Оновлено
2019-05-15
14:34

Навчальні дисципліни

Назва дисципліни: Філософія гуманітарних наук і герменевтикаШифр дисципліни: 6.02.03.01
До списку дисциплін
Загальний опис дисципліни
Курс “Філософія гуманітарних наук і герменевтика” знайомить студентів з особливостями філософського осмислення гуманітарної сфери життєдіяльності людини. Його важливість та актуальність визначається тим, що, по-перше - гуманітарний аспект  філософії та методології пізнання розроблений і представлений значно меншою мірою, ніж природничонауковий, а по-друге – нині існує нагальна потреба у філософському осмисленні процесів гуманізації та гуманітаризації усіх сторін суспільного життя. Відтак, метою даного курсу є висвітлення широкого кола питань, що стосуються філософської і методологічної специфіки «наук про дух» у їх історичному і теоретичному вимірі. Досягнення цієї мети передбачає розв`язання таких завдань:
1.Розкрити специфіку філософсько-методологічного аналізу гуманітарного пізнання і знання.
2.З`ясувати предметну, методичну та функціональну специфіку гуманітарного пізнання (знання) і особливість його основи – герменевтики.
3.Проаналізувати основні етапи становлення і розвитку гуманітарного знання, його епістемні та соціокультурні передумови.
4.Виявити роль і значення тих напрямків, течій і вчень, які вирішальним чином вплинули на розробку філософсько-методологічних засад гуманітарних наук.
5.Розкрити природу і функції герменевтики в контексті розв`язання проблем гуманітарного пізнання.
6.Проаналізувати творчий характер процесу обгрунтування науковості гуманітарного знання як необхідної умови його інституалізації.
7.Експлікувати особливості гуманітарного ідеалу (критеріїв, стандартів, норм) науковості та його методологічний потенціал.
8.З`ясувати роль гуманітарного знання в оптимізації процесів комунікації, досягнення взаєморозуміння і консенсусу.
9.Обгрунтувати зростання ролі гуманітарного знання в здійсненні гуманітарних експертиз, соціально-економічних модернізацій та посиленні процесів гуманізації й гуманітаризації науки і освітньої діяльності.
Навчальна програма розрахована на студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, спеціаліста, магістра напряму “філософія”, “релігієзнавство”, спеціальності “філософія”, “релігієзнавство”.
Навчальна програма побудована за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу у ВНЗ з урахуванням рекомендацій, що передбачені Європейською кредитно-трансферною системою (ЕСTS).

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

ЗМ 1. СУТНІСТЬ ТА РОЗВИТОК ГУМАНІТАРНОГО ПІЗНАННЯ

НЕ 1.1. ГУМАНІТАРНЕ ПІЗНАННЯ ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ

Гуманітарне пізнання в системі сучасної науки і філософії. Соціальні та гносеологічні причини актуалізації гуманітарних наук. Проблема єдності та відмінності природничонаукового та гуманітарного знання. Гуманітарне пізнання та універсальні критерії науковості. Історичний та інтерпретативний характер гуманітарного пізнання. Особливості світоглядно-методологічних засад гуманітарного пізнання. Гуманітарне пізнання як самопізнання людини в історії та культурі. Гуманітарне пізнання – форма духовно-світоглядного самовизначення людини у світі.
Зв`язок гуманітарного пізнання з антропологічним поворотом в сучасній філософії. Гуманітарне пізнання, повсякденність, історичний досвід, життєвий світ. Гуманітарне пізнання і науки про людину. Гуманітарне пізнання в контексті дилеми сцієнтизм-антисцієнтизм. Особливості сцієнтистської, аксіологічної, феноменологічної і герменевтичної парадигм гуманітарного пізнання. Перспективи розвитку гуманітарних наук у ХХІ ст.

