Оновлено
2019-10-03
13:53

Навчальні дисципліни

Назва дисципліни: Некласична логікаШифр дисципліни: 6.02.03.01
До списку дисциплін
Загальний опис дисципліни

Мета: ознайомлення студентів з головними напрямками становлення і розвитку сучасних некласичних логік, їхнім предметом, методом, завданнями, місцем у системі природничо-наукового і гуманітарного знання та системі культури загалом, основами логічного аналізу міркувань засобами і методами некласичних логічних систем та способами обґрунтування їхньої правильності, коректності, філософськими та концептуальними заходами некласичних формальних числень.
    Завдання:
• висвітлити сучасні концептуальні уявлення про становлення і розвиток некласичних логічних систем у контексті відповідних ідей філософських напрямків;
• розкрити зовнішні та внутрішні причини виникнення некласичних логік та головних напрямків розвитку девіантних логік;
• репрезентувати характерні ознаки (риси) модальної логіки на прикладі алетичної модальної логіки;
• розкрити в адекватних контекстах логіку часу (мінімальну та її розширення)
• дати опис епістемної логіки та її потенціалу;
• висвітлити специфіку деонтичної логіки на підставі аналізу логіки норм;
• з'ясувати особливості логіки дії і взаємодії та її зв'язки з логікою норм;
• розкрити суть практичної логіки як дедуктивної теорії;
• окреслити можливості логічного аналізу соціальної дії та способів логічної експлікації соціореальності;
    У результаті вивчення цього курсу студент повинен
Знати:
• предмет дисципліни, його структуру, поняттєво-категоріальний апарат;
• місце і роль некласичної логіки у контексті однопорядкових логічних систем;
• зовнішні та внутрішні причини виникнення девіантних логік;
• особливості девіантних логік та їх напрямки розвитку;
• характерні ознаки багатозначних логік як девіантних;
• специфіку модальних логік та їх характеристичні модальності;
• алетичну модальну логіку та її мову та семантику;
• сучасну логіку, її особливості у контексті філософії часу;
• предмет, метод і завдання епістемної логіки , її завдання, семантику і закони;
• деонтичну логіку, її мову, закони, місце імперативу в її контексті;
• логіку дії і взаємодії, її предмет і креативний потенціал;
• логіку норм, оцінок, запитань і відповідей, зв’язок логіки і риторики;
• логіку практичних міркувань у контексті діяльності, особливості практичного силогізму;
• логіку змін і когнітивну логіку;
• специфіку логічного аналізу соціальної дії; логіко-когнітивні варіанти ігрової моделі соціальної дії;
• логіку дискурсу та основи логіки конфлікту;
Вміти:
• за методами виявляти специфіку девіантних і модальних логічних систем;
• розкривати зв’язок філософії і логіки; визначати місце і роль некласичних логік у системі культури;
• розкривати причини виникнення некласичної логіки та репрезентувати напрямки їх розвитку;
• застосовувати засоби багатозначних логічних теорій у розв’язуванні конкретних наукових проблем;
• володіти табличними методами логічного аналізу висловлень у контексті тризначної, чотиризначної та n-значних логік;
• формалізувати змістовні висловлення модальних міркувань мовними засобами некласичних логічних систем;
• здійснювати логічний аналіз діяльності, виявляти структуру і результат дії;
• відтворювати типи взаємодії мовними засобами логіки взаємодії та виявляти логічні закони цієї логіки;
• репрезентувати логіку норм, заснованої на теорії взаємодії, виявляти логічні закони цієї логіки;та на цій підставі розв'язувати проблему класифікації норм, проблему кореляції прав і обов’язків і логіку санкцій;
• здійснювати логічний аналіз як запитань так і відповідей;
• застосовувати базисну логіку для аналізу практичних міркувань;
• виявляти логічну структуру соціальної дії та репрезентувати ігрову модель цієї дії;
• логічно моделювати дискурс.

