ќновлено
2019-05-15
14:34

Ќавчальн≥ дисципл≥ни

Ќазва дисципл≥ни: —пециф≥ка гуман≥тарних методолог≥йЎифр дисципл≥ни: 7.02.03.01
ƒо списку дисципл≥н
«агальний опис дисципл≥ни
“—пециф≥ка гуман≥тарних методолог≥й” читаЇтьс€ в „Ќ” €к спецкурс студентам ≤≤≤ курсу ф≥лософсько-теолог≥чного факультету спец≥альност≥ «ф≥лософ≥€». јктуальн≥сть ≥ доц≥льн≥сть його включенн€ в навчальний план зумовлюЇтьс€ низкою чинник≥в. ѕередус≥м зазначимо, що хоча гуман≥тарна методолог≥€ почала формуватис€ в≥дносно недавно ≥ нараз≥ перебуваЇ на етап≥ становленн€, нин≥ вона набуваЇ загальнонаукового значенн€, впливаючи на перебудову методолог≥чних засад науки в ц≥лому, ≥нтегративн≥ процеси в н≥й, њњ гуман≥зац≥ю та гуман≥таризац≥ю. ” практичному в≥дношенн≥ евристичний потенц≥ал ц≥Їњ методолог≥њ усе б≥льше використовуЇтьс€ у зд≥йсненн≥ гуман≥тарних експертиз сусп≥льно значущих проект≥в та програм, поглибленн≥ д≥алогу культур, формуванн≥ духовност≥, побудов≥ сценар≥њв можливого розвитку сучасноњ цив≥л≥зац≥њ, розробц≥ нов≥тн≥х технолог≥й. ” навчально-осв≥тньому аспект≥ даний спецкурс слугуЇ загальною основою розум≥нн€ всього циклу гуман≥тарних дисципл≥н, в≥н також орган≥чно доповнюЇ ≥ розвиваЇ зм≥ст таких спецкурс≥в, €к «‘≥лософ≥€ науки», «‘≥лософ≥€ гуман≥тарних наук», «‘≥лософськ≥ проблеми природознавства», «√ерменевтика» тощо. ¬раховуючи це, дана навчальна програма маЇ за мету дати студентам знанн€ основних тенденц≥й ≥ досл≥дницьких настанов гуман≥тарних методолог≥й, а њњ реал≥зац≥€ передбачаЇ розв`€занн€ таких завдань:
1.–озкрити передумови становленн€ ≥ специф≥ку гуман≥тарноњ методолог≥њ та њх р≥зновид≥в.
2.ѕоказати сп≥льне та в≥дм≥нне гуман≥тарноњ методолог≥њ та ≥нших тип≥в методолог≥њ гуман≥тарного п≥знанн€.
 3.ѕроанал≥зувати основн≥ тенденц≥њ формуванн€ та розвитку гуман≥тарноњ методолог≥њ, тих чи ≥нших њњ моделей.
4.¬иокремити головн≥ моменти ≥ етапи зв≥льненн€ гуман≥тарноњ методолог≥њ в≥д методолог≥чних принцип≥в математичного та природничонаукового знанн€.
5.«`€сувати еп≥стемне значенн€ настанов природничонаукового методолог≥чного редукц≥он≥зму в гуман≥таристиц≥.
6.≈кспл≥кувати гуман≥тарно-парадигмальну значущ≥сть методолог≥њ ≥сторичного п≥знанн€.
7.¬и€вити причини плюрал≥зму гуман≥тарноњ методолог≥њ, а в≥дтак розкрити евристичний потенц≥ал њњ основних парадигм.
8.ѕросл≥дкувати характер впливу “поворот≥в” в сучасн≥й ф≥лософ≥њ на гуман≥тарну методолог≥ю.
9.ѕро≥нтерпретувати постмодерн≥стський методолог≥чний дискурс €к гуман≥тарно-ф≥лософський феномен сучасност≥.

«асвоЇнн€ навчального матер≥алу спецкурсу у повному обс€з≥ передбачаЇ набутт€ студентами таких компетенц≥й:

«нати
-чинники, що суттЇво вплинули на формуванн€ гуман≥тарноњ методолог≥њ;
-головн≥ тенденц≥њ становленн€ гуман≥тарноњ методолог≥њ;
-методи, настанови, п≥дходи методолог≥њ п≥знанн€ св≥ту людини;
-основн≥ парадигми методолог≥њ гуман≥тарного знанн€;
-передумови актуал≥зац≥њ гуман≥тарноњ методолог≥њ в сучасних умовах.

