1. Антипенко Л.Г. Проблема неполноты теории и ее гносеологическое значение. – М., 1986. – с. 3-21.
2. Аристотель. Метафизика // Сочинения. В 4-х т. – М.: Мысль, 1974. – т. 1. – 550 с.
3. Аристотель. Вторая аналитика // Сочинения. В 4-х т. – М.: Мысль, 1978. – т. 2. – 686 с.
4. Аристотель. Никомахова этика // Сочинения. В 4-х т. – М.: Мысль, 1983. – т. 4. – 830 с.
5. Артамонов М.А. Формальная логика. – Львов, 1964. – С. 31-37.
6. Арутюнова Н.Д. От образа к знаку // Мышление, когнитивные науки, искусственный интеллект. – М., 1983. – С. 147-161.
7. Ахманов А.С. Логическое учение Аристотеля. – М., 1960.
8. Башляр Гастон. Новый рационализм. – М., 1987.
9. Бэркли Э. Символическая логика и разумные машины. – М.: ИЛ, 1961. – 259 с.
10. Бет Э. Метод семантических таблиц // Математическая теория логического вывода. – М.,1967. – С.191-199.
11. Бирвиш М. Семантика // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып. Х: Лингвистическая семантика: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1981. – С. 177 – 199.
12. Борковский Л., Слупецкий Е. Элементы математической логики и теории множеств. – М.: Прогресс, 1965.
13. Бочаров В.А., Войшвилло Е.К., Ивлев Ю.К. Предмет и структура современной логики // Предмет и структура общественных наук. – М., 1984. – С. 97-111.
14. Бочаров В.А., Войшвилло Е.К. Современный этап в развитии логики // Вестник МГУ, Серия “Философия”– М.,1985 - №5.
15. Бочаров В.А. Аристотель и традиционная логика (Анализ силлогистических теорий). – М.: МГУ,1984.
16. Бочаров В.А., Маркин В.И. Основы логики. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 296 с.
17. Бродский И.Н. Элементарное введение в символическую логику. – Л., 1972.
18. Войшвилло Е.К. Опыт исчисления предикатов приближенного к естественному языку // Логическая структура научного знания. – М., 1965. – с. 218-252.
19. Войшвилло Е.К. Понятие. – М.: МГУ, 1967. – С. 63-100.
20. Войшвилло Е.К. Символическая логика. – М.: Высш. шк.,1989. – С. 9-23.
21. Войшвилло Е.К. Понятие как форма мышления. – М.: МГУ, 1989. – 239 с.
22. Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика. – М.:Владос, 1998. – 528 с.
23. Волков А.Г. Общая теория знаков // Типология знаковых систем. – М., 1965.
24. Вригт Г.Х. Логика и философия в ХХ веке // Вопросы философии. – 1999. - № 8. – С. 80-99.
25. Гильберт Д., Аккерман В. Основы теоретической логики. – М.: ИЛ, 1947.
26. Гильберт Д., Бернайс П. Основания математики. Логические исчисления и формализация арифметики: Пер. с пол. – М.: Наука, 1979. – 558 с.
27. Гиндикин С.Г. Алгебра логики в задачах. – М.: Наука, 1972. – 288 с.
28. Глушков В.М. Логика и кибернетика // Логика и методология науки. – М., 1967. – С. 5-8.
29. Гносеологические проблемы формализации. – Мн., 1969.
30. Гоншорек С.А. Некоторые методологические проблемы алгебраической логики. – М., 1976.
31. Горский Д.П. Формальная логика и язык // Философские вопросы современной формальной логики. – М., 1962.
32. Горский Д.П. Проблема значения (смысла) знаковых выражений как проблема их понимания // Логическая семантика и модальная логика. – М: Наука, 1967. – С. 54-83.
33. Гуссерль Э. Логические исследования: пролегомены к чистой логике. – К: ВЕНТУРИ, 1995.
34. Декарт Р. Правила для руководства ума // Декарт Р. Сочинения: В 2-х т. – Т.1. – М., 1989.
35. Доказательство и понимание. – К.: Наукова думка, 1986. – 312 с.
36. Эдельман С.Л. Математическая логика. – М.: Высшая школа, 1975. – С. 60-85.
37. Ефимов Е.И. Решатели интеллектуальных задач. – М.: Наука, 1982. – 316 с.
38. Ершов Ю.Л., Палютин Е.А. Математическая логика. М.: Наука, 1979.
