Оновлено
2019-10-03
13:53

Навчальні дисципліни

Назва дисципліни: Наука і релігіяШифр дисципліни: 7.02.03.01
До списку дисциплін
Загальний опис дисципліни

Головна мета курсу «Наука і релігія» – всебічне висвітлення різноманітних аспектів взаємовідношення науки і релігії. Він призначений для студентів, які навчаються за фахом "філософія". Програма курсу передбачає знайомство студентів з основними підходами до релігії, вивчення поняттєвого апарату релігійного знання, знайомство з основними етапами становлення науки та особливостями її впливу на релігію. Наука і релігія розглядаються в курсі як форми свідомості, специфічні форми діяльності, що мають свої специфічні настанови, історію, поняття, категорії. В основу курсу покладено праці відомих теоретиків: Расела, Лакатоса, Куна, Барбура, Попера й ін. У межах курсу аналізуються своєрідність і взаємозв'язок наукових, філософських і релігійних підходів у розв'язанні світоглядних проблем. Курс “Наука й релігія” дає можливість познайомитися з різними типами співвідношення науки і релігії, характерними для культур Заходу й Сходу, а також для прихильників атеїстичного світогляду.
Метою курсу є також підготовка фахівців, які здатні ставити і на сучасному рівні розв’язувати ключові проблеми взаємодії та взаємозв’язку науки і релігії.
Курс містить дві частини, перша з яких присвячена історії взаємодії науки і релігії, а в другій розглядаються сучасні проблеми взаємодії науки і релігії.
Як розв’язується проблема походження життя та виникнення людини в релігійному й атеїстичному світогляді? Як можуть сприйматися сучасні наукові уявлення про матерію, час, енергію, простір у світлі наукового і релігійного світоглядів? Які уявлення науки і релігії про існування душі людини? Що таке чудо з погляду науки і релігії? Студенти вивчають різні відповіді на ці й багато інших найважливіших питань і самі роблять світоглядний вибір.
Серед основних завдань, які ставить перед студентами курс «Наука і релігія», можна виділити такі:
• опанування цілісною системою знань з історії розвитку філософських, природничонаукових уявлень про людину та навколишній світ у їхньому нерозривному зв'язку з релігійними традиціями;
• формування стійких уявлень про специфіку осмислення в релігійному та нерелігійному світогляді основних досягнень природознавства і НТР;
• оволодіння прийомами порівняльного аналізу природничонаукових поглядів, які розвиваються в руслі креаціонізму й еволюціонізму;
• розуміння взаємозв'язку та суперчливого характеру проблем, які виникають на стику релігійного, філософського та наукового світоглядів;
• оволодіти навичками роботи з філософськими, віроповчальними, науковими текстами, пов'язаними з проблемами співвідношення науки і релігії;
• вдосконалення вміння встановлювати зв'язок між науково-філософськими концепціями й відповідними системами життєвих і культурних цінностей.

Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни
В результаті опанування курсу студент повинен:
знати специфіку предмета, ключові проблеми, основні поняття, категорії, концепції та методи розуміння науки і релігії в їхньому історичних та логіко-змістових вимірах;
розуміти природу філософського осмислення науки і релігії, сутність та закономірності соціокультурного функціонування науки як людської практики і релігії як світогляду, зміст та логіку взаємозв’язку методологічних принципів філософського аналізу релігії,
вміти застосовувати володіння принципами філософського аналізу науки і релігії.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І
ФІЛОСОФІЯ РЕЛІГІЇ В КОНТЕКСТІ ТЕОРЕТИЧНОГО РЕЛІГІЄЗНАВСТВА

ТЕМА 1. Предмет, форми та функції ФР
Філософія як рефлексія над світоглядним самовизначенням людини у світі. Релігія як тип світогляду. Релігія як предмет філософської уваги. Релігійні виміри зв’язку “людина – світ” в контексті філософської предметності. Філософія релігії як складник теоретичного релігієзнавства і його методологічне підґрунтя. Специфіка та форми філософського осмислення релігії. Релігія крізь призму основних розділів філософського знання – онтології, гносеології, теорії цінностей. Онтологічні, гносеологічні та аксіологічні основи релігієзнавства. Філософія релігії як  рефлексивно-критичне осмислення буттєвих, соціокультурних, антропологічно-екзистенційних засад та форм людського духовно-творчого й ціннісного самовизначення, здійснюваного на основі уявлень про реальність надприродно-сакрального та його зв’язків з природою, суспільством, особистістю. Релігієзнавчий контекст основних функцій філософської свідомості – світоглядної (тлумачення релігійного образу світу та обґрунтування його філософських альтернатив), рефлексивно-критичної (осмислення й змістовна трансформація наявного релігійного досвіду), методологічної (визначення напрямів, методів і форм осягнення релігії), ціннісно-орієнтаційної (тлумачення, критика й трансформація релігійних уявлень про належне, ієрархію цінностей і антицінностей), людинознавчої (пізнання людської природи, розуміння антропологічного підґрунтя релігії).