НЕ 1.2.  ГУМАНІТАРНЕ ПІЗНАННЯ, ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ, МЕТОДИ І ФУНКЦІЇ
Об`єкт і предмет гуманітарного пізнання. Релігія, мистецтво, філософія  як яскравий приклад гуманітаристики. Поняття “гуманітарне”, його аспекти. Особливості суб`єктно-об`єктного і суб`єктно-суб`єктного відношення гуманітарного пізнання. Мова, мовлення, текст, традиції, соціокультурний досвід як предметна основа гуманітарного пізнання. Риторика, логіка, граматика, герменевтика в гуманітарно-пізнавальному вимірі.
Специфіка методів і методології гуманітарного пізнання.      Плюралізм методів, підходів, настанов гуманітарних досліджень. Методологічний редукціонізм і методологічний плюралізм. Гуманізація та гуманітаризація науки та їх вплив на методологічно-дослідницькі стратегії “наук про дух”.
Світоглядна, пізнавальна, методологічна і людинотворча функції гуманітарного пізнання і знання. Головні ознаки гуманітарного знання. Гуманітарне знання як чинник гуманітарних експертиз  і визначення стратегії суспільного розвитку. Вплив гуманітарного пізнання і знання на формування сучасної наукової картини світу.

НЕ 1.3. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ГУМАНІТАРНОГО ПІЗНАННЯ ТА ЇХ ІНСТИТУАЛІЗАЦІЯ
Життєво-практичні передумови становлення гуманітарного пізнання. Гуманітарне пізнання і знання в системі суспільної практики і духовного виробництва античності й середньовіччя. Ідея «фронезису» (Аристотель). Соціокультурні та гносеологічні передумови формування й усвідомлення наукової специфіки гуманітарного пізнання в умовах Середньовіччя (А.Блаженний).  Передумови формування наукових форм гуманітарного пізнання в епоху Відродження та Нового часу. Натурфілософська компонента гуманітарного пізнання, її “активи” і “пасиви”. Суспільствознавчий підхід у пізнанні світу людини і формування соціо-гуманітарних наук. Настанови природничонаукового методологічного редукціонізму у пізнанні історії та культури.
Формування і утвердження власне гуманітарної дослідницької програми пізнання “світу людини”. Гуманітарно-епістемні новації Дж.Віко. Розвиток герменевтичної теорії та застосування її приципів в гуманітарному пізнанні (Шляйєрмахер, Савіньї, Гумбольдт). Гуманітарно-дослідницька програма німецького історицизму. Історичний релятивізм і проблема наукової загальнозначущості гуманітарного знання.
Інституалізація гуманітарних наук як проблема їх наукового обгрунтування і легітимації Логіко-гносеологічний характер процесу обґрунтування гуманітарного знання, його творчий характер і види. Значення терміну «науки про дух». Інституалізація гуманітарних наук, національні наукові традиції і сучасні дискусії щодо характеру науковості цих наук.

НЕ 1. 4. В.ДІЛЬТЕЙ: ПРОГРАМА ОБГРУНТУВАННЯ “НАУК ПРО ДУХ”
«Критика історичного розуму» як програма обгрунтування науковості знання про історичність людського буття. Критика метафізично-спекулятивної та позитивістсько-натуралістичної філософії історії. Життя як соціокультурна  та історична реальність. Внутрішній і зовнішній досвід життя, їх взаємозв`язок. Феноменалістична реконструкція внутрішнього досвіду як психологічне обгрунтування “наук про дух” і його обмеженість. Герменевтична інтерпретація історичності, фактичності та цілісності життя як об`єктивна основа обгрунтування гуманітарного знання. Поняття і  структура “наук про дух”. Гуманітарне пізнання як самопізнання життя. Форми об`єктивації духу. Гуманітарно-епістемна фундаментальність тріади “переживання-вираження-розуміння”. Гуманітарне пізнання як “побудова історичного світу”. Розвиток ідеї герменевтичного кола і актуалізація проблеми розуміння. Історичний релятивізм і проблема загальнозначущості істин гуманітарного знання. Герменевтика ск методологія гуманітарного пізнання.

