Оновлено
2019-05-15
14:34

Навчальні дисципліни

Назва дисципліни: Соціальна філософіяШифр дисципліни: 6.02.03.01
До списку дисциплін
Загальний опис дисципліни

Курс «Соціальна філософія» розроблений для студентів четвертого курсу філософсько-теологічного факультету з урахуванням наступності освоєння студентами фундаментальних дисциплін, а також фахових дисциплін, передбачених робочими навчальними планами для студентів.

Соціальна філософія – розділ філософського знання, що досліджує найбільш загальні характеристики суспільного життя, колективної людської діяльності, а також місце особистості в суспільстві. Суспільства є предметом багатьох наук, які називають соціальними науками (соціологія, політологія, демографія, соціальна статистика, економічні дисципліни, соціальна психологія). Особливість соціальної філософії полягає у тому, що вона визначає фундаментальні основи і сенс існування суспільного життя, умови збереження цілісності й упорядкованості суспільства як єдиної системи. Крім того, в межах соціальної філософії осмислюється методологія наукового пізнання суспільного життя, узагальнюється досвід суспільних наук. Соціальна філософія дає загальне уявлення про суспільство як цілісну систему, яке далі конкретизується в низці інших аспектів його дослідження соціально-гуманітарними науками.
Зважаючи на це, метою курсу є ознайомлення студентів з основними поняттями, методами та ідеями сучасної соціальної філософії; дослідження історичної трансформації поняття суспільства і його основних сфер.
Вивчення дисципліни здійснюється протягом одного семестру. Учбовий процес охоплює: лекційні заняття; семінарські заняття; самостійну роботу студентів; індивідуальні та групові консультації; різноманітні види контролю знань, умінь і навичок студентів; додаткові види роботи студентів: написання та захист реферату, здійснення науково-пошукової роботи, написання твору-роздуму на світоглядні теми, есе, прочитання першоджерела з соціальної філософії та його критичний аналіз, виконання додаткового практичного завдання; залік.
Завдання вивчення дисципліни
Завдання курсу полягають у забезпеченні вміння студентами:
•    ввести студентів у коло проблем класичної соціально-філософської традиції;
•    забезпечення засвоєння базових знань у предметній сфері учбової дисципліни;
•    ознайомлення з історією західної соціально-філософської думки, звернувши увагу на специфіку кожного історичного етапу;
•    показати позитивні сторони і здобутки різних шкіл і напрямів у розв'язку даної проблеми;
•    засвоєння основних визначень і понять соціальної філософії;
•    зосередити увагу на ключових проблемах, класифікаціях, типології тощо;
•    створити навички самостійного мислення в межах проблематики соціальної філософії;
•    застосування форм та способів соціально- філософського дискурсу для обґрунтування власного світогляду (переконання);
•    навчити користуватися інструментами сучасної соціальної теорії для аналізу сучасних світових соціальних і політичних проблеми;
•    сформувати теоретичний образ світу, який базується на сучасних соціально-філософських підходах;
•    ознайомити з понятійно-категоріальним апаратом та основними дефініціями соціальної філософії;
•    сформувати навички використання законів та категорій соціальної філософії для фундаменталізації професійних знань, подальшого розвитку творчого мислення.

Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни
    У результаті вивчення курсу студент має:
-    засвоїти теоретичні уявлення про суспільство як специфічну форму буттєвості, спосіб закріплення і трансляції пізнавального досвіду людства; особливості функціонування соціуму, його роль та значення для окремого індивіда, про значення суспільства в історії людства і в різних культурних традиціях;
-    розуміти роль суспільства у розвитку цивілізації, співвідношення суспільства, індивіда і буття та пов’язані з ними проблеми, розрізняти різноманітні образи, парадигми суспільства;
-    розуміти  і знати історичний розвиток суспільства та визначальні тенденції його сучасного поступу, основні соціально-філософські течії та наукові дисципліни, що вивчають проблему суспільство-індивід;
-    осмислити філософсько-антропологічний підхід до сутності суспільства, особистісної співпричетності до процесу виникнення, розвитку і функціонування людського світу та осягнення невичерпності, остаточної нерозгадуваності таємниці, що є і наслідком цієї співпричетності, й певною запорукою людської здатності до самореалізації.