–озум≥ти
-особливост≥ гуман≥тарноњ методолог≥њ;
-Їдн≥сть та в≥дм≥нн≥сть гуман≥тарноњ методолог≥њ та методолог≥њ природознавства;
-природу гуман≥тарного методолог≥чного плюрал≥зму;
-неформальний ≥ творчий характер еп≥стемного потенц≥алу гуман≥тарноњ методолог≥њ;
-д≥апазон застосуванн€ гуман≥тарноњ методолог≥њ.

”м≥ти
-охарактеризувати специф≥ку гуман≥тарноњ методолог≥њ у њњ з≥ставленн≥ з методолог≥Їю природознавства;
-експл≥кувати зи≥ст п≥знавального ≥нструментар≥ю гуман≥тарноњ методолог≥њ;
-обгрунтувати самоц≥нн≥сть гуман≥тарноњ методолог≥њ;
-продемонструвати загальнонаукову значущ≥сть гуман≥тарноњ методолог≥њ;
-використовувати потенц≥ал гуман≥тарноњ методолог≥њ дл€ розв`€занн€ конкретних проблем.
–обоча програма побудована за вимогами кредитно-модульноњ системи орган≥зац≥њ навчального процесу у ¬Ќ« з урахуванн€м рекомендац≥й, що передбачен≥ ™вропейською кредитно-трансферною системою (≈—TS).
ћетодичне забезпеченн€: опорн≥ конспекти лекц≥й, ≥нтерактивний комплекс навчально-методичного забезпеченн€ дисципл≥ни (≤ Ќћ«ƒ), першоджерела.
ћетоди оц≥нюванн€: поточне тестуванн€, оц≥нка за ≤Ќƒ«, модульн≥ контрольн≥ роботи, зал≥к. –обоча програма розрахована на студент≥в, €к≥ навчаютьс€ за осв≥тньо-квал≥ф≥кац≥йним р≥внем бакалавра, спец≥ал≥ста, маг≥стра напр€му “ф≥лософ≥€”.

«ћ≤—“ ƒ»—÷»ѕЋ≤Ќ»

«ћ 1. —тановленн€ гуман≥тарних методолог≥й

Ќ≈ 1.1. √уман≥тарна методолог≥€, њњ сутн≥сть ≥ особливост≥

ќсобливост≥ ф≥лософсько-методолог≥чноњ рефлекс≥њ гуман≥тарного п≥знанн€ та його передумов. ќсновн≥ проблемн≥ вузли методолог≥њ гуман≥таристики. ѕричини зап≥зн≥лого формуванн€ гуман≥тарноњ методолог≥њ.
ѕон€тт€ еп≥стемно-методолог≥чного стандарту (≥деалу). —п≥вв≥дношенн€ методолог≥чних норм математики, природознавства ≥ гуман≥тарних наук. √уман≥тарно-методолог≥чна специф≥кац≥€ загальнонаукових критер≥њв п≥знанн€. ÷≥нн≥сно-смислова визначен≥сть знанн€ €к ≥нвар≥ант методолог≥њ гуман≥тарного п≥знанн€. Ќежорстк≥сть та плюрал≥стичний характер гуман≥тарноњ методолог≥њ.
ƒискус≥њ щодо статусу гуман≥тарноњ методолог≥њ в сучасних умовах. √оловн≥ л≥н≥њ зближенн€ методолог≥й “наук про природу” ≥ “наук про дух”. ¬плив на методолог≥ю гуман≥тарного п≥знанн€ ≥нтеграц≥йних процес≥в сучасноњ науки, њњ гуман≥зац≥њ та гуман≥таризац≥њ.
ѕроблема реал≥зац≥њ евристичного потенц≥алу гуман≥тарноњ методолог≥њ в сучасних умовах. ћетодолог≥€ гуман≥тарного п≥знанн€ €к чинник перебудови методолог≥чноњ св≥домост≥ п≥сл€класичноњ науки, зд≥йсненн€ гуман≥тарних експертиз ≥ розробки можливих сценар≥њв розвитку техногенноњ цив≥л≥зац≥њ.