ТЕМА 2. Історичні виміри становлення філософії релігії
Розвиток філософських уявлень про релігію як закономірний компонент історико-філософського процесу. Підходи до пояснення джерел та сутності релігії від античності до Нового Часу. Історико-філософський контекст теологічної, натуралістичної, гносеологічної, психологічної, конвенціональної та інших ідей щодо релігії. Історичні форми філософської критики релігії. Д. Юм про “природну історію релігії”, її походження, антропологічні основи та форми. Основи Кантової філософії релігії. Критика спекулятивного богопізнання й етикотеологія як його альтернатива. Розмежування віри одкровення (т.зв. “статутарної”) і “чистої” (морально мотивованої) релігійної віри. Історично-мінливий характер статутарної віри. Загальнолюдський характер “моральної віри”. Кант про єдність релігії і множину вір. Філософія релігії Геґеля як взірець філософської теології. Геґель про змістовну тотожність філософії і релігії. Бог, релігійне ставлення, доконечність релігії, форми релігійної свідомості, логіка історії релігії та засади тлумачення одкровення – основні проблеми філософії релігії Геґеля. Л. Фейєрбах про антропологічні чинники релігійної свідомості. Прагнення щастя і суперечність між сущим і належним, спроможністю і бажанням, наявним і сподіваним як основна передумова релігії. Фейєрбах про причини та форми занепаду справжньої релігійності в новітню добу. Феєрбахові ідеї щодо філософії і політики як своєрідних “замінників” релігії. Тенденції філософського тлумачення релігії в післяпросвітницьку добу (романтизм, позитивізм, марксизм, філософія життя).

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ
РЕЛІГІЯ ЯК СПОСІБ СВІТОГЛЯДНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ ЛЮДИНИ


ТЕМА 1. Онтологічні, життєво-екзистенційні, історично-соціокультурні чинники релігії
Етимологія, значеннєве поле та різномовні еквіваленти терміна “релігія” (лат. religio). Світоглядний характер релігії. Релігія та її зв’язки з іншими типами світогляду. Проблема дефініції поняття “релігія”. Релігія як історично неодмінний складник та активний чинник життєдіяльності людини і суспільства. Релігія і колізії людського самовідчуження. Релігія як специфічний образ дійсності. Релігія як суспільна підсистема. Моделі історичного й цивілізаційного становища релігійної підсистеми в суспільстві. Філософсько-методологічні підходи до типологізації релігій.
Онтологічні,  історично-соціокультурні, життєво-екзистенційні чинники релігії. Поняття передумов або чинників (метафорично – “коренів”) релігії. Космофізичне тло суспільного життя та особливості його духовного освоєння. Людина як свідома істота. Неприродність потреб людини як вияв її духовно-суспільної сутності. Історичне й особистісне буття людини на межі сущого і належного, наявного і сподіваного. Ціннісний характер людського ставлення до світу. Усвідомлення смертності як чинник прагнення безсмертя. Мотиви, форми та способи аксіологізації й сакралізації образу світу. Психологічні та інтелектуальні (когнітивні) основи релігійної свідомості.