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

ЗМ 1. СУЧАСНІ НЕКЛАСИЧНІ МОДАЛЬНІ ЛОГІКИ

Тема 1. Філософія і логіка
Сучасна логіка в структурі природничо-наукового та гуманітарного знання, в контексті культури з її раціональними та ірраціональними компонентами. Логіка – визначальний елемент культури.
Логіка як невід’ємна частина філософії. Головні етапи становлення логіки (традиційний і сучасний). Сучасна класична логіка. Математична логіка. Сучасна некласична логіка. Логіка і методологія. Логіка як формальний метод аналітичної філософії
Філософська логіка як аналітика, аксіоматика та еристика.
Логічність як критерій раціональності. Логіка та гуманітарні науки (лінгвістика, психологія, соціологія, правознавство, політичні науки, дипломатія, ідеологія).
Теорія аргументації, риторика і логіка. Логіка в педагогічному процесі. Міркування і дія. Доцільність вчинку та правильність міркування. Логічність і раціональність як критерії діяльності.
Логіка і наука про людську діяльність (праксеологія, когнітологія, соціологія, психологія, лінгвістика, теорія прийняття рішень,дослідження операцій, конфліктологія ).

Тема 2. Девіантні логіки
Підстави виникнення некласичних логік: зовнішня критика пов’язана із дослідженням міркувань логічними засобами у сфері психології, соціології, правознавства та під впливом філософії дії, феноменології, когнітивних наук тощо, та внутрішня критика принципів класичної логіки: тотожності, виключеного третього, несуперечності тощо як джерела девіантності.
Парадокси випливання та імплікації. Види парадоксів та її причини. Варіанти подолання парадоксів та їх наслідки (К. Льюіс, А. Андерсен, Н. Белнап, В. Аккерман).
Принципи побудови та методологічне значення релевантної логіки. Інформативність законів логіки.
Загальний опис паранесуперечливої логіки як системи та особливості тлумачення заперечення в паранесуперечливій логіці.   
Загальна характеристика дослідницьких програм: конструктивізм та інтуїціонізм. Специфіка інтуїціоністського тлумачення логічних сполучників. Інтуїціоністська логіка: проблеми та перспективи.
Інші девіантні логіки: логіка перехідних станів, порогова логіка, логіка фрагментів, немонотонна логіка тощо.

Тема 3. Багатозначна логіка
Багатозначність – ознака девіантності. Невизначеність і парадокс. Абстракція багатозначності (Пост). Логіка невизначеності (тризначна логіка Я. Лукасевича.). Логіка беззмістовності (тризначна логіка Бочвара). Логіка неповного та суперечливого знання (чотиризначна логіка Н. Белнапа).
Нескінченнозначна логіка (логічна система Поста).
Ймовірнісна логіка: принципи побудови, головні  напрямки, методологічне значення.
Вільна логіка: принципи побудови та методологічне значення.
Логічні інтерпретації понять «беззмістовно», «невизначено», «абсурдно». Специфіка багатозначної інтерпретації логічних сполучників.

Тема 4. Модальна логіка. Алетична модальна логіка
 Модальність – категорія філософії та логіки.
 Модальність як інтенційний модус. Типи модальності.
 Структура модального висловлювання. Модальний оператор. Модальності de re і de dicto.
 Алетична модальна логіка як модальна система. Необхідність, можливість, реальність (дійсність), випадковість. Закони і парадокси алетичної логіки.
 Можливий світ. Опис стану, логіка альтернатива, можлива ситуація.
 Загальні принципи побудови семантики модальної логіки: алгебраїчна семантика та семантика невідомих світів. Можливі світи та відношення досяжності.
Семантичні визначення модальностей.
Інтенсіональність як модальна характеристика.
Інтенсіональність та принцип логічної функціональності.
Аналітичні правила для формул з модальними операторами.Філософська оцінка модальної логіки: модальна логіка і філософія, онтологія, гносеологія, методологія.

Тема 5. Темпоральна логіка
Філософія часу. Логіка часу. Онтологічний, лінгвістичний та логічний аспекти часових характеристик.
Предмет часової (темпоральної) логіки – міркування, що мають часовий зміст.
Часові модальності («Було», «Буде», «Завжди було», «Завжди Буде »).
Семантика часової логіки: особливості побудови. Закони «змішування часу».
Темпоральні та алетичні модальності. Темпоральні структури: лінійна та розгалужена. Гіпотетична універсальна часова структура.
Аналітичні правила для часової логіки.
Мінімальна часова логіка: опис мінімального часового числення (Кt). Модифікації часової логіки: метрична логіка, логіка дат, інтервальна логіка, логіка змін.

