Оновлено
2019-05-15
14:34

Навчальні дисципліни

Назва дисципліни: ФеноменологіяШифр дисципліни: 7.02.03.01
До списку дисциплін
Загальний опис дисципліни
Феноменологія – один з провідних напрямів сучасної філософії. Вона виникла на рубежі ХІХ-ХХ ст. в руслі антропологічного повороту філософії як реакція на кризу європейської людності і намагання теоретично обгрунтувати шляхи виходу з кризи. Оскільки головною причиною кризи була корозія духовних цінностей, феноменологія зосередила основну увагу на дослідженні ціннісно-смислових засад людського буття, їх відродженні та оновленні. Відтак феноменологія методологічно поширює свій вплив на інші філософські течії і конкретнонаукові (особливо соціогуманітарні) дослідження. Нині феноменологія набула високого авторитету у науковому співтоваристві, вона оранізаційно інституалізована і успішно розвивається. Враховуючи це, при вивченні даного курсу ставиться мета висвітлення становлення, розвитку та змістовно-функціональних особливостей феноменології, її статусу в системі сучасного філософського знання. Цьому підпорядковується розв`язання таких завдань:
1.Визначити специфіку предметного поля феноменології та особливості феноменологічного дослідження конкретних проблем.
2.Проаналізувати теоретичні джерела і соціокультурні передумови виникнення феноменології.
3.Розкрити специфіку засадничих ідей, принципів, понять і категорій феноменології.
4.Виокремити філософський, методологічний і науковий статус феноменології в системі сучасного знання.
5.Охарактеризувати діяльність Е.Гуссерля як засновника феноменології.
6.Виявити і проаналізувати основні тенденції розвитку феноменології, географію та форми феноменологічного руху.
7.З`ясувати основні форми трансформації ідей феноменології у контексті її діалогу з іншими філософськими течіями.
8.Проаналізувати особливості феноменологічної філософії науки.
9.Експілкувати методологічний потенціал феноменології в сучасних філософських і конкретнонаукових дослідженнях.
10.З`ясувати евристичні можливості феноменології в сучасному міжкультурному діалозі.

В процесі вивчення навчальної дисципліни “Феноменологія” студент має набути таких компетенцій:
Знати:
-особливості феноменології в аспекті її проблемного поля, методу філософування і розв`язання конкретних проблем;
-соціокультурні, філософські та епістемні передумови виникнення феноменології та основні тенденції її історичного розвитку;
-значення творчих поглядів Е.Гуссерля як основоположника феноменології;
-основні ідеї, принципи, настанови і категорії феноменології як окремого самостійного напрямку філософської думки;
-творчий внесок М.Шелера у розвиток феноменологічної теорії;
-трансформації феноменології в контексті “фундаментальної онтології” М.Гайдеггера;
-головні аспекти феноменологічних досліджень людської суб`єктивності у французькому екзистенціалізмі;
-особливості феноменологічної філософії науки;
-методологічний потенціал феноменології у дослідженні конкретних філософських і наукових проблем.
Розуміти:
-феноменологію як соціокультурний і філософський феномен;
-системний характер детермінації виникнення феноменології та закономірності її історичного розвитку;
-причини зосередження феноменології на ціннісних засадах людської суб`єктивності, проблемах смислу і смислотворення;
-непересічне значення Е.Гуссерля в обгрунтуванні принципів феноменології як окремого філософського напряму;
-специфіку феноменологічного філософування у його предметних, методичних і функціональних аспектах;
-особливості феноменології ціннісного світу М.Шелера;
-характер екзистенційно-герменевтичної специфікації феноменології у “фундаментальній онтології” М.Гайдеггера;
-основні тенденції впливу феноменології на розв`язання проблем людської суб`єктивності у французькому екзистенціалізмі;
-методологічний потенціал феноменологічної філософії науки.
Уміти:
-визначити специфіку феноменологічного способу філософування у його предметних і методично-функціональних вимірах;
-проаналізувати передумови і основні детермінанти виникнення і розвитку феноменології;
-експлікувати внутрішню логіку розвитку феноменології на рівні її основних ідей, принципів і категорій;
-обгрунтувати роль Е.Гуссерля як засновника феноменології;
-продемонструвати специфіку феноменології ціннісного світу М.Шелера;
-з`ясувати основні напрями трансформації феноменології в контексті “фундаментальної онтології” М.Гайдеггера;
-проаналізувати зміст феноменологічних досліджень проблем екзистенціалізму і спорідненість феноменології та екзистенціалізму;
-застосувати методологічний потенціал феноменології до розв`язання конкретних проблем в галузі психології, психіатрії, соціології, етики, естетики, права, релігії;
-визначити основні форми інституалізації феноменологічного руху в сучасних умовах і причини росту авторитету феноменології.
Навчальна програма розрахована на студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, спеціаліста, магістра напряму “філософія”, спеціальності “філософія”.
Навчальна програма побудована за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу у ВНЗ з урахуванням рекомендацій, що передбачені Європейською кредитно-трансферною системою (ЕСTS).