39. Жоль К.К. Вступ до сучасної логіки. – К.: Вища школа, 1992. – С. 62-84.
40. Жоль К.К. Мысль, слово, метафора. Проблемы семантики в философском освещении. – К.: Наукова думка, 1984. – 304 с.
41. Жоль К.К. Логика в лицах и символах. – М.: Педагогика-Пресс, 1993. – 256 с.
42. Жоль К.К. Язык как практическое сознание (Философский анализ). – К.: Вища школа, 1999. – 238 с.
43. Жоль К.К. Логика. Введение в современную символическую логику. – К.: СТИЛОС, 2000. – 563 с.
44. Жоль К.К. Методы научного познания и логика. – К.: Атіка, 2001. – 288 с. (с. 134-189).
45. Зегет В. Элементарная логика. – М.: Высшая школа, 1985. – С. 77-84; С. 249-254.
46. Зиновьев А.А., Ревзин И.И. Логическая модель как средство научного исследования // Вопросы философии. – М., 1960. - № 1. – С. 82-90.
47. Зиновьев А.А. Логика высказываний и теория вывода. – М.: Изд-во АН СССР, 1962. – 152 с.
48. Ивлев Ю.В. Логика. – М.: Высшая школа, 1976. – С. 84-92; 98-121.
49. Ишмуратов А.Т. Понимание, рациональность и формализация // Доказательство и понимание. – К.: Наукова думка, 1986. – С. 216-243.
50. Ішмуратов А.Т. Вступ до філософської логіки. – К.: Абрис, 1997. – С. 59-66.
51. Калужнин Л.А. Что такое математическая логика? – М.: Наука, 1964. – С. 71-100.
52. Калбертсон Дж. Т. Математика и логика цифровых устройств. – М.: Просвещение, 1965.
53. Кант И. Трактаты и письма. – М., 1980. – С. 319-504.
54. Кати Дж. Семантическая теория // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып. Х: Лингвистическая семантика: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1981. – С. 33-49.
55. Карнап Р. Эмпиризм, семантика и онтология // Карнап Р. Значение и необходимость. – М., 1959. – С. 258-320.
56. Клаус Г. Введение в формальную логику. – М.: ИЛ, 1960.
57. Клини С. Математическая логика. – М.: Мир, 1973. – С. 93-103.
58. Карри Х. Основания математической логики. – М.: Мир, 1969. – 567 с.
59. Колмогоров А.Н., Драгалин А.Г. Введение в математическую логику. – М.: МГУ, 1982. – С. 52-65 (120 с.).
60. Колмогоров А.Н., Драгалин А.Г. Математическая логика. Дополнительные главы. – М.: МГУ, 1984. – 120 с.
61. Конверський А.Є. Логіка. – К.,1999. – С. 329-351.
62. Костюк В.Н. Логика. – К.; Одесса: Вища школа, 1975. – С. 55-82.
63. Кротов Е.А. Логическая форма суждений // Логика и методология научного познания. – М.: МГУ, 1974. – С. 21-30.
64. Кужель О.В. Елементи теорії множин і математична логіка. – К.: Радянська школа, 1977.
65. Кузичев А.С. Диаграммы Венна. – М.: Наука, 1968.
66. Кураев В.И. Диалектика содержательного и формального в научном познании. – М.: Наука, 1977. – 160 с.
67. Лавров И.А., Максимова Л.М. Задачи по теории множеств, математической логике и теории алгоритмов. – М.: Физико-математическая литература, 1995. – 255 с.
68. Лакофф Дж. О порождающей семантике // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып. Х: Лингвистическая семантика: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1985. – С. 439-470.
69. Лейбниц Г. Сочинения: В 4-х т. – М.: Мысль, 1983. Т.3. – с. – 734.
70. Линдон Р. Заметки по логике. М.: Мир, 1968.
71. Лихин А.Ф. Логический анализ языка в работах К. Айдукевича 30-х годов // Логика и методология познания. – М.: МГУ, 1974. – С. 30-43.
72. Логика и компьютер. – М.: Наука, 1990. – С. 3-16.
73. Логика и методология научного познания. – М.: МГУ, 1974. – 158 с.
74. Логическая семантика и модальная логика. – М.: Наука, 1987. – 277 с.
75. Логический подход к искусственному интеллекту: От классической логики к логическому программированию. – М.: Мир, 1990. – 429 с.
76. Логика, психология, семантика: аспекты взаимодействия. – К.,1990.