Ќ≈ 1.2.  —тановленн€ методолог≥њ гуман≥тарних наук
—уперечлив≥сть генези методолог≥њ “наук про дух”.
≤сторицизм €к принцип методолог≥њ наукового п≥знанн€, його сутн≥сть та розвиток. ѕередумови становленн€ ≥дей ≥сторицизму та њх поширенн€ в гуман≥таристиц≥. –≥зновиди ф≥лософського ≥сторицизму. ѕротилежн≥сть ≥сторицизму методолог≥њ природознавства ≥ метаф≥зичн≥й ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ. ќсобливост≥ методолог≥чноњ настанови н≥мецького ≥сторицизму.
‘ормуванн€ натурцентристськоњ та культурцентристськоњ науково-досл≥дницьких програм та њх протисто€нн€ в методолог≥њ “наук про дух”. –едукц≥он≥стський характер методолог≥чних настанов натурал≥зму, њх значенн€ €к регул€тив≥в гуман≥тарного п≥знанн€.  ультурцентристська досл≥дницька програма €к вираженн€ специф≥ки методолог≥њ гуман≥тарно-еп≥стемних досл≥джень.
ѕрирода методолог≥чного плюрал≥зму “наук про дух”. ѕол≥парадигмальн≥сть гуман≥тарного п≥знанн€. —утн≥сть сц≥Їнтистськоњ парадигми та њњ специф≥кац≥€ в гуман≥таристиц≥. √ерменевтика €к пров≥дна парадигма гуман≥тарних досл≥джень. ќсобливост≥ акс≥олог≥чноњ парадигми гуман≥тарного знанн€. ≈п≥стемно-гуман≥тарний потенц≥ал феноменолог≥чноњ парадигми.
—утн≥сть кризи методолог≥њ науки на рубеж≥ ’≤’-’’ ст. та њњ вплив на методолог≥чн≥ пошуки “наук про дух”. “ѕовороти” у ф≥лософ≥њ €к чинники розбудови власне гуман≥тарноњ методолог≥њ

Ќ≈ 1.3. ѕриродничонауковий методолог≥чний редукц≥он≥зм в «науках про дух»
–едукц≥он≥зм, його сутн≥сть, р≥зновиди та контексти функц≥юванн€. ћетодолог≥чний редукц≥он≥зм €к ви€в тенденц≥њ до синтезу наукових знань. јктиви ≥ пасиви настанов редукц≥он≥зму та його альтернативи.
ѕередумови поширенн€ ≥дей редукц≥он≥зму в гуман≥тарних науках. —в≥тогл€дн≥ та методолог≥чн≥ засади парадигми механ≥цизму. ќсобливост≥ механ≥стичного редукц≥он≥зму в соц≥огуман≥тарному п≥знанн≥ та його насл≥дки.  ритика обмеженост≥ редукц≥он≥стських настанов редукц≥он≥зму в «науках про дух».
Ѕ≥олог≥чний редукц≥он≥зм, його зм≥ст та функц≥ональна специф≥ка. Ѕ≥олог≥заторська ≥нтерпретац≥€ житт€ ≥ культури в н≥мецькому романтизм≥ та «ф≥лософ≥њ житт€». ѕоширенн€ ≥дей б≥олог≥чного редукц≥он≥зму на грунт≥ позитив≥зму в јнгл≥њ („.ƒарв≥н, √.—пенсер) та ‘ранц≥њ (‘.—ент-Ѕев, ≤.“ен) та њх використанн€ в досл≥дженн≥ проблем морал≥, л≥тератури, мистецтва. ћетодолог≥€ б≥олог≥чного редукц≥он≥зму в н≥мецьк≥й школ≥ л≥нгв≥стики (ј.Ўлейхер, ‘.Ѕопп, √.Ўтейнтль, я.√р≥мм, ¬.√умбольдт).
ѕричини сучасноњ актуал≥зац≥њ ≥дей редукц≥он≥зму в гуман≥тарних науках. ћетодолог≥чний потенц≥ал соц≥об≥олог≥њ, глобального еволюц≥он≥зму та синергетики в контекст≥ гуман≥тарного п≥знанн€.