Тема 6. Епістемна логіка
«Знання» та «опінія». Епістемна модальна логіка. Принципи аналізу пропозиційних настанов.
Логіка і проблема інтенційності. Пропозиційна настанова, інтенційний стан, когнітивна подія. Інтенційний характер помилкового погляду і незнання. Переконання і загальне знання.
Семантичні визначення епістемних операторів.
 Аналітичні правила для формул з операторами сумніву, вірування, знання, незнання тощо.
Закони і парадокси епістемної логіки.
Способи подолання парадоксальності.
Модифікації абстрактної епістемної логіки: немонотонна логіка, автоепістемна логіка.

Тема 7. Деонтична логіка
Філософські засади деонтичної логіки. Деонтичні модальності в структурі нормативного дискурсу. Дилема Йоргенсена. «Моральний світ» І.Канта. Деонтично можливий світ як моральний кодекс.
Семантика деонтичної логіки. Деонтичне тлумачення відношення досяжності між деонтично можливими світами.
Деонтичні та алетичні оператори. Деонтичні закони і парадокси.
Аналітичні правила для деонтичних операторів. Мова деонтичної  логіки. Ускладнення  деонтичних операторів ( індексування).
Імператив, право та обов’язок у термінах мови деонтичної логіки. Норма, санкція, необхідність (деонтична логіка Андерсена). Умови зобов’язання.

ЗМ 2. ЛОГІКА І ДІЯЛЬНІСТЬ

Тема 8. Логічний аналіз дії та взаємодії
Специфіка аналізу філософських та методологічних проблем, що перетинаються з проблемами аналітичної філософії та філософії дії.
Мотиви побудови логічних числень на підставі ідей, розроблених епістемною, темпоральною, деонтичною та іншими логічними модальними системами, а також концептуальних розробок теорії прийняття рішень, дослідження операцій, теорії гри, соціальної психології, соціології, правознавства, політології тощо.

Предметна сфера досліджень логіки діяльності. Дія як елемент діяльності. Людська дія і фізична подія. Структурні елементи дії (суб’єкт, контекст, мотив, план).
Зміна та дія. Інтенційність дії. Дія, утримання від дії, бездіяльність, як теми логічної концептуалізації. Норма та інтенція.
Логіка норм і логіка оцінок.
Логіка цілі та логіка емоцій. Принципи логічного моделювання внутрішнього світу індивіда.
Логічна структура людської взаємодії. Інтеракція та ї логічна схема. Логіка імперативів. Імператив у контексті інтеракції (логічна структура).
Логіка запитань і відповідей (принципи побудови). Поняття питальної форми. Питання і відповідь як когнітивні події.
Схеми (моделі) питань і відповідей.
Засади теорії аргументації. Обґрунтування і спростування. Раціональні прийоми переконання. Риторика і логіка.

Тема 9. Логіка практичних міркувань
Відмінність міркувань про діяльність від теоретичних міркувань. Специфіка семантико-синтаксичного аналізу міркувань про діяльність. Необхідність прагматичного (контекстуального) аналізу міркувань. Визначення ключових логіко-філософських понять, що детермінують стратегію побудови логічних моделей (раціональність, нормативність, інтерсуб’єктивність, консенсус тощо).
Практичний силогізм: структура та види.
Базова логіка практичних міркувань. Предикатні оператори. Мова логіки предикатних операторів. Оператор належності.
Логіка змін. Формальне утворення понять «подія», «ситуація», «курс подій», «зміна» в термінах логіки змін.
Когнітивна логіка як комплекс досліджень, пов’язаних з побудовою особливих формальних дедуктивних схем «внутрішнього світу» суб’єкта. «Когнітивні» сталі: класи інтенціалів і потенціалів, когнітивні цінності, когнітивні почуття. Структура «когнітивного світу» (когнітивне оточення, когнітивна структура та когнітивні цінності). Поняття когнітивної інтерпретації.
Практична логіка як дедуктивна теорія, яка описує формальні властивості оператора «МАЄ НАМІР». Специфіка побудови когнітивних логік переконань: інтенцій, норм, оцінок та інтеракцій.