77. Лукасевич Я. Аристотелевская силлогистика с точки зрения современной формальной логики: Пер. с англ. – М.: ИЛ, 1959. – 312 с.
78. Луканин Р.К. „Органон” Аристотеля. – М.: Наука, 1984. – 303 с.
79. Маковельский А.О. История логики. – М.: Наука, 1967. – 502 с.
80. Математическая логика в программировании. – М., 1991.
81. Математическая логика. – Минск, 1994.
82. Математическая теория логического вывода. – М.: Наука, 1967. – 350 с.
83. Маркин В.И. Силлогистические теории в современной логике. – М., 1991.
84. Мельников В.Н. Логические задачи. – К. – Одесса: Вища школа, 1989. – 335 с.
85. Мендельсон Э. Введение в математическую логику. – М.: Наука, 1976. – С. 19-24.
86. Метод аксиоматический // Философская энциклопедия. – Т.3. – М., 1964. – С. 416-418.
87. Модели языка и модели мира // Логика научного познания. – М., 1965.
88. Моделирование языковой деятельности в интеллектуальных системах. - М.: Наука, 1987. – 279 с.
89. Непротиворечивость // Философская энциклопедия. – Т.4. – М., 1967. – С. 59-60.
90. Никольская И.Л. Математическая логика. – М.: Высшая школа, 1981. – 127 с.
91. Новиков П.С. Элементы математической логики. – М.: Наука, 1973. – С. 37-41; 49-50; 41-56 (400 с.).
92. Новиков П.С. Конструктивная математическая логика с точки зрения классической. – М.: Наука, 1977.
93. Павилёнис Р. Проблема смысла: современный логико-философский анализ языка. – М., 1983.
94. Петров Ю.А. Математическая логика и материалистическая диалектика. – М.: МГУ, 1974. – С. 111-138.
95. Петров В.В. Структура значения. – Новосибирск: Наука, 1979. – 142 с.
96. Петров В.В. Семантика научных терминов – Новосибирск: Наука, 1982. – 128 с.
97. Попов П.С. История логики Нового времени. – М., 1960.
98. Попов П.С., Стяжкин Н.И. Развитие логических идей от античности до эпохи Возрождения. – М., 1974.
99. Попов П.С., Стяжкин Н.И. Развитие логических идей в эпоху Возрождения. – М., 1983.
100. Попович М.В. Философские вопросы семантики. – К.: Наукова думка, 1975. – 300 с.
101. Попович М.В. Очерк развития логических идей в культурно-историческом контексте. – К.: Наукова думка, 1979.
102. Проблемы формализации семантики языка. – М., 1964.
103. Рассел Б. Дескрипции // Новое в зарубежной лингвистике: Вып. ХІІІ: Логика и лингвистика (Проблемы референции): Пер. с англ. и фр. – М.: Радуга, 1982. – С. 41-54.
104. Рафаэл Б. Думающий компьютер. – М.: Мир, 1979. – 392 с.
105. Ревзин И.И. Модели языка. – М., 1962.
106. Рейуорд-Смит В.Дж. Теория формальных языков. – М.: Радио и связь, 1988. – 129 с.
107. Робинсон А. Введение в теорию моделей и метаматематики алгебры. – М.: Наука, 1967.
108. Родос В.Б. О значении языковых выражений // Методы логического анализа. М.: Наука, 1977. – С. 259-261.
109. Садовский В.Н., Смирнов В.А. Вступительная статья // Я. Хинтикка. Логико-эпистемологические исследования. – М., 1970. – С. 9-12.
110. Садовский В.Н., Смирнов В.А. Полная и неполная определенность в теориях первого порядка // Методы логического анализа. Актуальные проблемы. – М.: Наука, 1987. – С. 57-73.
111. Садовский В.Н. Аксиоматический метод построения научного знания // Философские вопросы современной формальной логики. – М.: АН СССР, 1962. – С. 216-219.
112. Сборник упражнений по логике. – Мн.: Университетское, 1990. – 287 с.
113. Семиотика и проблемы коммуникации. – Ереван, 1981.
114. Семиотика. – М., 1983.
115. Семиотика. Коммуникации. Стиль. – М., 1983.
116. Серебрянников О.Ф. Эвристические принципы и логические исчисления. – М.: Наука, 1970. – 83 с.
117. Сидоренко Е.А. Логическое следование и условные высказывания. М., 1983. – С. 11-18; 127-131.