Ќ≈ 1. 4. ѕроблема специф≥ки методолог≥њ “наук про дух” на етап≥ њх самовизначенн€
јнтиредукц≥н≥стськ≥ методолог≥чн≥ тенденц≥њ в “науках про дух”. —енс дилеми сц≥Їнтизм-антисц≥Їнтизм в гуман≥тарних науках. ѕротисто€нн€ натурценристськоњ та культурцентристськоњ досл≥дницьких програм у п≥знанн≥ св≥ту людини. ћетодолог≥чн≥ засади протиставленн€ “наук про природу” ≥ “наук про культуру”.
ѕрограма “критики ≥сторичного розуму” ¬.ƒ≥льте€ €к обгрунтуванн€ специф≥ки методолог≥њ “наук про дух”. ≤сторичн≥сть бутт€ людини €к предметне поле гуман≥тарного п≥знанн€. „п≥вв≥дношенн€ по€сненн€ ≥ розум≥нн€.  атегор≥альне значенн€ тр≥ади “переживанн€-вираженн€-розум≥нн€”. √ерменевтичн≥ засади методолог≥њ наук про дух.
ѕроблеми специф≥ки методолог≥њ “наук про культуру” в Ѕаденському неокант≥анств≥ (¬.¬≥ндельбанд, √.–≥ккерт). ѕринципи розр≥зненн€ наук ≥деограф≥чних ≥ номотетичних. “рансцендентальн≥ ц≥нност≥ €к основа доконечност≥ та загальност≥ гуман≥тарного знанн€. ѕ≥знавальне значенн€ настанови “в≥днесенн€ до ц≥нностей”. ѕроблема акс≥олог≥чного обгрунтуванн€ ≥стинност≥ гуман≥тарного знанн€.
ѕроблеми методолог≥њ соц≥огуман≥тарного п≥знанн€ у “розум≥юч≥й соц≥олог≥њ” ћ.¬ебера. —п≥льн≥сть та в≥дм≥нн≥сть природознавства ≥ гуман≥тарних наук. ƒоведенн€ взаЇмодоповнюваност≥ ≥деограф≥њ та номотетики, по€сненн€ та розум≥нн€. ÷≥лерац≥ональн≥ д≥€нн€ та њх ≥нтерпретац≥€.  онструкт “≥деальний тип”, його суть та п≥знавальне значенн€. ѕринцип “в≥днесенн€ до ц≥нностей”, процедура оц≥нюванн€ та проблема ≥стини.
“≤нституал≥зац≥€” наук про дух ≥ плюрал≥зац≥€ њх методолог≥њ. Ќатурал≥стичне тлумаченн€ культури та “емпатичн≥” засоби њњ ос€гненн€  (ќ.Ўпенглер). Ќеогегел≥вський характер концепц≥њ “абсолютного ≥сторицизму” Ѕ. роче ≥ поЇднанн€ у п≥знанн≥ ≥стор≥њ рац≥ональних та ≥ррац≥ональних п≥дход≥в. —имвол≥чна природа культури ≥ проблема њњ ≥нтерпретац≥њ (≈. асс≥рер). √уман≥тарно-еп≥стемний зм≥ст ≥ значенн€ “методолог≥чного ≥ндив≥дуал≥зму” ≥сторицистськоњ концепц≥њ –.ƒж. олл≥нгвуда.

«ћ 2. √уман≥тарн≥ методолог≥њ в контекст≥ сучасного
ф≥лософського дискурсу


Ќ≈ 2.1 ћетодолог≥€ ≥сторичного п≥знанн€
≤стор≥€ €к об`Їкт ф≥лософсько-методолог≥чноњ рефлекс≥њ. √уман≥тарно-парадигмальне значенн€ методолог≥њ ≥сторичного п≥знанн€. ‘≥лософ≥€ ≥стор≥њ €к св≥тогл€дна ≥ методолог≥чна основа ≥сторичних досл≥джень.
—тановленн€ та розвиток ≥стор≥ограф≥њ €к методолог≥њ ≥сторичного п≥знанн€. ќпозиц≥€ сц≥Їнтистсько-позитив≥стського та антисц≥Їнтистсько-≥ррац≥онал≥стичного п≥дход≥в ≥стор≥ограф≥њ. —п≥вв≥дношенн€ формац≥йноњ та цив≥л≥зац≥йноњ досл≥дницьких програм п≥знанн€ ≥стор≥њ. ћетодолог≥чн≥ новац≥њ французькоњ школи јннали (ћ.Ѕлок, Ћ.‘евр, ‘.Ѕродель).
ѕроблема предмета ≥сторичноњ науки. ≤стор≥€ €к минуле ≥ €к часов≥сть людськоњ життЇд≥€льност≥. ѕ≥знавальне значенн€ ≥дей христи€нськоњ ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ. ¬сесв≥тн€ ≥стор≥€, њњ Їдн≥сть та розмањтт€ €к предмет ≥сторичного п≥знанн€. ѕон€тт€ ≥сторичноњ реальност≥.
¬заЇмозв`€зок методу ≥ предмета ≥сторичного п≥знанн€. —п≥вв≥дношенн€ загальнолог≥чних, ф≥лософських та ≥сторично-наукових метод≥в ос€гненн€ ≥стор≥њ. ѕринцип Їдност≥ ≥сторичного та лог≥чного. ƒ≥ахрон≥чн≥ та синхрон≥чн≥ п≥дходи в ≥сторичному п≥знанн≥. ћетод “ситуац≥йних досл≥джень”. Ќов≥ ≥нтерпретац≥њ ≥дењ ц≥л≥сност≥ ≥стор≥њ та њх вплив на трансформац≥ю сучасноњ методолог≥њ ≥сторичного п≥знанн€.
—п≥вв≥дношенн€ процедур по€сненн€ та розум≥нн€ в ≥сторичних досл≥дженн€х ≥ проблема њх взаЇмодоповнюваност≥. –озмањтт€ форм по€снень ≥сторичних феномен≥в.
ќсобливост≥ емп≥ричного та теоретичного р≥вн≥в ≥сторичного п≥знанн€. —утн≥сть ≥ п≥знавальне значенн€ ≥сторичного факту. ѕроблеми теоретизац≥њ ≥сторичних досл≥джень та ≥снуванн€ закон≥в ≥стор≥њ. ѕлюрал≥зм €к принцип сучасних ≥сторичних досл≥джень.
ѕринцип рел€тив≥зму ≥ проблема ≥стини в ≥сторичному п≥знанн≥.