 10.  Логічний аналіз соціальної дії
Логічна структура соціальної дії. Соціальна нормативність дії. Санкція в структурі дії, що планується.
Соціореальність  та способи її логічної експлікації.
Ігрова модель соціальної дії (логіко-когнітивний варіант).
Гра як формальний об’єкт. Специфіка логічного аналізу ігор. Соціома. Логічні моделі рольових ігор.
Логічне моделювання дискурсу. Раціональність та логічність (лінійна, сітьова та ігрова схеми раціональності).
Дискурс як нормативна інтеракція.
Логічна експлікація групового інтересу (зацікавлення).
«Ми– інтенція». Логічні характеристики девіантної поведінки. Ірраціональність та алогічність.
Ірраціональне як соціальне.
Логічне моделювання конфлікту. Суб’єктивність, реальність та нормативність конфлікту. Аналітика конфлікту (проблема, учасники, конфліктні інтереси, конфліктна ситуація). Фази конфлікту (латентна, демонстративна, агресивна, батальна). Реверсія конфлікту. Раціональна комунікація у конфлікті.
Логіка, етика, право. Легітимність і етичність.

Перелік джерел, які пропонуються для засвоєння курсу

Базова
Підручники та посібники
1.    Гетманова А.Д. Логика. – М., 1995. – 288 с.
2.    Жоль К.К. Введение в современную символическую логику. – К. 2002. – 560 с.
3.    Ішмуратов А.Т. Вступ до філософської логіки. – К., 1997. – 350 с.
4.    Конверський А.Є. Логіка. – К., 2004. – 535 с.
5.    Павлов В.Т., Ишмуратов А.Т., Омельянчик В.М. Модальная логика. – К., 1982. – 105 с.
6.    Свинцов В.М. Логика. – М., 1987. – 287 с.
7.    Фейс Р. Модальная логика. – М., 1974. – 520 с.
8.    Формальная логика. – Л., 1977. – 357 с.
9.    Хоменко І.В. Алексюк І.В. Основи логіки. – К., 1996. – 256 с.
10.    Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К., 1997. – 392 с.

Збірники вправ
1.    Берков В.Ф. Логика: задачи и упражнение. Практикум. – Минск, 1998. – С.
2.    Хоменко І.В. Логіка в задачах. – К., 1998. – 283 с.
3.    Хоменко І.В. Логіка. Практикум.- К., 2007. – 237 с.

Довідкова література
1.    Ивин А.А., Никифиров А.А. Словарь по логике. – М.: ВЛАДОС, 1998
2.    Горский Д.П., Ивин А.А. и др. Краткий словарь по логике. – М., 1991. 208 с.
3.    Кондаков Н.И. Логический словарь. – М., 1971.
4.    Кондаков Н.И. Логический словарь – справочник. – М., 1975.
5.    Философская энциклопедия. – М., 1960 – 1970. – Т. 1 – 5.
6.    Философский энциклопедический словарь. – М., 1993.
7.    Цалин С.Д. Логічний словник-довідник. – Харків: «Факт», 2006

Хрестоматії
1.    Цалин С.Д. Логика: Хрестоматія.-Х: Факт,2006-864с.