118. Сикорский Р. Булевы алгебры. – М.: Мир, 1969.
119. Слупецкий Э., Борковский П. Элементы математической логики и теория множеств. – М., 1965.
120. Смирнов В.А. Логические методы анализа научного знания. – М., 1987. – С. 7-8.
121. Смирнов В.А. Формальный вывод и логические исчисления. – М.: Наука, 1972. – С. 91-96 (171 с.).
122. Смирнов В.А., Таванец П.В. О взаимоотношении формальной логики и философии // Философия в современном мире. Философия и логика. – М.: Наука, 1974. – С. 7-17; 15-33.
123. Смирнова Е.Д., Таванец П.В. Семантика в логике // Логическая семантика и модальная логика. – М.: Наука, 1967. – С. 3-53.
124. Смирнова Е.Д. Формализованные языки и проблемы логической семантики. – М.: МГУ, 1982. – С. 4-16; 16-19; 32-38.
125. Смирнова Е.Д. Логическая семантика и философские основания логики – М.: МГУ, 1986. – С. 4-22 (161 с.).
126. Смирнова Е.Д. Проблема уточнения понятия логической формы // Логика и методология научного познания. – М.: МГУ, 1974. – С. 5-25.
127. Смирнова Е.Д. Основы логической семантики – М.: Высшая школа, 1990. – 144 с.
128. Соломоник А. Язык как знаковая система. – М.: Наука, 1992.
129. Справочная книга по математической логике: Пер. с англ. – Ч. 1. – Теория моделей. – М.: Наука, 1982. – С. 13-54.
130. Степанов Ю.С. Семиотика. – М., 1973.
131. Степанов Ю.С. О трёхмерном пространстве языка. – М., 1985.
132. Столл Р. Множества. Логика. Аксиоматические теории: Пер. с англ. – М.: Просвещение, 1968. – 231 с.
133. Столяр А.А. Элементарное введение в математическую логику. – М.: Просвещение, 1965. – 163 с.
134. Структура и смысл. К.: Наукова думка, 1989.
135. Стросон П.Ф. О референции // Новое в зарубежной лингвистике: Вып. ХІІІ: Логика и лингвистика (Проблемы референции): Пер. с англ. и фр. – М.: Радуга, 1982. – С. 55-86.
136. Стяжкин Н.И. Становление идей математической логики. – М., 1964.
137. Стяжкин Н.И. Формирование математической логики. – М., 1967.
138. Субботин А.А. Традиционная и современная формальная логика. – М., 1969.
139. Тарский А. Введение в логику и методологию дедуктивных наук. – М.: ИЛ, 1948. – С. 185-289.
140. Теория смысла Готлоба Фреге // Применение логики в науке и технике. – М., 1960.
141. Тондл Л. Проблемы семантики: Пер. с чеш. – М.: Прогресс, 1975. (С. 63-70).
142. Успенский В.А. и др. Вводный курс математической логики. – М.: МГУ, 1991. – 136 с.
143. Философия, логика, язык. – М.: Прогресс, 1987. – 332 с.
144. Философские вопросы современной формальной логики. – М.: Изд-во АН СССР, 1962. – 303 с.
145. Философия и логика. – М.: Наука, 1974. – 479 с.
146. Фреге Г. Смысл и денотат // Семиотика и информатика. – 1977. – Вып. 8. – С. 101-120.
147. Фреге Г. Мысль: логическое исследование // Философия, логика, язык. – М., 1987. – с. 18-47.
148. 147-А. Фреге Г. Логика и логическая семантика: - Сборник трудов. – М.: Аспит Прес, 2000. – 512 с.
149. Френкель А., Бар-Хиллел И. Основания теории множеств. – М.: Мир, 1966. – 555 с.
150. Фрейденталь Х. Язык логики: Пер. с англ. – М.: Наука, 1969. – 135 с.
151. Формальная логика и методология науки. – М., 1964.
152. Формальная логика. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1977. – С. 196; 249; 260-263 (385 с.).
153. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К.: Золоті ворота, 1996.
154. Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 38-128.
155. Хромой Я.В. Математична логіка. – К.: Вища школа, 1983. – С. 107-120.
156. Цитлін Г. Елементи теорії булевих функцій. – К.: Техніка, 1967.
157. Целищев В.В. Логическая истина и эмпиризм. – Новосибирск: Наука, 1974.
158. Целищев В.В., Карпович В.Н., Поляков И.В. Логика и язык научной теории. – Новосибирск: Наука, 1982. – С. 3-14.