НЕ 1.5. БАДЕНСЬКЕ НЕОКАНТІАНСТВО: ОСОБЛИВОСТІ
МЕТОДОЛОГІЇ “НАУК ПРО КУЛЬТУРУ”    
                                                                                           
Смисл лозунгу “назад до Канта” у Баденському неокантіанстві. Баденсько-неокантіанська програма аксіологічного обгрунтування пізнавальної специфіки “наук про культуру”. Нормативізм апріорних цінностей як основа гуманітарного пізнання. Норма як принцип оцінювання, закон як принцип пояснення. Природа ідеальної необхідності, що випливає з цінностей. Вчення В.Віндельбанда про філософію як теорію цінностей, що зумовлюють гуманітарне пізнання. Відмінність наук номотетичних і наук ідеографічних.
Г.Ріккерт: посилення трансценденталістських і апріористських тенденцій в методології гуманітарного пізнання. Критика суб`єктивізму і релятивізму. Теорія конституювання понять і обмеженість природничонаукових методів пізнання. Методологічне протиставлення природи та історії. Історія як “справжня наука про дійсність”. Абсолютизація індивідуально-унікального як предмета історичного пізнання. Проблема загальнозначущості і доконечності гуманітарних істин і плюралізм цінностей культури.

ЗМ 2. ГЕРМЕНЕВТИКА ТА ГУМАНІТАРНИЙ ІДЕАЛ НАУКОВОСТІ

НЕ 2.1 ПРОЕКТ ФЕНОМЕНОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ М.ГАЙДЕГГЕРА   
                                                                                                                                                   
Герменевтика Гйдеггера як радикалізація трансценденталістської феноменології Гуссерля: від питання про смислопороджуючий потенціал свідомості до проблеми про онтологію смислобуття. Фундаментальність герменевтики екзістенції людського буття. Герменевтична феноменологія. Трансформація розуміння як методичної процедури пізнання у розуміння як атрибут буття людини у світі.
Онтологізація мовної проблематики як умова перетворення герменевтики з методології гуманітарного пізнання у філософське вчення про «розуміюче» буття. Мовна основа герменевтики. Герменевтичне коло як процес «смислового руху розуміння і тлумачення». Сутність передрозуміння. Герменевтично-феноменологічна інтерпретація проблеми істини.
Оцінка Г.-Г.Гадамером герменевтики Гайдеггера.

НЕ 2.2. ФІЛОСОФСЬКА ГЕРМЕНЕВТИКА Г.-Г.ГАДАМЕРА                                                                                                                         
Оцінка Гадамером традиційної герменевтики. Універсалізація герменевтики і фкндаменталізація проблеми розуміння. Розуміння – основна проблема філософії і атрибут людського життя («досвіду світу», «досвіду історії», «досвіду науки», «досвіду мистецтва»). Проблема науковості і методу гуманітарного пізнання і знання. Історичність буття, історичний час, традиції, передання, пересуди як умови розуміння. Мова – медіум розуміння. Єдність інтерпретатора і предмета інтерпретації. Розуміння як сплавлення «горизонтів». Презумпція самостійного значення смислу (істини) текста. Проблема кращого за автора твору розуміння твору. Герменевтичне коло і оновлення смислів. Істина як дієво-історичний феномен. Герменевтика, риторика, діалектика. Критика раціоналістичної традиції. Вплив герменевтики Гадамера на сучасну філософію і гуманітарне пізнання.

НЕ 2.3. ПОЯСНЕННЯ І РОЗУМІННЯ В СТРУКТУРІ ГУМАНІТАРНОГО ПІЗНАННЯ
Пояснення і розуміння як атрибути людського буття і пізнання. Сутність і види пояснення і розуміння. Розвиток уявлень про співвідношення пояснення і розуміння та їх епістемне значення. Причини і характер протиставлення пояснення і розуміння в період легітимації «наук про дух». Гносеологічні аспекти проблеми розуміння в природничонауковому і гуманітарному пізнанні. Емпатія, тлумачення, інтерпретація, розуміння в гуманітарному пізнанні. Проблема розуміння тексту. Поняття «герменевтичне коло», його евристичне значення в гуманітарному пізнанні. Застосування гіпотетико-дедуктивної моделі пояснення в історичному пізнанні та дискусії з цього питання (К.Гемпель, П.Оппенгейм, К.Поппер, В.Дрей). Тенденція зближення і взаємодоповнюваності пояснення і розуміння. Пояснення і розуміння в контексті філософії і методології гуманітарних наук.