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

ЗМ 1. ФЕНОМЕНОЛОГІЯ, ЇЇ ПРЕДМЕТНО-МЕТОДИЧНА ОСОБЛИВІСТЬ І ГЕНЕЗА

НЕ 1.1. ФЕНОМЕНОЛОГІЯ, ЇЇ ПРЕДМЕТНА І МЕТОДИЧНА ОСОБЛИВІСТЬ

Поняття “феномен”. Феномен речей реальних та уявних. Співвідношення феномену, явища, сутності. Нетотожність явища речі, її даності у досвіді свідомості. Залежність розмаїття феноменів від модусів свідомості. Феномен як трансцендентна та іманентна даність. Феномен як буття у його явленості в горизонті часу. Феномен як чиста сутність, ідея.
Феноменологічний метод як опис спонтанно-смислової активності свідомості, його неформальний характер. Настанова “епохе”, феноменологічна редукція, часовість та інтенціональність свідомості як атрибути феноменологічного методу. Феноменологічний метод як аналіз людської суб`єктивності. Вплив феноменологічного методу на сучасну методологічну свідомість та гуманітарні дослідження.
Феноменологія – філософське вчення про феномени та її різновиди. Проблеми людської суб`єктивності, її ціннісні засади і смислотворення – ядро феноменологічних досліджень.

1.2.  СОЦІОКУЛЬТУРНІ ПЕРЕДУМОВИ І ТЕОРЕТИЧНІ ДЖЕРЕЛА ВИНИКНЕННЯ ФЕНОМЕНОЛОГІЇ
Вплив духовної кризи Західної Європи на рубежі ХІХ-ХХ ст. на формування феноменології. Феноменологічна актуалізація проблем смислу, істини, достовірності в умовах кризи класичної методології і посилення процесів теоретизації науки.
Укоріненість феноменології в античних і середньовічних уявленнях про природу людської суб`єктивності та її ціннісно-смислові засади. Феноменологічний характер досліджень філософії Нового часу проблем трансценденталізму, апріоризму, пізнавального досвіду (Р.Декарт, Дж.Локк, Д.Юм, Дж.Берклі, І.Кант). Спорідненість розробки проблем методології гуманітарного пізнання в німецькому історицизмі з ідеями феноменології і дискусії з цього питання (В.Дільтей, В.Віндельбанд, Г.Ріккерт). Вчення описової психології про інтенціональну свідомість як джерело феноменології (Ф.Брентано, К.Штумпф).

НЕ 1.3. СТАНОВЛЕННЯ ФЕНОМЕНОЛОГІЇ Е.ГУССЕРЛЯ
Експлікація смислопороджуючого потенціалу свідомості – провідний мотив у формуванні феноменології Е.Гуссерля. Програма розробки феноменологічної філософії як “строгої науки”. Критика настанов натуралізму, психологізму та історизму як таких, що не сприяють розбудові феноменологічної філософії на абсолютно достовірних засадах. Ідея обгрунтування феноменології на принципах оновленого раціоналізму.
Перехід Е.Гуссерля від “філософії математики” до “логічних досліджень” як період зародження феноменологічних ідей. Проблема природи інтенціональної свідомості та істини у феноменології як дескриптивній психології. Праця Е.Гуссерля “Філософія як строга наука” – проект розбудови феноменологічної філософії. “Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії” Е.Гуссерля як обгрунтування принципів власне феноменології.