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

Тема 1.  Поняття суспільства, його структура, функції і типологія

Основні питання суспільного буття людини. Чинники відокремлення людини від природи. Біологічний пріоритет людини. Біологічна неповноцінність людини. Природній поділ людей на активну і пасивну частини. Соціальні інстинкти людини. Фактори історичного саморозвитку суспільства. Трудова діяльність. Колективність. Духовність. Співвідношення суспільства й індивіда. Структура суспільства. Матеріально-економічні відносини. Соціально-політичні відносини. Духовно-культурні відносини. Функції суспільства. Чинники суспільного розвитку. Натуралістичні концепції. Мальтузіанство. Соціальний дарвінізм. Соціобіологія. Географічна школа. Теорія етногенезу. Ідеалістичні концепції. Технократичні концепції. Типологія суспільства. Формаційна типологія. Суспільно-економічна формація. Цивілізаційна типологія. Традиційна цивілізація. Індустріальна цивілізація. Інформаційна цивілізація.

Тема 2. Історичні віхи філософського осмислення природи суспільства

Соціально-філософське вчення Стародавніх Єгипту, Вавилону, Індії, Китаю. Проблема суспільства в античній філософії. Теологічна концепція суспільства. Уявлення про суспільство у Відродженні. Концепція філософії історії в Новий час. Соціально-філософські погляди марксизму. Західна соціальна філософія 20 ст. Концепція соціальної дії. Ідея рольової поведінки. Філософія історії. Теорія суспільного кругообігу.

Тема 3. Суспільство як система
Основні теоретичні моделі суспільства. Основні компоненти суспільства. Ідеалістична модель суспільства. Методологічні принципи соціуму. Людська діяльність. Матеріально-практична діяльність. Духовно-практична діяльність. Художня, релігійна, моральна діяльність. Економічна, політична, педагогічна діяльність. Функції соціальної діяльності. Соціальна система. Праця. Суспільне виробництво. Суспільна трудова діяльність. Матеріальне виробництво. Виробництво духовних цінностей. Спосіб виробництва. Продуктивні сили  суспільства. Виробничий досвід. Засоби виробництва. Знаряддя праці. Умови праці. Виробничі відносини. Відносини з приводу безпосереднього виробництва. Відносини з приводу розподілу. Відносини з приводу обміну. Відносини з приводу споживання. Соціальний конфлікт. Соціальна революція. Соціальна діяльність людини. Науково-технічна революція. Комп’ютеризація. Інформатизація. Творча діяльність людини. Основні елементи  суспільної системи. Суспільні інститути. Спосіб життя.

Тема 4. Духовне життя суспільства
Джерела духовності та її формування. Категорія духу. «Розумна машина». Духовні потреби. Духовні цінності. Духовне виробництво. Міжособистісне духовне спілкування.  Духовна діяльність. Розповсюдження духовних цінностей. Пізнавальні духовні відносини. Моральні духовні відносини. Естетичні духовні відносини. Релігійні духовні відносини. Суспільна свідомість. Індивідуальна свідомість. Суспільне буття людини. Рівні суспільної свідомості. Буденна і теоретична свідомість. Масова свідомість. Суспільна психологія й ідеологія. Функції суспільної ідеології й психології. Форми суспільної свідомості. Моральна свідомість. Політична свідомість. Правова свідомість. Історична свідомість. Економічна свідомість. Наукова свідомість. Філософська свідомість. Естетична свідомість. Екологічна свідомість. Релігійна свідомість.

Тема 5. Соціальна сфера життя суспільства
Соціально-класова структура суспільства. Соціально-територіальна структура суспільства. Соціально-демографічна структура суспільства. Соціальна спільнота. Тимчасові й стійкі спільноти. Спільноти, обмежені великими і малими територіями. Спільноти макро- і макрорівнів. Духовно-свідомі фактори спільноти. Народ як соціальна спільнота. Суспільне виробництво. Територія. Свідомість. Нація як соціально-етнічна спільнота. Матеріально-виробничі фактори. Природно-територіальний комплекс нації. Суб’єктивно-свідомі фактори. Мікросоціальна система. Елементи мікросоціальної системи. Сім’я. Трудові колективи. Диференціація суспільства. Раса. Стать. Типи спільнот. Соціальна спільнота й індивід. Народ й індивідуальність. Нація й індивідуальність.