НЕ 2.4. ГУМАНІТАРНИЙ ІДЕАЛ НАУКОВОСТІ, ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ                                                                                                                            
Поняття ідеалу науковості знання. Критерії, стандарти, норми, ідеали науковості. Внутріепістемні та соціокультурні детермінанти гуманітарного ідеалу науковості і основні етапи його формування. Основні константи ідеалу науковості гуманітарного знання. Когнітивне і ціннісне гуманітарного ідеалу науковості. Особливості нормативності гуманітарного знання і методологічний плюралізм. Єдність та відмінність гуманітарного ідеалу науковості та ідеалу науковості математики й природознавства. Аксіологічна, феноменологічна і сцієнтистська дослідницькі програми гуманітарного пізнання. Вплив гуманітарного ідеалу науковості на інтегративні процеси в сучасній науці. Гуманітарний ідеал науковості в контексті процесів гуманізації та гуманітаризації сучасної науки. Зв`язок гуманітарного ідеалу науковості з процесами становлення постнекласичної методології наукового пізнання.

НЕ 2.5. ГУМАНІТАРНІ НАУКИ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНИХ, НАУКОВИХ ТА ОСВІТНІХ ТРАНСФОРМАЦІЙ СУЧАСНОСТІ
Статус гуманітарних наук в сучасному суспільстві і системі наукового знання.
Актуалізація проблем розробки методології гуманітарних експертиз. Софійні виміри гуманітарного знання. Тенденції гуманітаризації сучасної методологічної свідомості. Інтеграція соціогуманітарного і природничонаукового знання в людинознавстві та природознавстві. Гуманітаризація наукової картини світу. Гуманітарне знання як чинник подолання заідеологізованості та прагматизації наукового знання. Взаємопроникнення природничонаукової і гуманітарної компоненти – один з провідних критеріїв якості освіти. Роль гуманітарного знання у формуванні людини. Гуманітарна культура.
Роль гуманітарного знання у реалізації програм соціально-економічних і культурно-історичних модернізацій сучасного суспільства. Міра розвитку і суспільної значущості гуманітарного знання як міра цивілізованості суспільства. Гуманітарні науки і виклики ХХІ століття.
Перелік джерел, які пропонуються для засвоєння курсу