Допоміжна
2.    Аллен Дж. Ф. Выявление коммуникативного намерения, содержащегося в высказывании / Дж. Ф. Аллен, Р. Перро // Новое в зарубежной лингвистике.
3.    Аналитическая  философия. – М., 1993. – 215 с.
4.    Аристотель.  Сочинения  в  4-х т. – Т. 1. - М., 1976.- 550 с.; Т. 2.- М., 1978.-686 с.; Т. 4. - М., 1983. - 630 с.
5.    Белнап Н.,  Стилл Е.  Логика  вопросов  и  ответов. – М., 1961. – 259 с.
6.    Беркли Э.  Символическая  логика  и  разумные  машины. – М., 1961. – 259 с.
7.    Бирюков  Б.В.  Кибернетика  и  методология  науки. – М., 1974. – 414 с.
8.    Бирюков  Б.В.,  Геллер  Е.С.  Кибернетика  в  гуманитарных  науках. – М., 1973. – 382 с.
9.    Блинов А.Л.,  Петров В.В.  Элементы  логики  действий. – М., 1991.
10.    Бродский  И.Н.  Отрицательные  высказывания. – Л., 1973. – 104 с.
11.    Вайнгартен  П.  Логика  квантовой  механики,  базирующаяся  на  классической //Логические  исследования.  – М., 1995. – Вып. 3. – С. 123-138.
12.    Васильев  Н.А.  Воображаемая  логика. – М., 1989. – 264 с.
13.    Васильченко  А.А.  Интенсиональная  логика  и   структура  действий. – К., 1991.
14.    Войшвилло  Е.К.  Философско-методологический  аспект  релевантной  логики. – М., 1988. – 140 с.
15.    Воробьев  В.В.  Становление  идей  неклассической  логики  в  античности  и  средневековье. Время и модальность. – М., 1989.
16.    Воробьев  Н.Н.  Роль  теории  игр  в  математизации  знаний // Математизация  научного  знания. – М., 1972. – С. 132-152.
17.    Вригт Г.Х. Логико-философские  исследования //Избр. Труды. – М., 1986. – 595 с.
18.    Доказательство и понимание. – К., 1986. – 312 с.
19.    Есперсен О. Философия грамматики. – М., 1958. – 404 с.
20.    Жоль К.К.  Логика  в  лицах  и  символах. – М., 1992.
21.    Зиновьев  А.А.  Философские  проблемы  многозначной  логики. – М., 1960. – 139 с.
22.    Ивин  А.А.  Логика  норм. – М., 1973. – 122 с.
23.    Ивин  А.А.  Логика  норм  и  теория  права // Правовая  кибернетика. – М., 1973. – С. 116-126.
24.    Ивин  А.А.  Основания  логики  оценок. – М., 1970. – 230 с.
25.    Ивлев Ю.В.  Модальная  логика. – М., 1991. – 202 с.
26.    Ивлев  Ю.В.  Содержательная  семантика модальной  логики. – М., 1985. – 180 с.
27.    Исследования  по  неклассическим  логикам. – М., 1989.
28.    Ишмуратов  А.Т.  Категория  времени  и  логическая  структура  текста //Логико-гносеологические  исследования  категориальной  структуры  мышления. – К., 1980. – С. 262-288.
29.    Ішмуратов  А.Т.  Конфлікт  і  згода (основи  когнітивної  теорії  конфліктів). – К.,1996. – 190 с.
30.    Ишмуратов  А.Т.  Логика  времени  и  силлогистика //Проблемы  логики,  методологии  и  истории  науки. – М., 1978. – С. 181-191.
31.    Ишмуратов  А.Т.  Логико-когнитивный  анализ  онтологии  дискурса //Рациональность  и  семиотика  дискурса. – К., 1994. – С. 171-182.
32.    Ишмуратов  А.Т.  Логические  схемы  интенциональных  структур //Структура  и  смысл. – К., 1989. – С. 155-175.
33.    Ишмуратов  А.Т.  Логические  схемы  рациональности //Логика  и  проблема  рациональности. – К., 1993. – С. 36-65.
34.    Ишмуратов  А.Т.  Логические  теории  временных  контекстов (временная  логика). – К.,1981. – 150 с.
35.    Ишмуратов  А.Т.,  Омельянчик  В.И.  Контекст  знания  и  пресупозиция //Пути  формирования  нового  знания  в  современной  науке. – К., 1983. – С. 79-121.
36.    Караваев  Э.Ф.  Основания  временной  логики. – Л., 1983. – 129 с.
37.    Компьютеры  и   познание. – М., 1990. – 245 с.
38.    Крипке  С.А.  Загадка  контекстов  мнения //Новое  в  зарубежной  лингвистике. – М., 1986. – Вып. 18. – С. 160-172.
39.    Крипке  С.А.  Семантический  анализ  модальной  логики. ІІ. Ненормальные  исчисления   высказываний //Фейс  Р.  Модальная  логика. – М., 1974. – С. 304-323.
40.    Крипке  С.А.  Семантическое  рассмотрение  модальной  логики //Семантика  модальных  и  интенсиональных  логик. – М., 1989. – С. 7-40.
41.    Ладенко  И.С.,  Тульчинский  Г.Л.   Логика  целевого  управления. – Новосибирск, 1988. – 206 с.
42.    Лейбниц  Г.В.  Сочинения: В 4-х т. – Т. 2. – М., 1983. – 686 с.; Т. 3. – М., 1984. – 734 с.
43.    Лимантов  Ф.С.  Лекции  по  логике  вопросов. – Л., 1975. – 103 с.
44.    Логика  и  компьютер (моделирование  рассуждений  и  проверка  правильности  программ). – М., 1990. – 239 с.
45.    Логика  и  методология  научного  познания. – М., 1974. – 158 с.
46.    Логика  и  проблема  рациональности. – К., 1993. – 192 с.
47.    Логика,  психология  и  семиотика: аспекты  взаимодействия. – К., 1990. – 159 с.
48.    Логико-методологические  исследования. – М., 1980.
49.    Логическая  семантика  и  модальная  логика. – М., 1987. – 278 с.
50.    Логические  исследования. – М., 1983. – 123 с.
51.    Логические  исследования. – М., 1993. – Вып. 1. – 230 с.