Тема 6. Політична сфера життя суспільства
Політика. Напрямки політики. Держава. Політичний характер суспільних відносин. Функції політики. Політична криза. Політична воля. Економіка. Традиційне суспільство. Традиційні цивілізації. Перехідні суспільства. Суспільства промислових революцій. Суспільства високого масового споживання. Правова сфера політики. Мораль і політика. Індивідуальний, груповий, загальнолюдський рівні політичної свідомості. Поняття влади. Телеологічна теорія влади. Біхевіористська теорія влади. Системна теорія влади. Структурно-функціональна теорія влади. Реляціоністська теорія влади. Структура влади. Суб’єкт влади. Об’єкт влади. Ресурси влади. Утилітарні, примусові, нормативні, економічні, соціальні, культурно-інформаційні, політико-силові, демографічні ресурси влади. Легальність, верховенство, публічність, моноцентричність  влади. Знаряддя і засоби влади. Юридично-судові, адміністративні, карні, військові. Легітимність і легальність влади. Традиційна влада. Харизматична влада. Легальна влада. Політичні відносини. Політичне життя суспільства.

Тема 7. Суспільний прогрес і філософські проблеми глобалістики
Суспільний прогресі глобальні проблеми людства. Науково-технічний прогрес. Етапи науково-технічного прогресу. Четвертий період НТР. Класифікація глобальних проблем. Міжсоціальні проблеми. Глобальні проблеми взаємодії природи і суспільства. Екологічні, сировинні, енергетичні проблеми. Глобальні проблеми взаємозв’язку індивіда і суспільства. Демографічна проблема. Глобалізація світу. Основні проблеми глобалізації. Глобальна свідомість. Ознаки і прояви глобалізму. Ідея «золотого мільярду».  Соціальний дарвінізм.  Економічний тоталітаризм. Наука про майбутнє – футурологія. Інформаційні цивілізації. Контури нової цивілізації. Духовно-моральні проблеми глобалізації.
Перелік джерел, які пропонуються для засвоєння курсу

1.    Августин А. О граде Божием // Блаженный Августин. Творения. Тт. 3-4. СПБ. -Киев, 1998.
2.    Бодрийяр Ж. В тени молчаливого большинства, или Конец социального. Екатеринбург, 2000.
3.    Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма // Вебер М. Избранные произведения. М., 1990.
4.    Гегель Г.В.Ф. Феноменология духа. Раздел В. Самосознание. СПб., 1992.
5.    Гегель Г. В. Ф. Философия права. М.: Мысль, 1990. С. 181—256, 260, 265, 269—279, 294—297, 301—316, 341—360.
6.    Зиммель Г. Как возможно общество?// Зиммель Г. Избранное. Т. 2. Созерцание жизни. М., 1996.
7.    Майка Ю. Социальное учение католической церкви. Опыт исторического анализа. Рим-Люблин, 1994.
8.    Маркс К. К критике политической экономии. Предисловие.// Маркс К., Энгельс Ф. Соч., изд. 2, т. 13.
9.    Маркс К. Экономическо-философские рукописи 1844 года.// Маркс К. Социология. М., 2000.
10.    Милль Д. С. О свободе // О свободе. Антология западноевропейской классической либеральной мысли. М.: Наука, 1995. С. 288—291, 295—297, 298—300.
11.    Милль Д. С. Утилитаризм. О свободе. СПб., 1903. С. 98—128.
12.    Ницше Ф. К генеалогии морали // Ницше Ф. Сочинения в двух томах. Т. 2. М., 1990.
13.    Основы социальной концепции Русской Православной Церкви // Юбилейный Архиерейский собор Русской Православной Церкви. Москва 13-16 августа 2000 года. Сборник докладов и документов. СПб, 2000, с.150-211.
14.    Фрейд З. Будущее одной иллюзии // Сумерки богов. М., 1989.
15.    Фуко М. Надзирать и наказывать. Рождение тюрьмы. М., 1999.
16.    Ясперс К. Истоки истории и ее цель.// Ясперс К. Смысл и назначение истории. М., 1994.