НЕ 1.4. ОСНОВНІ ІДЕЇ ТА ПРИНЦИПИ ФЕНОМЕНОЛОГІЇ Е.ГУССЕРЛЯ
Природна настанова, її зміст і феноменологічний смисл. Просторово-часова перспектива світу природної настанови. Теза “назад до самих речей”, настанова “епохе” і перехід до феноменологічної редукції.
Феноменологічна редукція як основна феноменологічно-методологічна процедура. Радикалізація Е.Гуссерлем універсального (картезіанського) сумніву. Рівні феноменологічної редукції: психологічна, ейдетична, трансцендентальна. Інтуїтивне убачання сутностей. Феноменологічна редукція – шлях до чистої свідомості як самосвідомості (его-логія).
Інтенціональність – універсальна характеристика свідомості. Генеза поняття інтенціональності. Свідомість як “свідомість про …” – корелятивність свідомості та світу. Інтенціональні способи даності предметів досвіду. Ноезо-ноематична структура свідомості. Ноема, смисл, предмет. Смисл як ноематичне ядро значення.
“Картезіанські роздуми” Е.Гуссерля і феноменологічна інтерпретація часу. Феноменологія внутрішнього переживання часу як чинник конституювання активності свідомості.
Інтерсуб`єктивінсть як характеристика трансцендентальної свідомості. Реальність “Я” – “Інший” і проблема подолання соліпсизму. Інтерсуб`єктивність і культура. Проблема загальнозначущості істин науки.
Концепція життєвого світу у праці Е.Гуссерля “Криза європейських наук і трансцендентальна філософія”. Життєвий світ як основа різних форм досвіду. Повернення науки в лоно життєвого світу як передумова подолання її кризи. “Телос” європейської цивілізації.

ЗМ 2. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ФЕНОМЕНОЛОГІЇ ТА ЇЇ ПОТЕНЦІАЛ

НЕ 2.1.  ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ЦІННІСНОГО СВІТУ М.ШЕЛЕРА
Філософсько-антропологічний характер феноменології М.Шелера. Феноменологічний метод як засіб розв`язання практичних проблем, зокрема обгрунтування етики і релігії. Критика кантіансько-неокантіанського етичного формалізму і утвердження матеріально-екзистенційної етики апріорних цінностей. Феноменологічна редукція як спосіб екзистенційної співпричетності людини буттю. Феномен як єдність вітального і духовного первнів людського життя, його укоріненість у соціально-економічних умовах і саморозкриття духу. Феноменологічна ієрархія ціннісного світу. Шелер про співвідношення феноменології і теорії пізнання. Гуманітарно-феноменологічна інтерпретація історичних форм знання і освіти. Феноменологічна сутність шелерівського принципу “ордо аморіс” (“порядок серця”). Шелер про феномен людини у світі.

НЕ 2.2. ФЕНОМЕНОЛОГІЯ В СТРУКТУРІ «ФУНДАМЕНТАЛЬНОЇ ОНТОЛОГІЇ» М.ГАЙДЕГГЕРА
Оцінка Гайдеггером феноменології Гуссерля. Ідеї феноменології у праці Гайдеггера “Феноменологія і трансцендентальна філософія цінностей”. Взаємозв`язок феноменології, екзистенціалізму та герменевтики. Феноменологія як метод розв`язань проблем онтології людського буття. Феноменологія “Dasein” у праці Гайдеггера “Буття і час”. Онтологічна інтерпретація феномена і феноменології. Проблема смислу буття. Буття і сутнє. Буття речей і людське буття. Буття справжнє і несправжнє. “Man” – диктатура знеосіблення і відчуження. Феноменологія основних екістенціалів: закинутість і проект, страх, тривога, турбота, переживання, час і часовість, історичність і кінечність як модуси людського буття. Праця Гайдеггера “Основні проблеми феноменології”. Феноменологія “пізнього” Гайдеггера як шлях до мислення про буття. Онтологічно-феноменологічна інтерпретація проблем гуманізму, техніки, мови, істини.

НЕ 2.3. ФЕНОМЕНОЛОГІЯ І ФІЛОСОФІЯ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ
Феноменологічна особливість філософії екзистенціалізму. Єдність та специфікація феноменологічних тем в екзистенціалізмі: феноменологія сутності та існування людини, феноменологія людської суб`єктивності, феноменологія свідомості, феноменологія свободи, феноменологія тілесності та їх смислові засади.
К.Ясперс: феноменологія комунікативного досвіду.
Г.Марсель: феноменологія таємничості буття людини.
Ж.-П.Сартр: феноменологія свободи і відповідальності людини в пограничних ситуаціях.
А.Камю: феноменологія буття людини в ситуації абсурду.
П.Рікер: історичність людського буття і феноменологія пам`яті.
М.Мерло-Понті: феноменологія “тілесності” суб`єкта.
Е.Левінас: феноменологія “Іншого”.