ТЕМА 2. Релігійна віра як основа релігійного досвіду. Світоглядні підходи до обґрунтування чи заперечення змісту релігійної віри
Релігійна віра як основа релігійного досвіду. Образ Бога та ідея безсмертя у світлі віри. Релігійний досвід як первинна, базова форма релігійного ставлення людини до світу. Релігійне відношення – ставлення до сакрального (божественного) як реальності. Різноманіття релігійного досвіду як вияв соціокультурної й особистісної своєрідності його носіїв. Віра як основа релігійного досвіду. Проблемне поле: “віра і знання”, “віра як “знання” (про Бога), “віра або знання”,  “віра і таїна сакрального”. Структура віри: а)”знання” про сакральний об’єкт і б)специфічне (емоційно-ціннісне) ставлення до цього об’єкта – настанова довіри. Віра як уявлення і як акт. Теологічні підходи до тлумачення віри як духовно-практичного зв’язку, ініційованого Божим існуванням і обраного людиною. Відмінність між теологічним і філософським поглядами на віру. Філософська проблематизація джерел та змісту віри. Життя як безпосередня та усвідомлювана цінність. Факт смертності як чинник ідеї безсмертя.. Потреба життєвої нескінченності як вихідний антропологічно-буттєвий мотив волі вірити та чинник ціннісної значущості змісту релігійного знання. Уявлення про Бога як гаранта онтологічної адекватності ціннісних настанов. Ціннісна значущість змісту релігійного знання як фактор його “достеменності”. Віра в Бога як спосіб світоглядного олюднення вічності й увічнення людськості. Образи богів чи Бога у різних релігіях. Відмінність між особистісним і абстрагованим образами Божества. Зміст та метафізичний контекст філософського теїзму. 
Світоглядні підходи до обґрунтування чи заперечення змісту релігійної віри. “Докази буття Бога” у світлі філософської рефлексії. Соціокультурна й внутрішньо-релігійна потреба концептуалізації досвіду “достеменності” релігійних уявлень (викладення цього досвіду у формі аргументованого міркування). Основні способи обґрунтування віри в Бога (“докази буття Бога”) та їхні функції на ґрунті релігійної і філософської теології. Поділ “доказів буття Бога” на традиційні і філософсько-антропологічні. Традиційні докази буття Бога: онтологічний (Августин, Ансельм Кентерберійський, Р.Декарт), космологічний (Аристотель, Г.Ляйбніц), телеологічний (Сократ, Платон, стоїки, Цицерон та ін.), Філософсько-антропологічні докази буття Бога: моральнісний (І.Кант), трансцендентал-філософський (Й.-Б Лотц, Р. Шеффлер),  феноменологічні (М. Шелер, Ф. Гаммер), історичний.  Форми філософської критики “доказів буття Бога”. Духовно-культурна вартість і смисложиттєвий потенціал богомислення.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ
РЕЛІГІЯ В СИСТЕМІ КУЛЬТУРИ ТА ДУХОВНОМУ ЖИТТІ
ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА


ТЕМА 1. Зв’язки релігії з іншими формами духовної культури
Культура як універсум духовно-практичного самоздійснення людини. Особливе становище релігії і релігій у системі духовної культури. Теологія про “надкультурну” природу і смисл релігії. Богословські тлумачення релігії як смислового базису (або субстанції) всіх сфер духовної культури. П. Тілліх про релігійні виміри трьох типів культури – теономної, гетерономної та автономної. Світсько-гуманітарний погляд на релігію як іманентний елемент культури. Форми синтезу всередині релігії явищ мистецтва, моралі, права, політики, теоретичного знання. Історичні трансформації місця релігії в культурі та соціумі. Секуляризація як важлива прикмета новочасної і новітньої культури. Смисл та суперечності релігійно-культурних процесів у сучасному світі й Україні.

ТЕМА 2. Релігія і мораль. Релігія і безрелігійний світогляд
Поміркуйте над зв’язком релігії і моралі. Виявіть моральний потенціал релігійного і безрелігійного світогляду в умовах сьогодення. Обґрунтуйте цінність світоглядної толерантності. Проаналізуйте причини її нехтування та способи утвердження.  Моральна свідомість в контексті релігійного і безрелігійного світогляду. Зв’язок віри в Бога і доброчесності. Моральний вибір в контексті співвідношення наявного і сподіваного. Моральна гідність і претензії на безсмертя та потойбічну віддяку. Обґрунтування моральних цінностей в контексті біблійних релігій. Християнська морально-етична програма і історичний досвід релігійно-церковної практики. Моральний потенціал безрелігійного світогляду. Чи “все дозволено, якщо Бога немає”? Смисложиттєві основи позарелігійної людяності.