Ќ≈ 2.2. √уман≥тарно-методолог≥чний дискурс в контекст≥ трансформац≥й сучасноњ ф≥лософ≥њ
ќсобливост≥ п≥сл€класичного гуман≥тарно-методолог≥чного дискурсу. ¬плив на методолог≥ю гуман≥тарних наук антрополог≥чного, комунолог≥чного, л≥нгв≥стичного «поворот≥в» в сучасн≥й ф≥лософ≥њ. ≤нтегративн≥ тенденц≥њ природознавства ≥ гуман≥таристики ≥ форми њх ви€ву в методолог≥њ. ‘ундаментал≥зац≥€ методолог≥њ сучасноњ гуман≥таристики.
јктуал≥зац≥€ проблеми смислотворенн€ у феноменолог≥њ ≈.√уссерл€ та њњ значенн€ в «науках про дух». √уман≥тарно-еп≥стемний потенц≥ал методу феноменолог≥чноњ редукц≥њ. ≤де€ укор≥неност≥ науки в «життЇвому св≥т≥» та њњ значенн€ дл€ гуман≥тарного п≥знанн€.
‘ундаментальна онтолог≥€ ћ.√айдеггера €к основа п≥знанн€ св≥ту людини. ≤сторичн≥сть людського бутт€ ≥ проблема Їдност≥ онтолог≥њ, феноменолог≥њ, герменевтики. ќнтолог≥€ розум≥нн€.
ѕринципи ф≥лософськоњ герменевтики √.-√.√адамера. ”н≥версал≥зац≥€ проблемного пол€ герменевтики €к практики. —утн≥сть ≥ структура герменевтичного досв≥ду. Ќове тлумаченн€ герменевтичного кола. ћовн≥ засади розум≥нн€. √ерменевтика ≥стини та њњ людинотворчий потенц≥ал.
≈.Ѕетт≥: герменевтика €к загальна теор≥€ ≥нтерпретац≥њ та методолог≥њ гуман≥тарного п≥знанн€. ‘орми ≥нтерпретац≥њ та њњ правила (канони).
√уман≥тарно-методолог≥чн≥ синтези ѕ.–≥кера. ћодель «людини вольовоњ» €к основа ф≥лософуванн€. «јрхеолог≥€» ≥ «телеолог≥€» людського бутт€. –егресивний та прогресивний методи п≥знанн€ ≥стор≥њ. ѕричини та сутн≥сть конфл≥кту ≥нтерпретац≥й. ≤стор≥€ €к часов≥сть людського бутт€. –озпов≥дна (нарративна) ≥стор≥€.
“еор≥€ комун≥кативноњ д≥њ ( .-ќ.јпель, ё.√абермас) €к синтез ≥дей герменевтики та анал≥тичноњ ф≥лософ≥њ та њњ гуман≥тарно-методолог≥чне значенн€. «м≥щенн€ проблем ф≥лософ≥њ у сферу комун≥кативного досв≥ду. ѕон€тт€ комун≥кативноњ рац≥ональност≥. ќбгрунтуванн€ взаЇмодоповнюваност≥ по€сненн€ ≥ розум≥нн€. ѕроблема ≥нтерсуб`Їктивност≥.

Ќ≈ 2.3. ѕостмодерн≥стська методолог≥€ ≥ гуман≥тарн≥ науки
ѕол≥семантичн≥сть терм≥ну «постмодерн≥зм».  ритер≥њ розр≥зненн€ епох модерну ≥ постмодерну. —оц≥окультурн≥ засади сусп≥льства постмодерна. —итуац≥€ постмодерн≥зма у ф≥лософ≥њ €к ви€в становленн€ нових форм сучасноњ цив≥л≥зац≥њ.
‘≥лософсько-постмодерн≥стська критика основних ≥дей та принцип≥в методолог≥њ модерну (Ївропоцентризму, рац≥онал≥зму, гносеолог≥зму, методолог≥зму, фундаментал≥зму, логоцентризму). ѕостмодерн≥стська аполог≥€ в≥дкритост≥ ≥ повноти людськоњ суб`Їктивност≥. ”н≥версал≥зац≥€ хаосу €к парадигми сучасноњ культури та наукового п≥знанн€.
Ќе-методичний характер постмодерн≥стськоњ методолог≥њ, њњ умовн≥сть та плюрал≥стичний характер. ѕостмодерн≥стська деканон≥зац≥€ класичних методолог≥чних опозиц≥й. “екстова реальн≥сть ≥ специф≥ка њњ ос€гненн€. √уман≥тарно-еп≥стемне значенн€ процедур “зм≥щенн€”, “деконструкц≥њ”, “гносеолог≥чноњ чутливост≥”.
ѕостмодерн≥стське тлумаченн€ науково-гуман≥тарного дискурсу ћ.‘уко. ѕон€тт€ “еп≥стема” та њњ ≥сторичн≥ форми. ≤нтерпретац≥€ в≥дношенн€ “знанн€-мова-влада”. ѕостмодерн≥стська критика норматив≥зму методолог≥њ фрейдизму (‘.ƒельоз, ‘.√ваттар≥). Ћег≥тимац≥€ “шизоанал≥зу” €к методу гуман≥тарно-наукового п≥знанн€.
ѕерел≥к джерел, €к≥ пропонуютьс€ дл€ засвоЇнн€ курсу