52.    Логические  исследования. – М., 1993. – Вып. 2. – 290 с.
53.    Логические  исследования. – М., 1993. – Вып. 3. – 357 с.
54.    Логические  методы  в  компьютерных  науках. – М., 1991. – 197 с.
55.    Логический  подход  к  искусственному  интеллекту: От  классической  логики  к   логическому  программированию. – М., 1990. – 429 с.
56.    Льюис  Р.Д.,  Райфа  Х.  Игры  и  решения. – М., 1961. – 642 с.
57.    Максимова  Л.Л.  Структуры  с  импликацией //Алгебра  и  логика. – Т. ІІ. - №4. – М., 1973.
58.    Многозначные,  релевантные  и  паранепротиворечивые  логики. – М., 1984. – 133 с.
59.    Модальные  и  интенсиональные  логики  и  их  применение  к  проблемам  методологии  науки. – М., 1984. – 368 с.
60.    Модальные  и  релевантные  логики. – М., 1982. – 107 с.
61.    Моделирование  языковой  деятельности  в  интеллектуальных  системах. – М., 1987. – 279 с.
62.    Мышление,  когнитивные  науки,  искусственный  интеллект. – М., 1993. – 205 с.
63.    Неклассическая  логика. – М., 1970. – 383 с.
64.    Неклассические  логики. – М., 1985. – 127 с.
65.    Неклассические  логики  и  их  приложения. – М., 1989. – 153 с.
66.    Неклассические  логики  и  пропозициональные  установки. – М., 1987. – 130 с.
67.    Нестандартные  семантики  неклассических  логик. – М.,1986. – 135 с.
68.    Новое  в  зарубежной  лингвистике. – М., 1985. – Вып. 16. – 456 с.
69.    Новое  в  зарубежной  лингвистике. – М., 1986. – Вып. 17. – 417 с.
70.    Новое  в  зарубежной  лингвистике. – М., 1986. – Вып. 18. – 389 с.
71.    Новые  направления  в социологической теории. – М., 1978. – 391 с.
72.    Омельянчик  В.И.  Возможность,  структура,  действие. – К., 1991. – 207 с.
73.    Павлов  В.Т.,  Ишмуратов  А.Т.,  Омельянчик  В.И.  Модальная  логика. – К., 1982. – 105 с.
74.    Попович М.В. Философские вопросы семантики. – К., 1975. – 300 с.
75.    Поппер  К.  Логика  и  рост  научного  знания. – М., 1983. – 605 с.
76.    Рантала  В.  Семантика  невозможных  миров  и  логическое  всеведение //Модальные  и  интенсиональные  логики  и  их  применение  к  проблемам  методологии  науки. – М., 1984. – С. 199-207.
77.    Рациональность  и  семиотика  дискурса. – К., 1994. – 252 с.
78.    Рациональность  и  семиотика  поведения. – К., 1988. – 76 с.
79.    Рациональность,  рассуждение,  коммуникация. – К., 1978. – 218 с.
80.    Семантика  модальных  и  интенсиональных  логик. – М., 1981. –  424 с.
81.    Семиотика. – М., 1983.
82.    Семиотика  и  информатика. – М., 1982. – Вып. 18. – 119 с.
83.    Сидоренко   Е.А.    Семантика  возможных  миров: от  лейбницевской  к  юмовской //Логические  исследования. – М., 1995. – Вып. 3. – С. 24-37.
84.    Синтаксические  и  семантические  исследования  неэкстенсиональных  логик. – М., 1989. – 308 с.
85.    Скотт  Д.  Советы  по  модальной  логике //Семантика  модальных  и  интенсиональных  логик. – М., 1989. – С. 240-317.
86.    Слинин  Я.А.  Современная  модальная  логика. – Л., 1976. – 104 с.
87.    Смирнов  В.А.,  Таванец  П.В.  О  взаимоотношении  символической  логики  и  философии //Философия  и  логика. – М., 1974. – С. 5-34.
88.    Смирнова  Е.Д. Основы  логической  семантики. – М., 1990. – 144 с.
89.    Современная  логика  и   методология  науки. – М., 1987.
90.    Солодухин  О.А.  Логика  изменения  и  модальная  логика. – Ростов-на-Дону, 1989. – 144 с.
91.    Структура  и  смысл. – К., 1989. – 229 с.
92.    Тард  Г.  Социальная  логика. – СПб., 1901. – 491 с.
93.    Теория  логического  вывода. – М., 1973.
94.    Цитроу  Дж.  Естественная  философия  времени. – М., 1964. – 431 с.
95.    Фейс  Р.  Модальная  логика. – М., 1974. – 520 с.
96.    Философия  и  логика. – М., 1974. – 479 с.
97.    Философия,  логика,  язык. – М., 1987. – 332 с.
98.    Философские  вопросы  современной  формальной  логики. – М., 1962. – 363 с.
99.    Философские  основания  неклассических  логик. – М., 1990. – 152 с.
100.    Философские  проблемы  модальной  и  интенсиональной  логики. – М., 1982. – 79 с.
101.    Хейзинга  Й.  Homo  ludens. – М.,1992. – 459 с.
102.    Хинтикка  Я.  Виды  модальностей //Семантика  модальных  и  интенсиональных  логик. – М., 1984. – С. 41-59.
103.    Хинтикка  Я.  Логико-эпистемологические  исследования. – М., 1980. – 447 с.
104.    Целищев  В.В.  Философские  проблемы  семантики  возможных  миров. – Новосибирск, 1977.
105.    Шенк  Р.  Обработка  концептуальной  информации. – М., 1980. – 360 с.
106.    Шрамко  Я.В.  Логическое  следование  и  интуиционизм (Проблема  релевантизации  интуиционистской  логики). – К., 1997. – 179 с.
107.    Юм  Д.  Трактат  о  человеческой  природе //Сочинения: в 2-х т. – М.,1965. – Т.2. – 847 с.
108.    Язык  и  интеллект. – М., 1995. – 416 с.
109.    Язык  и  моделирование  социального  взаимодействия. – М., 1987. – 402 с.