1.Автономова Н.С. К вопросу о специфике гуманитарного знания // Проблемы методологии. – М., 1984, с.40-49.
2.Андрос Є. Комунікативна природа людського буття // Філософія: світ людини. – К., 2003, с.225-242.
3.Антипов Г.А. Генезис научных форм гуманитарного познания и его особенности // Проблемы гуманитарного познания. – Новосибирск. 1986, с.18-33.
4.Антипов Г.А. Историческое прошлое и пути его познания. – Новосибирск, 1987, с.7-28, 119-228.
5.Антипов Г.А. Понимание в структуре исторического исследования // Проблемы методологии науки. – Новосибирск. 1985, с.154-175.
6.Апель К.-О. Априори коммуникативного сообщества и основания этики // Апель К.-О. Трансформация философии. – М., 2001, с.263-336.
7.Апель К.-О. Витгенштейн и проблема герменевтического понимания // Апель К.-О. Трансформация философии. – М., 2001, с.61-102.
8.Апель К.-О. Коммуникативное сообщество как трансцендентальная предпосылка социальных наук  // Апель К.-О. Трансформация философии. – М., 2001, с.193-236.
9.Барчунова Т.В. Формирование идеала научности в лингвистике // Проблемы гуманитарного познания. – Новосибирск. 1986, с.82-98.
10.Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М., 1986, с.297-325, 381-393.
11.Вебер М. «Объективность» познания в области социальных наук и социальной политики // Культурология: ХХ век. Антология. – М., 1995, с.557-603.
12.Вико Дж. Основания новой науки. – М. – К., 1994, с.112-120.
13.Вильгельм Дильтей и «критика исторического разума» // Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – Т.4. – СПб., 1997, с.288-291.
14.Виндельбанд В. Философия культуры и трасцендентальный идеализм // Культурология. ХХ век. Антология. – М., 1995, с.57-68.
15.Вригт Г.-Х. фон. Логико-философские исследования. – М., 1986, с.37-194.
16.Вышегородцева О.В., Счастливцев Р.А. Философия и методология истории  // Философия науки. – М., 2007, с.326-380.
17.Ганс-Георг Гадамер и герменевтическая теория // Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – Т.4. – СПб., 1997, с.423-431.
18.Гадамер и герменевтическая традиция // Скирбекк Г., Гилье Н. История философии. – М., 2003, с.764-770.
19.Гадамер Г.-Г. Істина і метод. - Т.1. – К., 2000, с.7-48, 355-453.
20.Гадамер Г.-Г. Істина і метод. – Т.2. – К., 2000, с.38-43, 55-62, 86-108, 133-140, 167-179, 197-208.
21.Гадамер Г.-Г. // Современная западная философия. Словарь. – М., 1991, с.67-69.
22.Гадамер Г.-Г. Философия и герменевтика // Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного. – М., 1991, с.9-15, 16-26.
23.Гемпель К. Мотивы и «охватывающие» законы в историческом объяснении // Философия и методология науки. – М., 1977, с.72-94.
24.Герменевтика // Современный философский словарь. – М., 1998, с.193-196.
25.Герменевтическая философия науки // Канке В.А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия. – М., 2000, с.179-183.
26.Горак Г.І. Суспільні науки: особливості, генезис, структура. – К., 1977. – 197 с.
27.Губерський Л.В. Сучасна філософія гуманітарного знання: парадигми і дискурси // Філософські проблеми гуманітарних наук. Альманах. – К., 2006, с.5-11.
28.Гуманітарна експертиза (круглий стіл) // Філософська думка. 2004, №6, с.134-156; 2005, №1, с.137-159.
29.Гуманитарное знание // Ильин В.В. Философия науки. – М., 2003, с.260-283.
30.Гуманитарный идеал научности // Ильин В.В. Философия науки. – М., 2003, с.143-146.
31.Гуссерль Е. Філософія і криза європейського людства // Сучасна зарубіжна філософія. – К., 1996, с.62-94.
32.Дильтей В. Введение в науки о духе // Дильтей В. Собр. соч. – Т.1. – М., 2000, с.271-400, 673-686.
33.Дільтей В. Виникнення герменевтики // Сучасна зарубіжна філософія. – К., 1996, с.33-60.
34.Дильтей В. Наброски к критике исторического разума // Вопросы философии. 1988, №4, с.135-152.
35.Дильтей В. Построение исторического мира в науках о духе // Дильтей В. Собр. соч. – Т.3. – М., 2004, 417 с.
36.Дильтей В. // Современная западная философия. Словарь. – М., 1991, с.96-97.
37.Дондюк А., Шалашенко Г. Філософська антропологія та спеціальні науки про лююдину // Філософія: світ людини. – К., 2003, с.79-96.
38.Донских О.А. Особенности объекта познания в лингвистике // Проблемы гуманитарного познания. – Новосибирск, 1986, с.70-82.
39.Дэвидсон Д. Коммуникация и конвенция // Метафизические исследования, №12. – М., 1999, с.171-185.
40.Желенина И.А. О законах исторической науки // Проблема закона в общественных науках. – М., 1989, с.93-107.
41.Завьялова М.П. Гуманитарный научный идеал и его роль в переходе к новым критериям // Методология науки. Вып.2. – Томск. 1997, с.60-63.
42.Зайцева З.М. Мартин Хайдеггер: язык и время // Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. – М., 1991, с.159-178.
43.Ивин А.А. Понимание и ценности: логическая структура понимания // Вопросы философии. 1986, №9, С.49-50.
44.Идеалы и нормы научного исследования. – Мн., 1981, с.10-90, 150-180.
45.Ильин В.В. К вопросу о критериях научности знания // Вопросы философии. 1986, №11, с.63-71.
46.Ильин В.В. Критерии научности знания. – М., 1989, - 128 с.
