науки: введение в методологию гуманитарного знания: курс лекций / A. M. Перлов. – М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 2007. – 312 с.
59.    Пікашова Т. Д. Основи історії науки і техніки: навч. посібник / Т. Д. Пікашова, Л. О. Шашкова. – К.: ІЗМН, 1997. –  399 с.
60.    Поликарпов В. С. История науки и техники: учеб. пособие / В. С. Поликарпов. – Ростов н/Дону: Феникс, 1999. – 345с.
61.    Пригожин И. Постижение реальности / И. Пригожин // Природа. –  1998. –  N6. –  С.3–11.
62.    Пригожин И. Порядок из хаоса / И. Пригожин, И. Стенгерс. – М.: Прогресс, 1986. –  432 с.
63.    Ратніков В. С. Історія та філософія науки. Хрестоматія: навч. посіб. для студ. вищ.навч. закладів / В. С. Ратніков, З. Ю. Макаров. – Вінниця: Нова книга, 2009. –  416 с.
64.    Розин В. М. Наука: происхождение, развитие, типология, новая кон¬цептуализация: Учеб. пособие / В. М. Розин. – М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Изда¬тельство НПО “МОДЭК”, 2008. –  600 с.
65.    Рыжов К. В. Сто великих изобретений  / К. В. Рыжов. – М.: ВЕЧЕ, 1999. – 528с.
66.    Самин Д. К. 100 великих научных открытий / Д. К. Самин. – М.: Вече, 2003. – 473 с.
67.    Самин Д. К. 100 великих учёных / Д. К. Самин. – М.: “Вече”, 2004. –  479 с.
68.    Семчинський С. В. Загальне мовознавство / С. В. Семчинський. – Київ: «ОКО», 1996. –  416 с.
69.    Соловьев Ю. И. История химии / Ю. И. Соловьев, Д. Н. Трифонова, А. Н. Шамин. – М.: Просвещение, 1978. –  352 с.
70.    Соломатин В. А. История науки: учеб. пособ. / В. А. Соломатин. – М.: ПЕР СЭ, 2003. – 352с.
71.    Таннери П. Исторический очерк развития естествознания в Европе / П. Таннери. – Л.: Гостехиздат, 1934. –  266 с.
72.    Техническое творчество: теория, методология, практика: Энцикл. словарь / М. С. Иванов и др.; [под ред. А. И. Половинкина, В. В. Попова]. – М.: Логос; Токио: Nauka, 1995. – 410с.
73.    Фигье Л. Светила науки от древности до наших дней: Жизнеописания знаменитых ученых и краткая оценка их трудов / Л. Фигье; [пер. с фр. под ред. Д. В. Аверкиева]. – СПб.; М.: Изд. М. О. Вольфа, 1873. –  505 с.
74.    Философия науки. Методология и история конкретных наук: учеб. пособ. / [коллектив авторов]. – М.: “Канон+” РООИ “Реабилитация”, 2007. – 640 с.
75.    Хакен Г. Синергетика / Г. Хакен; [пер с англ.]. –  М.: Мир, 1980. –  406 с.
76.    Чанышев А. А. История политических учений. Классическая западная традиция (античность – пер¬вая четверть XIX в.) / А. А. Чанышев. – М.: РОССПЭН, 2001. –  479 c.
77.    Эйнштейн А. Без формул / [сост. д-р филос. наук К. А. Кедров]. – М.: Мысль, 2003. –  222 с.
78.    Эйнштейн А. Эволюция физики / А. Эйнштейн, Л. Инфельд. – М.: Молодая гвардия, 1966. – 267 с.
79.    Юлов В. Ф. Концепции современного естествознания / В. Ф. Юлов. – Киров: ВГПУ, 1997, –  254 с.
80.    Ядгаров Я. С. История экономических учений: учебн. / Я. С. Ядгаров.  – М.: ИНФРА-М, 2001. –  313 с.
81.    n-t.ru – электронная библиотека “Наука и техника” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://n-t.ru/

Викладацький склад

РУПТАШ ОЛЬГА ВАСИЛІВНА – к.філос.н., доцент кафедри філософії.

Методика викладання та методи навчання

Методи навчання:
– лекції-бесіди;
– семінарські заняття;
– самостійна робота студентів.

Методи та форми оцінювання:
– поточне опитування;
– тестування;
– філософські есе;
– анотації до прочитаних публікацій;
– навчальний проект; 
– підсумковий контроль знань і вмінь студента.

Оцінювання

Методи контролю: усне опитування, індивідуальна співбесіда, розгляд проблемних питань, поточні контрольні роботи, поточні тестові завдання, термінологічний диктант, письмові завдання (есе, резюме т.ін.), практичні завдання, аналіз першоджерел, захист практичних завдань, захист індивідуального навчально-дослідного завдання, виконання індивідуального науково-творчого завдання.

Засоби діагностики: перелік питань для контролю та самоперевірки завдань самостійної роботи, перелік питань для контролю та самоперевірки знань зі Змістових модулів (перелік питань до модульних контрольних робіт) з дисципліни, перелік питань до Модуль-контролю (залік, іспит).

Форми контролю: Поточний контроль: усна відповідь на семінарському занятті, доповідь, доповнення, участь у дискусії, додаткове питання, захист рефератів, опрацювання першоджерельної літератури, написання есе, твору-роздуму, проблемного завдання, письмових завдань, резюме; розв’язування тестових завдань та термінологічний диктант; модульна контрольна робота, підсумкова перевірка конспектів першоджерел. Підсумковий: модульна контрольна робота (І модуль, ІІ модуль); залік.

До списку дисциплін
Ваші зауваження, запитання та пропозиції:webmasterДZЋ:Н@UРl7Њchnu.edu.ua
 © 1999-2010 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича; Програмування: Крамар А.В.