Викладацький склад

ГАСЯК ОРЕСТ СИЛЬВЕСТРОВИЧ – к.філос.н., доцент кафедри філософії.

Методика викладання та методи навчання

Методи навчання
Вивчення «Некласичної логіки» передбачає адекватні форми і методи навчання. Основними формами навчання є лекція, семінарське (практичне) заняття та форми самостійної діяльності, які включають відповідні методи і прийоми подання навчального матеріалу, його відтворення та закріплення. Основними методами подання, осмислення та закріплення навчального матеріалу є:
    • на лекціях: проблемний, інформативний, проблемно-інформативний, дискурсивний, аналітико-синтетичний, діалоговий, описовий тощо, які умовно називають «вербальними», що супроводжуються методами візуалізації-ілюстрування, демонстрування, а також пояснювально-ілюструвальний метод.
    • на семінарських заняттях: репродуктивний, репрезентативний, частково-пошуковий (продуктивний ), розв’язування завдань креативного характеру, практично-діялісний (розв’язування вправ і задач, з метою засвоєння логічних операцій, їх методів); діалоговий, міні-дискурси тощо;
    • для самостійної діяльності: дослідницький (для закріплення навчального матеріалу шляхом розв’язування розв’язаних завдань); дослідницький (написання індивідуальних науково-дослідних завдань із проблемних питань); практикуються специфічні методи засвоєння навчального матеріалу через опис, пояснення і демонстрацію методів некласичних логік: аналітичний, аксіоматичний, числення, перетворення тощо.