1. јдорно “.¬.   логике социальных наук // ¬опр. философии. 1992, є10, —.76-86.
2.јнтипов √.ј. »сторическое прошлое и пути его познани€. – Ќовосибирск, 1987, —.119-144.
3.јпель  .-ќ. “рансформаци€ философии. – ћ., 2001. – 344 с.
4.Ѕарчунова “.¬. ‘ормирование идеала научности в лингвистике // ѕроблемы гуманитарного познани€. – Ќовосибирск, 1986, —.82-98.
5.Ѕлок ћ. јпологи€ истории или ремесло историка. – ћ., 1986. – 254 с.
6.¬ригт √.’. фон. Ћогико-философские исследовани€. – ћ., 1986. – 600 с.
7.¬ышегородцева ќ.¬., —частливцев –.ј. ‘илософи€ и методологи€ истории // ‘илософи€ науки. ћетодологи€ и истори€ конкретных наук. – ћ., 2007, —.326-380.
8.¬ебер ћ. »збранные произведени€. ѕер. с нем. – ћ.: ѕрогресс, 1990. – 808 с.
9.¬ебер ћ. «ќбъективность» познани€ в области социальных наук и социальной политики //  ультурологи€. ’’ век: јнтологи€. – ћ.: ёрист, 1995. – —. 557-603.
10.¬индельбанд ¬. »збранное: ƒух и истори€. ѕер. с нем. – ћ.: ёрист, 1995. – 687 с.
11.√адамера √.-√. јктуальность прекрасного. ћ., 1991. – 367 с.
12.√айденко ѕ.ѕ. ƒавыдов ё.Ќ. »стори€ и рациональность: —оциологи€ ћ.¬ебера и веберовский ренесанс. – ћ.: ѕолитиздат. – 367 с.
13.√уберський Ћ.¬. —учасна ф≥лософ≥€ гуман≥тарного знанн€: парадигми ≥ дискурси // ‘≥лософськ≥ проблеми гуман≥тарних наук. јльманах. –  ињв, 2006, с.5-11.
14.√уманитарна€ наука как предмет философско-методологического анализа (материалы «круглого стола») // ¬опросы философии, 2007, є6, с.57-84.
15.√уманитарность и гуманитарное знание: поиски новой целостности. ¬иртуальный круглый стол // ‘илософские науки, 2008, є12, с.4-55.
16.√уссерль Ё. »деи к чистой феноменологии и феноменологической философии. – ћ., 1996. – 336 с.
17.√уссерль ≈.  риза Ївропейського людства ≥ ф≥лософ≥€ // —учасна заруб≥жна ф≥лософ≥€. –  ., 1996. —.62-94.
18.ƒеррида ∆. // —овременна€ западна€ философи€. —ловарь. - ћ., 1991, —.89-91.
19.ƒильтей ¬. ¬ведение в науки о духе. ѕер. с нем. // ƒильтей ¬. —обр. соч.: ¬ 6 т. – “.1. – ћ.: ƒом интеллектуальной книги. – ћ., 2000. – 762 с.
20.ƒильтей ¬. Ќаброски к критике исторического разума // ¬опросы философии. – 1988. – є4. – —.135-152.
21.ƒильтей ¬. ѕостроение исторического мира в науках о духе. ѕер. с нем. // ƒильтей ¬. —обр. соч.: в 6 т. – “.3. – ћ.: “ри квадрата, 2004. – 419 с.
22.»льин ».ѕ. ѕостструктурализм. ƒеконструктивизм. ѕостмодернизм. - ћ., 1996.
23.»льин ¬. ‘илософи€ науки: учебник. – ћ., 2003. – 360 с.
24.»сторицизм // —овременный философский словарь / ѕод ред. ¬.≈. емерова. – Ћондон… ћинск, 1998, —.373-377.
25. анке ¬.ј. ќсновные философские направлени€ и концепции науки. »тоги ’’ столети€. – ћ., 2000. – 320 с.
26. ассирер Ё. »збранное. ќпыт о человеке. – ћ.: √ардарика, 1988. – 784 с.
27. езин ј.¬. »деалы научности // ‘илософи€ и методологи€ науки. – ћ., 1996, с.294-330.
28. езин ј.¬. Ќаучность: эталоны, идеалы, критерии. – ћ√”, 1985. – 127 с.
29. оллингвуд –.ƒж. »де€ истории. јвтобиографи€. – ћ.: Ќаука, 1980. – 485 с.
30. омарова Ћ.√., —ычова Ћ.—. ќнтологический статус объекта в литературоведении и €зыкознании // ѕроблемы гуманитарного познани€. – Ќовосибирск, 1986, —.98-117.
31. упцов ¬.». –едукционизм: возможности и границы // ‘илософи€ и методологи€ науки. – ћ., 1996. – —.284-293.
32. утырев ¬.ј. —овременное социальное познание. – ћ., 1988, —.106-124.
33.Ћамзден „. Ќуждаетс€ ли культура в генах? // Ёволюци€, культура, познание. – ћ., 1996.
34.Ћевикова —.». ѕостмодернизм как методологи€ исследовани€ современных проблем молодежной культуры // ‘илософи€ науки. ћетодологи€ и истори€ конкретных наук. - ћ., 2007, —.398-430.        