47.Ильин В.В. Особенности законов гуманитарных наук // Проблемы закона в общественных науках. – М., 1989, с.15-27.
48.Ильин В.В. О специфике гуманитарного знания // Вопросы философии. 1985, №7, с.45-53.
49.Калиниченко В.В. Проблема исторической рациональности и своеобразие Дильтея // Герменевтика. Психология. История. – М., 2002, с.125-146.
50.Калиниченко В.В., Огурцов А.П. Методология гуманитарных наук в трудах Вильгельма Дильтея // Вопросы философии. 1988, №4, с.128-134.
51.Канке В.А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия. – М., 2000, с.54-73.
52.Кезин А.В. Идеалы научности // Философия и методология науки. – М., 1996, с.294-330.
53.Кезин А.В. Научность: эталоны, идеалы, критерии. – М., 1985, с.64-84.
54.Кезин А.В. Стандарты научности в гуманитарном познании // Вест. Моск. ун-та. Сер.7. Философия. – М., 1992, с.75-87.
55.Коллінгвуд Р.Дж. Ідея історії. Автобіографія. – К., 1996, с.54-64, 189-197, 204-206, 213-221, 227-245.
56.Комарова Л.Г., Сычова Л.С. Онтологический статус объекта в литературоведении и языкознании // Проблемы гуманитарного познания . – Новосибирск, 1986, с.98-117.
57.Коноплев Н.С., Абрамов Ю.Ф. О специфике и основных этапах становления гуманитарных наук // Проблемы методологии науки. – Иркутск. 1984, с.83-96.
58.Кошарний С.О. Теоретико-пізнавальне вчення В.Дільтея і його місце в історії герменевтики // Філософська думка. 1985, №1, с.96-110.
59.Коммуникативного действия теория // Современный философский словарь. – М., 1998, с.411-414.
60.Коммуникация // Современный философский словарь. – М., 1998, с.414-419.
61.Коршунов А.М., Тутов Л.А. Роль гуманитарного знания в процессе формирования человека // Актуальные проблемы гуманитарного образования на пороге ХХІ века. – М., 1986, с.18-20.
62.Кримський С.Б. Зміна методологічної свідомості сучасної науки // Кримський С.Б. Запити філософських смислів. – К., 2003, с.169-180.
63.Кримський С.Б. Ціннісно-смисловий універсум людини // Кримський С.Б. Запити філософських смислів. – К., 2003, с.22-33.
64.Критика исторического разума (Дильтей) // Арон Р. Избранное: Введение в философию истории. – М. – СПб., 2000, с.15-75.
65.Критический или генетический метод // Виндельбанд В. Избранное: Дух и история. – М., 1995, с.209-231.
66.Кузнецов В.Г. Герменевтика и гуманитарное познание. – М., 1991. – 192 с.
67.Кузнецов В. Герменевтика и ее путь от конкретной методики до философского направления // Логос. 1999, №10, с.43-88.
68.Кузнецов В.Г. Становление герменевтического обоснования гуманитарных наук (герменевтика Ф.Шлейермахера и В.Дильтея) // Проблемы логики и методологии научного познание. – М., 1988, с. 80-96.
69.Кузнецова Т.Ф. Философия и проблема гуманитаризации образования. - М., 1990. – 117 с.
70.Кузнецова Т.Ф. Поиски нового образа теории в сфере гуманитарного знания // Философские науки. 1990, №11, с.39-46.
71.Кутырев В.А. Современное социальное познание. – М., 1988. - 203 с.
72.Лекторский В.А. Возможна ли интеграция естественных наук и наук о человеке // Вопросы философии. 2004, №3, с.44-49.
73.Логика истории и философия ценностей (Риккерт) // Арон Р. Избранное: Введение в философию истории. – М. – СПб., 2000, с.76-106.
74.Лукьянец В.С., Соболь О.Н. Гуманитарная революция // Практична філософія. 2004, №3, с.61-77.
75.Маккрил Р. Творческая сила истории и построение исторического мира у Дильтея // Герменевтика. Психология. История. – М., 2002, с.47-64.
76.Малахов В.С. Философская герменевтика Ганса-Георга Гадамера // Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного. – М., 1991, с.324-336.
77.Марков Б.В. Мораль и разум // Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. – М., 2000, с.287-377.
78.Марчук М.Г. Ціннісні параметри і потенції нормативної свідомості за Вільгельмом Віндельбандом // Наук. вісник Черн. у-ту: Вип. 249-250. Філософія. – Чернівці. 2005, с.8-13.
79.Махлин В.Л. Философия гуманитарных наук // Философия науки: Методология и история конкретных наук. – М., 2007, с.194-220.
80.Микешина Л.А. Категоризация и особенности создания абстракции в гуманитарных науках // Философия науки. – М., 2007, с.257-284.
81.Миронов В.В. Специфика гуманитарного знания и философия как интерпретация (деконструктивизм или конструктивизм?) // Вестн. Моск. Ун-та. Сер.7. Философия. – М., 1998, № 6, с.3-29.
82.Михайлов А.А. Универсальная герменевтика Г.-Г.Гадамера // Михайлов А.А. Современная философская герменевтика. – Мн., 1984, с.124-155.
83.Михайлов А.А. Экзистенциальная герменевтика М.Хайдеггера // Михайлов А.А. Современная философская герменевтика. – Мн., 1984.с.87-123.
84.Молчанов В.И. Гуссерль и Дильтей: Педпосылки и методологические процедуры // Герменевтика. Психология. История. – М., 2002, с.147-159.
85.Мотрошилова Н.В. Г.-Г. Гадамер // История философии: Запад – Россия – Восток. – М., 1999, с.209-216.
86.На пути к единству естественно-научной и гуманитарной культуры // Философия науки. – М., 2006, с.681-718.
87.Науки о духе // Современная западная философия. Словарь. – М., 1991, с.192.