Перелік джерел, які пропонуються для засвоєння курсу

1.    Барбур Иен. Религия и наука: история и современность. – М., 2003.
2.    Божич С. П. Ошибки современной науки. – М., 1990.
3.    Брук Джон Хед.ш. Наука и религия: историческая перспектива. – М., Библейско-Богословский институт св. апостола Андрея, 2004.
4.    Вернадський В.И. Труды по всеобщей истории науки. – М., 1988.
5.    Винер Н. Творец и робот. М., 1966.
6.    Винер Н. Кибернетика. М, 1988.
7.    Гайденко П. П. Эволюция понятия науки. – М., 1983.
8.    Гивишвили Г. В. Есть ли у естествознания альтернатива Богу? //Вопросы философии, № 2, 1995.
9.    Гивишвипи Г. В. О «сверхсильном» антропном принципе //Вопросы философии, № 2, 2000.
10.    Грюнбаум А. Происхождение против творения //Вопросы философии, № 2, 1995.
11.    Джеймс У. Многообразие религиозного опыта. – М., 1993.
12.    Ершова Г. Г.. Черносвитов П. Ю. наука и религия: новый синтез? – СПб., 2003.
13.    Заблуждающийся разум? Многообразие вненаучного знания. – М., 1990.
14.    Касавин И.Т. Знание за пределами науки. – М, 1996.
15.    Комаров В. Н. Наука и миф. – М., 1990
16.    ЛазаревФ. В., Лшппгп Брюс А. Современная эпистемология: дух и проблемы. – Симферополь, 1999. – С. 61 – 72,98 – 130,146 – 169.
17.    Маркова Л. А. О возможностях соотношения науки и религии //Вопросы философии, №11, 1997.
18.    Научные и вненаучные формы мышления. – М., 1996.
19.    Напшов В. В. В поисках иных смыслов. – М., 1993.
20.    Пікашова Т. Д., Шашкова Л. О. Основи історії науки і техніки. – К., 1997.
21.    Планк М. Религия и естествознание //Вопросы философии, № 8, 1990.
22.    Поликарпов В. С. Наука и мистицизм в XX веке. – М., 1990.
23.    Пригожин И. Переоткрытие времени //Вопросы философии, N 8, 1989.
24.    Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. – М., 1986.
25.    Пуанкаре А. О науке. М.: Наука, 1983
26.    Рассел Б. Почему я не християнин. – М, 1987.
27.    Тайлор Э. Первобытная культура. – М., 1989.
28.    Тейяр де Шарден. Феномен человека. – М., 1987.
29.    Уайтхед А. Истоки современной науки //Философия и социология науки и техники. Ежегодник. – М., 1989. – С. 205 – 223.
30.    Уайтхед А. Религия и наука //Заблуждающийся разум? – М., 1990. – С. 448 – 462.
31.    Франко I. Сотворения світу. – W., 1994.
32.    Хокинг С. Краткая история времени. – СПб., 2001.
33.    Хюбнер К. Истина мифа. – М., 1996.

Викладацький склад

ОНУФРІЙЧУК РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ – к.філос.н., асистент кафедри філософії.

Методика викладання та методи навчання

Методи навчання: лекції, семінарські заняття, групові та індивідуальні консультації.

Методичне забезпечення: опорні конспекти лекцій; інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни (ІКНМЗД), першоджерела та хрестоматії першоджерел; методичні рекомендації та посібники з курсу.

Оцінювання
Методи контролю: усне опитування, індивідуальна співбесіда, розгляд проблемних питань, поточні контрольні роботи, поточні тестові завдання, термінологічний диктант, письмові завдання (есе, резюме т.ін.), практичні завдання, аналіз першоджерел, захист практичних завдань, захист індивідуального навчально-дослідного завдання, виконання індивідуального науково-творчого завдання.

Засоби діагностики: перелік питань для контролю та самоперевірки завдань самостійної роботи, перелік питань для контролю та самоперевірки знань зі Змістових модулів (перелік питань до модульних контрольних робіт) з дисципліни, перелік питань до Модуль-контролю (залік, іспит).

Форми контролю: Поточний контроль: усна відповідь на семінарському занятті, доповідь, доповнення, участь у дискусії, додаткове питання, захист рефератів, опрацювання першоджерельної літератури, написання есе, твору-роздуму, проблемного завдання, письмових завдань, резюме; розв’язування тестових завдань та термінологічний диктант; модульна контрольна робота, підсумкова перевірка конспектів першоджерел. Підсумковий: модульна контрольна робота (І модуль, ІІ модуль); залік.
До списку дисциплін
Ваші зауваження, запитання та пропозиції:webmasterѓ(%-@xҐжchnu.edu.ua
 © 1999-2010 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича; Програмування: Крамар А.В.