НЕ  2.4. ФЕНОМЕНОЛОГІЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
 Феноменологічний рух як міжнародний феномен і форми його інституалізації. Головні напрями феноменологічних досліджень в сучасних умовах. Вплив феноменології на розвиток філософської антропології, герменевтики, екзистенціалізму, персоналізму, постмодернізму.
Особливості феноменологічної філософії науки. Застосування феноменологічних настанов для з`ясування смислу теоретичних побудов та ідеалізацій. Проблема експлікації зв`язку науки і життєвого світу. Феноменологія як метод гуманітарних досліджень. Феноменологічні засади розвитку “наук про дух”: феноменологія повсякденності і розуміюча соціологія (А.Шюц, Т.Лукман), феноменологія психології та психіатрії (К.Ясперс, Л.Бінсвангер, А.Пфендер, В.Шапп, В.Франкл), феноменологія естетики і права (Р.Інгарден, М.Гайгер, М.Дюфрен, А.Райнах), феноменологія релігії (М.Шелер, Ж.Херінг, Г.ван дер Леув, Р.Отто, Е.Штайн).
Актуальність ідеї феноменології про “телос” європейської цивілізації. Інтегративна роль феноменології в сучасній культурі. Діалог феноменології з філософськими і релігійними течіями Сходу.
Перелік джерел, які пропонуються для засвоєння курсу