88.Науки о природе и науки о культуре // Основы философии науки / Кохановский В.П. и др. – Ростов–н/Д. 2004, с.484-493.
89.Никитина А.Г., Никитин Е.П. Функции научного исследования // Философия и методология науки. – М., 1996, с.145-165.
90.Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология. – М., 1998, с.172-219, 237-243.
91.Новикова Н.Л. К методологии гуманитарного познания // М.М.Бахтин как философ. – М., 1992, с.97-109.
92.Обоснование и развитие знания // Лекторский В.А. Субъект, объект, познание. – М., 1980, с.256-265.
93.Овсянников В.И. В поиская новых парадигм социально-гуманитарных наук // Социально-политический журнал. – М., 1997,  №4, с.65-78.
94.Огурцов А.П. Герменевтика в философии образования // Философия науки. – М., 2007, с.529-554.
95.Огурцов А.И. Институализация идеала научности // Идеалы и нормы  научного исследования. – Мн., 1981, с.65-90.
96.Ожеван М.А. Людський вимір науки та наукові “виміри” людини. – К., 1992. - 175 с.
97.Пивоев В.М. Проблемы методологии гуманитарного знания на пороге ХХІ века // Культура на пороге ІІІ тысячелетия. – СПб., 1998, с.19-22.
98.Плотников Н.С. Жизнь и история. Философская программа Вильгельма Дильтея. – М., 2000, - 232 с.
99.Плюснин Ю.М. Тенденции гуманизации естествознания // Проблемы гуманитарного познания. – Новосибирск, 1986, с.275-290.
100.Поляков Н.В. Понимание в истории как история понимания // Загадка человеческого понимания. – М., 1991, с.39-52.
101.Починок І.Б. Філософія гуманітарних наук. Нвч. Посібник – Чернівці, 2007, с.13-52.
102.Понимание и объяснение // Основы философии науки / Кохановский В.П. и др. – Ростов-н/Д. 2004, с.360-370.
103.Понимание как логико-гносеологическая проблема. – К., 1982, - 272 с.
104.Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – Т.4. – СПб., 1997, с.291-293.
105.Рикер П. Конфликт интерпретаций. Очерки о герменевтике. – М., 1995, с.3-37.
106.Рикер П. Человек как предмет философии // Вопросы философии. 1989, №2, с.41-50.
107.Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре // Культурология. ХХ век. Антология. – М., 1995, с.69-103.
108.Роди Ф. Жизненные корни гуманитарных наук // Герменевтика. Психология. История. – М., 2002, с.11-46.
109.Розов М.А. Методологические особенности гуманитарного познания // Проблемы гуманитарного познания. – Новосибирск, 1986, с.33-54.
110.Рубцов А.В., Юдин Б.Г. Новые ориентиры гуманитарного образования // Человек. – М., 1995, №2, с.135-142.
111.Рузавин Г.И. Объяснение и понимание в естественных и гуманитарных науках // Природа. 1988, №9, с.72-79.
112.Социально-гуманитарные науки: становление, особенности, методология // Основы философии науки / Кохановский В.П и др. - Ростов н/Д. 2004, с.475-539.
113.Степин В.С. Генезис социально-гуманитарных наук (философский и методологический аспекты) // Вопросы философии. 2004, №3, с.37-43.
114.Степин В.С. Теоретическое знание. – М., 2000, с.54-95.
115.Сулима И.И. Язык и понимание в образовательной среде: герменевтический аспект // Метафизические исследования. №12. – М., 1999, с.120-127.
116.Сычова Л.С. Гуманитарное познание как исследование традиций человеческой деятельности // Проблемы гуманитарного познания. – Новосибирск. 1986, с.54-70.
117.Федотова В.Г. Основные исследовательские программы социальных и гуманитарных наук // Философия науки. – М., 2006, с.285-305.
118.Философия Дильтея и традиции немецкого идеализма // Михайлов А.А. Современная философская герменевтика. – Мн., 1984, с.27-57.
119.Философия и интеграция современного социально-гуманитарного знания  (материалы «круглого стола») // Вопросы философии. 2004, № 7, с.3-39.
120.Философия науки / Кохановський В.П. и др. – М. – Ростов н/Д. 2005, с.342-474.
121.Философия науки. – М., 2006, с.6-19.
122.Франкфуртская школа: от критики разума к языковой коммуникации // Канке В.А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия. – М., 2000, с.74-93.
123.Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. – М., 2000. – 286 с.
124.Хайдеггер М. Бытие и время. – М., 1997, с.27-39.
125.Хайдеггер и поэтическое // Скирбекк Г., Гилье Н. История философии. – М., 2003, с.754-758.
126.Хайдеггер М. О сущности истины // Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. – М., 1991, с.8-27.
127.Хайдеггеровское основоположение герменевтики // Херрманн Ф.-В. фон. Понятие феноменологии у Хайдеггера и Гуссерля. – Мн., 2000, с.167-190.
128.Хайдеггер М. Пролегомены к истории понятия времени. – Томск, 1998, с.7-22.
129.Хайдеггер М. Путь к языку // Хайдеггер М. Время и бытие. – М., 1993, с.259-273.
130.Хайдеггер М. // Современная западная философия. Словарь. – М., 1991, с.365-367.
131.Хамітов Н. Людина у самотності та комунікації // Філософія: світ людини. – К., 2003, с.243-262.
132.Хэар Р. Как же решать моральные вопросы рационально? // Мораль и рациональность. – М., 1995, с.9-21.
133.Ценностно-гуманитарное познание // Иванов А.В., Миронов В.В. Университетские лекции по метафизике. – М., 2004, с.496-501.
134.Что такое философия? // Виндельбанд В. Избранное: Дух и история. – М., 1995, с.22-58.