35.Ћекторский ¬.ј. ¬озможна ли интеграци€ естественных наук и наук о человеке // ¬‘, 2004, є3, —.44-49.
36.Ћиотар ∆.-‘. —осто€ние постмодерна. - ћ., - —ѕб., 1998.
37.ћаркова Ћ.ј. ќбщие модели истории науки // ‘илософи€ и методологи€ науки. – ћ., 1996, —.388-426.         
38.ћарчук ћ.√. ÷≥нн≥сн≥ потенц≥њ знанн€. – „ерн≥вц≥: –ута, - 2000. – 319 с.
39.ћахлин ¬.Ћ. ‘илософи€ гуманитарных наук // ‘илософи€ науки. ћетодологи€ и истори€ конкретных наук – ћ., 2007, —.194-220.
40.ћикешина Ћ. ƒиалог когнитивных практик. »з истории эпистемологии и философии науки. – ћ., 2010, —.57-118.
41.ћикешина Ћ.ј.  атегоризаци€ и особенности создани€ абстракций в гуманитарных науках // ‘илософи€ науки. ћетодологи€ и истори€ конкретных наук. – ћ., 2007, —.257-284.
42.ћир-системный подход // —овр. философ. словарь / ѕод ред. ¬.≈. емерова. – Ћондон… ћинск, 1998, —.492-496.
43.Ќатурализм // —овременный философский словарь / ѕод ред. ¬.≈. емерова. – Ћондон… ћинск, 1998, —.542.
44.Ќикифоров ј.Ћ. ‘илософи€ науки: »стори€ и методологи€. – ћ√”, 2003. – 360 с.
45.ќсновы философии науки /  охановский ¬.ѕ. и др. – –остов-н/ƒ., 2004. – 608 с.
46.ѕерлов ј.ћ. »стори€ науки: введение в методологию гуманитарного знани€. - ћ., 2007, —.178-187, 206-219.
47.ѕирс „.—. Ќачала прагматизма. – —ѕб., 2000. – 316 с.
48.ѕлотников Ќ.—. ∆изнь и истори€. ‘илософска€ программа ¬ильгельма ƒильте€. – ћ.: ƒом интеллектуальной книги, 2000. – 232 с.
49.ѕоппер  . Ћогика социальных наук // ¬опр. философии. 1992, є10, —.65-75.
50.ѕостмодернизм // —овременный философский словарь / ѕод ред. ¬.≈. емерова. - Ћондон... ћинск, 1998, —.668-674.
51.ѕружинин Ѕ.». ћетодологическое исследование науки: историко-типологический очерк // ‘илософи€ науки. ћетодологи€ и истори€ конкретных наук – ћ., 2007, —.10-30.
52.–еале ƒж., јнтисери ƒ. «ападна€ философи€ от истоков до наших дней. “.4. – —ѕб., 1997, —.432-440.
53.–едукци€ // —овременный философский словарь / ѕод ред. ¬.≈. кемерова. – Ћондон… ћинск, 1998, —.736.
54.–едукционизм // Ќова€ философска€ энциклопеди€. – “.3. – ћ., 2010. – —.430-431.
55.–икер ѕ.  онфликт интерпретаций. ќчерки по герменевтике. – ћ., 1995. – 412 с.
56.–икер ѕ. ѕам€ть, истори€, забвение. – ћ., 2004. – 728 с.        
57.–иккерт √. Ќауки о природе и науки о культуре. ѕер. с нем. //  ультурологи€. ’’ век: јнтологи€ – ћ.: ёрист, 1995. – —. 69-103.
58.–орти –. —лучайность, ирони€ и солидарность. - ћ., 1996.
59.–ьюз ћ., ”илсон Ё. ƒарвинизм и этика // ¬опросы философии, 1987, є1.
60.—оболь ќ.Ќ. ѕостмодернистска€ волна в философии «апада // »стори€ философии и культура. -  ., 1991, —.238-253.        
61.—тепин ¬.—. √енезис социально-гуманитарных наук (философский и методологический аспекты) // ¬опросы философии, 2004, є3.
62.‘едотова ¬.√. ќсновные исследовательские программы социально-гуманитарных наук // ‘илософи€ науки: методологи€ и истори€ конкретных наук. – ћ., 2007, —.285-305.
63.‘илософи€ и интеграци€ современного социально-гуманитарного знани€ (материалы «круглого стола») // ¬опросы философии, 2004, є7, с.3-39.
64.‘илософи€ и историческа€ наука. ћатериалы «круглого стола» // ¬опр. философии. 1988, є10, —.18-64.
65.‘уко ћ. —лова и вещи. јрхеологи€ гуманитарных наук. - ћ., 1977.         
66.‘уко ћ. // —овременна€ западна€ философи€. —ловарь. - ћ., 1991, —.361-363.
67.’абермас ё. ћоральное сознание и коммуникативное действие. – —ѕб, 2000. – 286 с.
68.’абермас ё. ѕознание и интерес //‘илософские науки, 1990, є1, —.90-99.
69.’айдеггер ћ. Ѕытие и врем€. – ћ., 1997. – 451 с.
70.’айдеггер ћ. ѕролегомены к истории пон€ти€ времени. – “омск: ¬одолей, 1998. – 384 с.