1.Бабушкин В.У. Феноменологическая философия науки: критический анализ. – М., 1985.
2.Бирюков Б.В. Феноменология в контексте философии математики: Гуссерль-Фреге-Беккер-Вейль // Философские науки. 1989, №2, с.108-114.
3.Блюменберг Х. Жизненный мир и технизация с точки зрения феноменологии // Вопросы философии. 1993, №10.
4.Борисов Е. Проблема интерсубъективности в феноменологии Э.Гуссерля // Логос. 1999, №1, с.65-83.
5.Бытие и время // Современная западная философия. Словарь. – М., 1991, с.52-54.
6.Гадамер Г.-Г. Істина і метод. – Т.1. – К., 2000, с.237-246.
7.Гадамер Х.-Г. Пути Хайдеггера: исследования позднего творчества. – Мн., 2005. - 240 с.
8.Горизонты философии науки: феноменология // Современная философия науки. – М., 1996, с.358-393.
9.Гуссерль Э. Амсердамские доклады // Логос. 1992, №3, с.62-81; 1994, №5, с.7-24.
10.Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии. – М., 1999. – 336 с.
11.Гуссерль Э. Картезианские размышления. – СПб., 1998. – 315 с.
12.Гуссерль Е. Криза європейського людства і філософія // Сучасна зарубіжна філософія. – К., 1996, с.62-94.
13.Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. – СПб., 2004. – 384 с.
14.Гуссерль Э. Логические исследования. – Мн., 2000, с.5-288.
15.Гуссерль Э. Основные проблемы феноменологии // Радзеев Д.М. В сетях феноменологии. Приложение: материалы лекционного курса Э.Гуссерля «Основные проблемы феноменологии». – СПб., 2004, с.226-364.
16.Гуссерль Э. Парижские доклады // Логос. 1991, №2, с.9-30.
17.Гуссерль Э.: полемика с кантианцами, неокантианцами, позитивистами // История современной зарубежной философии: компаративистський подход. – СПб., 1997, с.62-70.
18.Гуссерль Э. // Современная западная философия. Словарь. – М., 1991, с.82-85.
19.Гуссерль Э. Статьи об обновлении // Вопросы философии. 1997, №7, с.111-135.
20.Гуссерль Э. Учение Брентано о происхождении времени // Гуссерль Э. Философия внутреннего сознания времени. – М., 1994, с.13-22.
21.Гуссерль Э. Феноменология // Логос. Вып.1. – М., 1991, с.12-21.
22.Гуссерль Э. Феноменология внутреннего сознания времени. – М., 1994. – 162 с.
23.Гуссерль Э. Философия как строгая наука. – Мн., 2000, с.668-743.
24.Давыдов Ю.Н. Макс Шелер как социолог науки // Концепция науки в буржуазной философии и социологии. – М., 1973, с.250-308.
25.Dasein-анализ в философии и психологии. – Мн., 2001. – 204 с.
26.Достал Р. Время и феноменология у Гуссерля и Хайдеггера // Мартин Хайдеггер: Сб.статей. – СПб., 2004, с.186-217.
27.Зайцева З.Н. Мартин Хайдеггер: Язык и Время // Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. – М., 1991, с.159-177.
28.Зотов А.Ф. Проблема человека у «позднего» Гуссерля // Буржуазная философская антропология ХХ века. – М., 1986, с.214-226.
29.Зотов А.Ф. «Ранний» Гуссерль и формирование феноменологического движения европейской философии // Логос. 1991, №2, с.41-52
30.Ингарден Р. Введение в феноменологию Эдмунда Гуссерля. – М., 1999. – 224 с.
31.Инишев И. Бытие как феномен: К феноменологическим истокам фундаментальной феноменологии // Исследования по феноменологии и философской герменевтике. – Мн., 2001, с.99-107.
32.История феноменологического движения // Ингарден Р. Введение в феноменологию Эдмунда Гуссерля. – М., 1999, с.6-53.
33.Калиниченко В.В. Густав Шпет: от феноменологии к герменевтике // Логос. 1992, №3, с.37-61.
34.Калиниченко В.В. К метакритике понятия интенциональности у Эд.Гуссерля // Логос. 1997, №10, с.65-80.
35.Камю А. Бунтующий человек. – М., 1990.
36.Канке В.А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия. – М., 2000, с.10-29, 169-175.
37.Карр Д. «Кризис» Гуссерля и проблема истории // Метафизические исследования. – СПб., 1997, №3, с.214-241.
38.Коммуникация, феноменология и экзистенция: К.Ясперс и М.Хайдеггер // История современной зарубежной философии: компаративистский подход. – СПб., 1997, с.180-188.
39.Кошарный С.А. Феноменология Гуссерля и опыт герменевтического основоположения гуманитарного знания в историческом наукоучении В.Дильтея // Философская и социологическая мысль. 1989, №8, с.72-81; №9, с.88-95; 1990, №8, с.95-110; №9, с.83-96.
40.Куренной В. К вопросу о возникновении феноменологического движения // Логос. 1999, №11-12, с.156-182.
41.Куренной В. Мюнхенская феноменология // Феноменология и философский метод. – К., 2000, с.134-142.
42.Кулэ М. Феноменология и герменевтика: сходство и различие методов // Критика феноменологического направления современной буржуазной философии. – Рига, 1981, с.74-98.
43.Кюнг Г. Брентано, Гуссерль и Ингарден об оценивающих актах и познании ценностей // Логос. 1994, №6.
44.Левинас Э. Философия, справедливость, любовь // Философские науки. 1991, №6.
45.Лиотар Ж.-Ф. Феноменология.- СПб., 2001. – 160 с.
46.Маечек С. З.Фрейд И М.Босс // Dasein-анализ в философии и психологии. – Мн., 2001, с.170-184.
47.Макс Шелер // История философии: Запад-Россия-Восток. – М., 1999, с.104-112.
48.Макс Шелер // Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – Т.4. – СПб., 1997, с.377-381.
49.Мерло-Понти М. Феноменология восприятия. – СПб., 1999, с.5-22, 84-98.
50.Михайлов А.А. Идеалы науки и философская рефлексия: к критике феноменологии Э. Гуссерля // Идеалы и нормы научного исследования. – Мн., 1981, с.181-205.
51.Михайлов И.А. Ранний Хайдеггер: между феноменологией и философией жизни. – М., 1999. – 284 с.
52.Мишара А. Гуссерль и Фрейд: время, память и бессознательное // Логос. 1998, №1, с.139-172.
53.Молчанов В.И. Понятие трансцендентальной субъективности в феноменологии Э.Гуссерля // Проблемы сознания в современной буржуазной философии. – Вильнюс, 1983, с.51-67.
54.Молчанов В. Предпосылки и безпредпосылочность феноменологической философии // Логос. 1999, №10, с.16-28.