159. Целищев В.В., Петров В.А. Философские вопросы современной формальной логики. – М., 1984.
160. Чейр У.Л. Значение и структура языка: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1975. – 432 с.
161. Черч А. Введение в математическую логику: Пер. с англ. – М.: ИЛ, 1960. – 486 с.
162. Шафф А. Введение в семантику. – М., 1963.
163. Шенфилд Дж. Математическая логика. – М.: Наука, 1975.
164. Шрейдер Ю.А. Равенство, сходство, порядок. – М.: Наука, 1971. – 254 с.
165. Яновская С.А. О некоторых чертах развития математической логики и отношение ее к техническим приложениям. – М.: Изд-во АН СССР, 1960. – С. 3-22.
166. Яновская С.А. Методологические проблемы науки. – М.: Мысль, 1972. – С. 199-203 (280 с.). |
Перевірка рівня вивчення і засвоєння «Класичної логіки» здійснюється шляхом проведення трирівневого контролю: порочного, рубіжного (модульного) та підсумкового, їх методів:
Поточний контроль передбачає надання допомоги студентам організувати свою навчальну діяльність з вивчення дисципліни. На семінарських (практичних) заняттях рівень засвоєння знань та набуття умінь визначається якістю виконаних студентами теоретичних і практичних завдань аудиторної та самостійної роботи. Поточний контроль здійснюється постійно. Реалізацій його постає у таких формах і методах: фронтальне опитування (ФО), усний виступ (УВ), теоретична доповідь (ТД), теоретично-аналітична доповідь (ТАД), реферативно-аналітична доповідь (РАД), резюмування опрацьованих джерел (РОД), відкритий тест (ВТ), експрес тест (ЕТ), аналітичний тест (АТ), розв’язування вправ (РВ), розв’язування задач (РЗ), термінологічний диктант (ТД), анотування спец джерел (АСД), аудиторна контрольна робота (АКР), домашня контрольна робота (ДКР), теоретико-аналітичне есе (ТАЕ) тощо. Кількість балів за тему виставляється за розробленою калькуляцією «Розподіл балів», семестрове поточне тестування самостійної роботи. У разі необхідності застосовується інтерактивний контроль перевірки засвоєння цієї теми.
Рубіжний (модульний) контроль проводиться двічі в семестр, з метою діагностики рівнів засвоєння змістових модулів або їх частин. Рівень засвоєння змістового модуля перевіряється спеціально розробленими для цієї мети модульними контрольними роботами (МКР-1, МКР-2), які містять 1-2 теоретичні питання і 3-5 прктичних завдань, розв’язання яких передбачає виявлення рівня набуття практичних напичок (умінь) здійснення логічного аналізу.
Підсумковий контроль є систематизованим контролем успішності з дисциплін в ІІ-му семестрі, який постає у формі іспиту (письмово). Вид підсумкової роботи залежить від результатів поточного та рубіжного контролю: якщо студенти добре засвоїли теоретичну частину змістових модулів, то підсумкова робота на іспиті постає у формі комплексної контрольної роботи (ККР), яка містить вправи і завдання з усіх тем змістових модулів; якщо ж результати МКР-1 та МКР-2 засвідчують, що студенти набули тільки практичних умінь і навичок розв’язувати завдання і вправи, але не засвоїли належно теоретичний матеріал, то іспитова письмова робота включає білети і завдання; якщо студентка отримала добрі і відмінні оцінки з теоретичних і практичних завдань за два МКР, то практикується «Підсумковий тест» на 100 тестових завдань з усього курсу. Рівень успішності з навчальної дисципліни проводиться за 100 бальною шкалою оцінювання.
Форма підсумкового контролю успішності навчання: ІІ семестр – іспит.
Засоби діагностики успішності навчання:
Для поточного контролю: заслуховування доповідей, повідомлень, есе; виконання аудиторних контрольних робіт за темами змістовних модулів, розв’язання вправ і завдань(задач), написання термінологічних диктантів, творчих есе тощо.
Для контролю самостійної роботи: тестування; підготовка ІНДЗ (есе, доповідей і рефератів, анотації опрацьованих першоджерел, написання ДКР за темою чи її частиною тощо.
Для рубіжного контролю: виконання модульних контрольних робіт (МКР1 та МКР2)
Для підсумкового контролю: іспит (письмово) за білетами та завданнями до них, або комплексна контрольна робота (ККР) за темами усього курсу. |