Додаткова література
1.    Арон Р. Мнимый марксизм.– М., 1994.
2.    Арон Р. Этапы рапзвития социологической мысли.–  М. 1993.
3.    Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. Бодрийяр Ж. Прозрачность зла. М., 2000.
4.    Берлин И. Два понимания свободы // Берлин И. Философия свободы. Европа. М.: Новое литературное обозрение, 2001. С. 122—187.
5.    Веллмер А. Модели свободы в современном мире // Социологос. Вып. 1: Общество и сферы смысла. М.: Прогресс, 1990. С. 11—38.
6.    Гегель Г.В.Ф. Лекции по философии истории. Введение.// Гегель Г.В.Ф. Философия истории. СПб., 1993.
7.    Грей Дж. Агональный либерализм // Грей Дж. Поминки по Просвещению: Политика и культура на закате современности. М.: Праксис, 2003. С. 131—172.
8.    Жижек С. Возвышенный объект идеологии. М., 1999.
9.    Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане // Кант И. Собрание сочинений в восьми томах. Т. 8. Изд. «Чоро», 1994.
10.    Коллингвуд Р.Дж. Идея истории // Коллингвуд Р.Дж. Идея истории. Автобиография. М., 1980.
11.    Лиотар Ж.-Ф. Ответ на вопрос: что такое постмодерн? // Ad Marginem’93. Ежегодник Лаборатории постклассических исследований Института философии РАН. М., 1994.
12.    Парсонс Т. Система современных обществ. М.: Аспект Пресс, 1997.
13.    Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. В 2-х томах. К., 1994(Т.2).
14.    Риккерт Г. Философия истории // Риккерт Г. Философия жизни. К., 1998.
15.    Розанов В.В. Апокалипсис нашего времени. М., 2000.
16.    Рорти Р. Случайность, ирония и солидарность. М., 1996.
17.    Слотердайк П. Критика цинического разума. Перевод А. Перцева. Екатеринбург, 2001.
18.    Сорокин П. Человек.Цивилизация.Общество. М.: Политиздат, 1992.Тойнби А. Постижение истории. Часть первая. М., 1991.
19.    Тоффлер Э. Третья волна. М., 1999.
20.    Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук. СПб., 1994.
21.    Хайдеггер М. Время картины мира // Хайдеггер М. Время и бытие. М., 1993.
22.    Хоркхаймер М., Адорно Т. Диалектика просвещения. Философские фрагменты. М., 1997.
23.    Хабермас Ю. Философский дискурс о модерне. М.: Весь мир, 2003. С. 16—22, 31—49.
24.    Хейде Л. Осуществление свободы. М.: Гнозис, 1996. С.67—92, 94—110, 136—222.
25.    Шпенглер О. Закат Европы. Т. 1. Образ и действительность. Введение. Новосибирск: ВО Наука. 1993.
26.    Эпилог. Повестка дня для будущего. М., 1999.

Викладацький склад

МАНЧУЛ БОГДАНВ ВАСИЛІВНА – к.філос.н., асистент кафедри філософії.

Методика викладання та методи навчання

Методи навчання: лекції, семінарські заняття, групові та індивідуальні консультації.

Методичне забезпечення: опорні конспекти лекцій; першоджерела та хрестоматії першоджерел.

Оцінювання

Методи контролю: усне опитування, індивідуальна співбесіда, розгляд проблемних питань, поточні контрольні роботи, поточні тестові завдання, термінологічний диктант, письмові завдання (есе, резюме т.ін.), практичні завдання, аналіз першоджерел, захист практичних завдань, захист індивідуального навчально-дослідного завдання, виконання індивідуального науково-творчого завдання.

Засоби діагностики: перелік питань для контролю та самоперевірки завдань самостійної роботи, перелік питань для контролю та самоперевірки знань зі Змістових модулів (перелік питань до модульних контрольних робіт) з дисципліни, перелік питань до Модуль-контролю (залік, іспит).

Методи оцінювання: поточне тестування, проміжні контрольні роботи, залік.

До списку дисциплін
Ваші зауваження, запитання та пропозиції:webmaster&ыћ@,?nу¤chnu.edu.ua
 © 1999-2010 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича; Програмування: Крамар А.В.