55.Мотрошилова Н.В. Возникновение феноменологии Э.Гуссерля и ее историко-философские истоки // Вопросы философии. 1976, №12.
56.Мотрошилова М.В. Гуссерль и Кант: проблема трансцендентальной философии // Философия Канта и современность. – М., 1974.
57.Мотрошилова Н.В. Идеи І Эдмунда Гуссерля как введение в феноменологию. – М., 2003. – 720 с.
58.Мотрошилова Н.В. Интенциональность в «Логических исследованиях» Э.Гуссерля // Вопросы философии. 2000, №4, с.138-157.
59.Мотрошилова Н.В. Феноменология и ее роль в современной философии // Вопросы философии. 1988, №12.
60.Очерки феноменологической философии.- СПб., 1997. – 224 с.
61.Пирс Ч.С. Принципы феноменологии // Метафизические исследования. – СПб., 1999, с.260-281.
62.Подорога В.А. Феноменология тела. Введение в философскую антропологию. – М., 1995.
63.Поликарпов В.А. Dasein-анализ как метод психиатрии // Dasein-анализ в философии и психологии. – Мн., 2001, с.185-203.
64.Починок Б. Генезис феноменологічного вчення Гуссерля // Наук. вісник ЧНУ. Вип.35. Філософія, 1998, с.36-42.
65.Прехтль П. Введение в феноменологию Гуссерля. - Томск. 1999.
66.Причепий Е.М. Проблема феномена в кантовской и современной буржуазной философии // Критические очерки по философии Канта. – К., 1975, с.270-287.
67.Райнах А. О феноменологии // Логос. 1999, №1, с.48-64.
68.Разеев Д.Н. В сетях феноменологии. – СПб., 2004, с.12-222.
69.Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – Т.4. – СПб., 1997, с.369-377, 381-384.
70.Решетник М.Д. Специфика феноменологического метода // Проблемы философии. – К., 1989, №82, с.121-126.
71.Рикер П. Память, история, забвение. – М., 2004, с.44-71, 153-168.
72.Рикер П. Конфликт интерпретаций. – М., 1995, с.7-16, 326-411.
73.Рокмор Т. Немецка феноменология, французкая философия и субъективность // Метафизические исследования. 1999, №6, с.251-276.
74.Сартр Ж.-П. Воображаемое. Феноменологическая психология воображения. – СПб., 2001. – 317 с.
75.Сартр Ж.-П. Бытие и ничто. – М., 2000, с.19-40, 54-59.
76.Слинин Я.А. Возникновение философии Хайдеггера из феноменологии Гуссерля // Мартин Хайдеггер: Сб.статей. – СПб., 2004, с.83-129.
77.Слинин Я.В. Эдмунд Гуссерль и его «Картезианские размышления» // Гуссерль Э. Картезианские размышления. – СПб., 1998, с.5-46.
78.Соболева М.Е. Интенциональность, коммуникация, язык. Проблема последовательности // Вопросы философии. 2005, №     , с.132-146.
79.Ткаченко А.А. Карл Ясперс и феноменологический поворот в психиатрии // Логос. 1992, №3, с.136-145.
80.Феномен // Современный философский словарь / Под ред. В.Е.Кемерова. – М., 1998, с.958.
81.Феномен // Современная западная философия. Словарь. – М., 1991, с.316-317.
82.Феноменологія // Марчук М., Починок Б. Провідні філософські напрями (ХХ ст.). – Чернівці: Рута, 2008, с.44-51.
83.Феноменология // Современный философский словарь / Под ред. В.Е.Кемерова. – М., 1998, с.959-963.
84.Феноменология // Современная западная философия. Словарь. – М., 1991, с.318-323.
85.Феноменология восприятия // Современная западная философия. Словарь. – М., 1991, с.323-324.
86.Феноменология и ее роль в современной философии (материалы «круглого стола») // Вопросы философии. 1988, №12, с.43-84.
87.Феноменология и науки о духе // Лиотар Ж.-Ф. Феноменология. – СПб., 2001, с.54-150.
88.Феноменология науки // Разеев Д.Н. В сетях феноменологии. – СПб., 2004, с.114-148.
89.Феноменология сущностей: Макс Шелер // Шпигельберг Г. Феноменологическое движение. – М., 2002, с.251-290.
90.Феноменологія // Філософія /  Причепій Е.М. та ін. – К., 2001, с.187-194.
91.Феноменологическая философия науки // Канке В.А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия. – М., 2000, с.169-176.
92.Феноменология Е.Гуссерля и неоаристотелизм Ф.Брентано // История современной зарубежной философии: компаративистский подход. – СПб., 1997, с.164-173.
93.Феноменология и экзистенцализм // История современной зарубежной философии: компаративистский подход. – СПб., 1997, с.382-423.
94.Фреге Г. Письма Э.Гуссерлю // Фреге Г.Избранные работы. – М., 1997, с.154-159.
95.Хабермас Ю. Пізнання й інтерес // Зарубіжна філософія ХХ століття. – К., 1993, с.228-238.
96.Хайдеггер М. Бытие и время – М., 1997, с.15-39.
97.Хайдеггер М. Время и бытие. – М., 1993, с.192-220, 259-273.
98.Хайдеггер М. Пролегомены к истории понятия времени. – Томск, 1998. – 384 с.
99.Хайдеггер М. Основные проблемы феноменологии. – СПб., 2001. – 438 с.
100.Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. – М., 1991, с.8-27, 134-145.
101.Хайдеггер М. // Современная западная философия. Словарь. – М., 1991, с.365-367.
102.Хайдеггер М. Становление и первый прорыв феноменологического исследования // Хайдеггер М. Пролегомены к истории понятия времени. – Томск, 1998, с.16-30.
103.Херрман фон Ф. Понятие феноменологии у Хайдеггера и Гуссерля. – Мн., 2000. – 192 с.
104.Хестанов Р.З. Трансцендентальная феноменология и проблема истории // Логос. 1991, №1, с.61-75.
105.Чухина Л.А. Человек и его ценностный мир в феноменологической философии Макса Шелера // Шелер М. Избр. произведения. – М., 1994, с.379-398.
106.Шелер М. // Современная западная философия. Словарь. – М., 1991, с.376-378.
107.Шелер М. Положення людини в космосі // Зарубіжна філософія ХХ століття. – К., 1993, с.146-159.
108.Шелер М. Ordo amoris // Шелер М. Избр. произведения. – М., 1994, с.341-377.
109.Шелер М. Формализм в этике и материальная этика ценностей // Шелер М. Избр. произведения. – М., 1994, с.259-337.
110.Шелер М. Феноменология и теория познания // Шелер М. Избр. произведения. – М., 1994, с.195-258.
111.Шпигельберг Г. Феноменологическое движение. – М., 2002. – 680 с.
112.Шюц А. Избранное: мир, светящийся смыслом. – М., 2004, с.151-232.