Методичне забезпечення

1. Навчальна програма дисципліни «Некласична логіка».
2. Робоча програма навчальної дисципліни «Некласична логіка»
3. Підручники та навчальні посібники з дисципліни «Некласична логіка».
4. Плани семінарських занять з дисципліни «Некласична логіка»
5. Тематика та завдання виконання самостійної роботи в електронній версії (варіанті) та паперових носіях
6. Інформаційно-довідковий матеріал для самостійної роботи (на паперових та електронних носіях)
7. Тематика та завдання підготовки до іспиту
8. Тестові завдання для контролю поточної успішності та самостійної роботи.
9. Модульні контрольні роботи для рубіжного контролю знань студентів за змістовими модулями.
10. Комплексна контрольна робота для підсумкового контролю.
11. Підсумковий тест.
12. Іспитові питання до змістових модулів та курсу.

Оцінювання

Методи контролю.
Перевірка рівня вивчених засвоєння навчальної дисципліни «Некласична логіка» здійснюється шляхом проведення трирівневого контролю: поточного, рубіжного (модульного) та підсумкового їх методів.
Поточний контроль – передбачає надання допомоги студентам організувати свою навчальну діяльність, відповідально й систематично й системно вивчати навчальну дисципліну. На семінарських (практичних) заняттях рівень засвоєння знань та набутих умінь визначаються якістю виконаних студентами теоретичних і практичних завдань аудиторної та самостійної роботи.
Поточний контроль здійснюється постійно реалізується він у у таких формах і методах: фронтальне опитування (ФО), усний виступ (УВ), теоретична доповідь (ТД), теоретико-аналітична доповідь (ТАД), реферативно-аналітична доповідь (РАД), відкрите тестування (ВТ), експрес-тестування (ЕТ), аналітичне тестування (АТ), розв’язування вправ (РВ), розв’язування задач (РЗ), термінологічний диктант (ТД), аудиторна контрольна робота (АКР), написання словника (НС),заслуховування теоретично-аналітичних есе (ТАЕ), тощо. Кількість балів за тему виставляється згідно розробленої  калькуляції  «розподілу балів», поточного тестування та самостійної роботи. У разі необхідності застосовується оперативний контроль перевірки рівня засвоєння усієї теми.
    Рубіжний (модульний) контроль проводиться двічі в семестр з метою діагностики рівня засвоєння змістового модуля або його частини. Рівень засвоєння змістового модулю перевіряється (з’ясовується) спеціально розробленою для цієї мети модульно-контрольними роботами  (МКР-1, МКР-2), які містять 1-2 теоретичні питання  і 3-5 практичних завдань, розв’язування яких передбачає виявлення рівня набуття практичних навичок (умінь) здійснення логічного аналізу.
    Підсумковий контроль є семестровим контролем успішності з дисципліни в ІІІ-му семестрі, який постає у формі іспиту (письмового). Вид підсумкової роботи залежить від результатів рубіжного та поточного контролю: якщо студенти добре засвоїли теоретичну частину змістових модулів, то то підсумкова робота на іспиті постає у формі комплексної контрольної роботи (ККР), яка містить вправи і завдання з усіх змістових модулів; якщо ж результати МКР -1, МКР-2 засвідчують що студенти набули тільки практичні уміння і навички розв’язувати завдання і вправи, але не засвоїли теоретичного матеріалу, то іспитова письмова робота включає теоретичні питання і практичні завдання, тобто іспит з «Некласичної логіки» складається за білетами і завданнями; якщо академгрупа отримала добрі й відмінні оцінки з теоретичних і практичних завдань за двома МКР, то можна застосовувати підсумковий тест на 100 тестових завдань. Рівень успішності з дисципліни проводиться за 100-бальною шкалою оцінювання.

До списку дисциплін
Ваші зауваження, запитання та пропозиції:webmaster ШoV@ а chnu.edu.ua
 © 1999-2010 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича; Програмування: Крамар А.В.