¬икладацький склад

ѕќ„»Ќќ  ≤–»Ќј Ѕќ–»—≤¬Ќј – к.ф≥лос.н., доцент кафедри ф≥лософ≥њ.

ћетодика викладанн€ та методи навчанн€

ћетоди навчанн€: лекц≥њ, сем≥нарськ≥ зан€тт€, групов≥ та ≥ндив≥дуальн≥ консультац≥њ.

ћетодичне забезпеченн€: навчальна та робоча програми навчальноњ дисципл≥ни; опорн≥ конспекти лекц≥й, комплекс навчально-методичного забезпеченн€, електронний навчально-методичний комплекс навчальноњ дисципл≥ни;, навчально-методична, першоджерельна л≥тература з навчальноњ дисципл≥ни.

ќц≥нюванн€

ћетоди контролю: усне опитуванн€, ≥ндив≥дуальна сп≥вбес≥да, розгл€д проблемних питань, поточн≥ контрольн≥ роботи, поточн≥ тестов≥ завданн€, терм≥нолог≥чний диктант, письмов≥ завданн€ (есе, резюме т.≥н.), практичн≥ завданн€, анал≥з першоджерел, захист практичних завдань, захист ≥ндив≥дуального навчально-досл≥дного завданн€, виконанн€ ≥ндив≥дуального науково-творчого завданн€.

«асоби д≥агностики: перел≥к питань дл€ контролю та самоперев≥рки завдань самост≥йноњ роботи, перел≥к питань дл€ контролю та самоперев≥рки знань з≥ «м≥стових модул≥в (перел≥к питань до модульних контрольних роб≥т) з дисципл≥ни, перел≥к питань до ћодуль-контролю (зал≥к, ≥спит).

‘орми контролю: ѕоточний контроль: усна в≥дпов≥дь на сем≥нарському зан€тт≥, допов≥дь, доповненн€, участь у дискус≥њ, додаткове питанн€, захист реферат≥в, опрацюванн€ першоджерельноњ л≥тератури, написанн€ есе, твору-роздуму, проблемного завданн€, письмових завдань, резюме; розв’€зуванн€ тестових завдань та терм≥нолог≥чний диктант; модульна контрольна робота, п≥дсумкова перев≥рка конспект≥в першоджерел. ѕ≥дсумковий: модульна контрольна робота (≤ модуль, ≤≤ модуль); зал≥к.

ƒо списку дисципл≥н
¬аш≥ зауваженн€, запитанн€ та пропозиц≥њ:webmasterPШ®Ч3л@цёfkuchnu.edu.ua
 © 1999-2010 „ерн≥вецький нац≥ональний ун≥верситет ≥мен≥ ёр≥€ ‘едьковича; ѕрограмуванн€:  рамар ј.¬.