Викладацький склад

ПОЧИНОК БОРИС ВІТАЛІЙОВИЧ – к.філос.н., доцент кафедри філософії

Методика викладання та методи навчання

Методи навчання: лекції, семінарські заняття, групові та індивідуальні консультації.

Методичне забезпечення: навчальна та робоча програми навчальної дисципліни; опорні конспекти лекцій, комплекс навчально-методичного забезпечення, електронний навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни;, навчально-методична, першоджерельна література з навчальної дисципліни.

Оцінювання

Методи контролю: усне опитування, індивідуальна співбесіда, розгляд проблемних питань, поточні контрольні роботи, поточні тестові завдання, термінологічний диктант, письмові завдання (есе, резюме т.ін.), практичні завдання, аналіз першоджерел, захист практичних завдань, захист індивідуального навчально-дослідного завдання, виконання індивідуального науково-творчого завдання.

Засоби діагностики: перелік питань для контролю та самоперевірки завдань самостійної роботи, перелік питань для контролю та самоперевірки знань зі Змістових модулів (перелік питань до модульних контрольних робіт) з дисципліни, перелік питань до Модуль-контролю (залік, іспит).

Форми контролю: Поточний контроль: усна відповідь на семінарському занятті, доповідь, доповнення, участь у дискусії, додаткове питання, захист рефератів, опрацювання першоджерельної літератури, написання есе, твору-роздуму, проблемного завдання, письмових завдань, резюме; розв’язування тестових завдань та термінологічний диктант; модульна контрольна робота, підсумкова перевірка конспектів першоджерел. Підсумковий: модульна контрольна робота (І модуль, ІІ модуль); іспит.

До списку дисциплін
Ваші зауваження, запитання та пропозиції:webmasterкмѓ@©С·chnu.edu.ua
 © 1999-2010 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича; Програмування: Крамар А.В.