Викладацький склад

ПОЧИНОК ІРИНА БОРИСІВНА – к.філос.н., доцент кафедри філософії.

Методика викладання та методи навчання

Методи навчання: лекції, семінарські заняття, групові та індивідуальні консультації.

Методичне забезпечення: навчальна та робоча програми навчальної дисципліни; опорні конспекти лекцій, комплекс навчально-методичного забезпечення, електронний навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни;, навчально-методична, першоджерельна література з навчальної дисципліни.

Оцінювання

Методи контролю: усне опитування, індивідуальна співбесіда, розгляд проблемних питань, поточні контрольні роботи, поточні тестові завдання, термінологічний диктант, письмові завдання (есе, резюме т.ін.), практичні завдання, аналіз першоджерел, захист практичних завдань, захист індивідуального навчально-дослідного завдання, виконання індивідуального науково-творчого завдання.

Засоби діагностики: перелік питань для контролю та самоперевірки завдань самостійної роботи, перелік питань для контролю та самоперевірки знань зі Змістових модулів (перелік питань до модульних контрольних робіт) з дисципліни, перелік питань до Модуль-контролю (залік, іспит).

Форми контролю: Поточний контроль: усна відповідь на семінарському занятті, доповідь, доповнення, участь у дискусії, додаткове питання, захист рефератів, опрацювання першоджерельної літератури, написання есе, твору-роздуму, проблемного завдання, письмових завдань, резюме; розв’язування тестових завдань та термінологічний диктант; модульна контрольна робота, підсумкова перевірка конспектів першоджерел. Підсумковий: модульна контрольна робота (І модуль, ІІ модуль); іспит.

До списку дисциплін
Ваші зауваження, запитання та пропозиції:webmaster¬“Ц@:*ыМЪchnu.edu.ua
 © 1999-2010 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича; Програмування: Крамар А.В.