Оновлено
2019-10-03
13:53

Навчальні дисципліни

Назва дисципліни: Філософія історіїШифр дисципліни: 6.02.03.01
До списку дисциплін
Загальний опис дисципліни
Мета курсу – окреслити головні проблеми історичного виміру буття людини крізь призму дослідження різних сфер суспільного життя в історії людства та сформувати критико-рефлексивний підхід до аналізу історичної дійсності на засадах гуманістичних ідеалів, ліберально-демократичних цінностей, патріотичних та громадянських пріоритетів.
Предмет філософії історії можна поділити на дві основні сфери. Перша сфера – онтологія історії – вивчає питання про рушійні сили, основні етапи історичного процесу, його сенс і мету, роль і місце людини в історії. Друга – гносеологія історії (критична філософія історії, аналітична філософія історії) вивчає умови, можливості, способи і форми історичного пізнання, відтворення історичного процесу таким, яким він відбувався насправді. Онтологія історії досягла найвищого розквіту у ХІХ – на початку ХХ ст., коли була запропонована ціла низка найрізноманітніших за підходами, але однакових за своєю глобальністю моделей «всесвітньої історії». Від 1930-х рр. завдяки працям Р. Арона, А. Данто, Ґ. Вайта фокус дослідницької уваги зсунувся вбік гносеологічної проблематики. Наслідком цього стало формулювання принципової неможливості встановлення об’єктивного перебігу історичного процесу, а лише його умовної, суб’єктивної реконструкції.
Осягнення особливостей історичного процесу в його єдності та невичерпному розмаїтті є основоположним завданням філософії історії. Його реалізація передбачає з'ясування низки складних проблем: початку, спрямованості, сенсу і кінця історії, співвідношення універсального і локального, конкретно-історичного і архетипного, центру та периферії, класичних та некласичних соціокультурних форм, типового й унікального в світовій історії тощо. З позицiї сучасної методологiї науки, однiєю з базових настанов якої є системний пiдхiд, фiлософiя iсторiї розглядає буття людства як єдиний бiосоцiальний, бiосферно-ноосферний процес в єдностi з космосом, з його законами, а ґенезу людства – в контексті всіх тих процесів, які відбуваються в Сонячній системі.
Сучасна фiлософiя iсторiї, з погляду деяких дослідників, тяжіє до природничого витлумачення феномену людської iсторiї, підвалини якого були закладені В.I.Вернадським, i розвивається в загальному руслі сучасної науки. Також особливої гостроти нині набули аксiологiчнi акценти у фiлософськiй iнтерпретацiї історичної реальності, пріоритет моральних критеріїв в оцiнцi феноменів та персоналiй iсторичного процесу, проблема подолання атрибутивної iнфернальностi людського буття /Н.Моїсеєв, I.Єфремов/.

Завдання курсу:
  • розглянути основні підходи до розуміння смислу історії, її закономірностей;
  • оволодіти методами історичного та філософського пізнання;
  • осмислити історичний розвиток людства та визначити його основні перспективи на підставі аналізу сучасних тенденцій поступу;
  • оволодіння методикою наукового аналізу в контексті філософсько-світоглядного, ціннісно-смислового визначення людського буття;
  • виробити світоглядно-історичні орієнтири, спрямовані на самоутвердження особистості в соціальній дійсності.

Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення курсу
Студенти повинні знати:
– предмет, завдання, структуру філософії історії;
– місце філософії історії в системі гуманітарного знання;
– головні етапи розвитку філософії історії;
– витоки ідеї всесвітньої історії та її заперечення в культурно-цивілізаційній моделі;
– особливості лінійних та циклічних моделей історії, роль та значення ідеї історичного поступу;
– основні принципи та категорії осмислення історії як буття людини, визначення суб’єкта історичного процесу;
– головні підходи до осягнення смислу історії як філософсько-світоглядної проблеми;
– аксіологічні виміри історії на перетині соціальної та особистісної складових.

Успішне опанування спецкурсу має сприяти також формуванню та закріпленню таких практичних навичок:
– вміти самостійно узагальнювати й аналізувати набуті знання з історії (всесвітньої та України) в контексті філософської проблематики;
– оволодіти новими й удосконалити набуті раніше навички роботи з різними видами філософських та історичних джерел;
– демонструвати здатність до прогнозування перспектив соціально-культурного історичного розвитку, усвідомлювати зв’язок і взаємозумовленість глобальних проблем, які потребують для свого розв’язання скоординованих зусиль науковців різних напрямів, з проблемою визначення смислу історії;
– критично оцінювати стратегії побудови в Україні демократичного суспільства, застосовуючи надбання філософсько-історичних концепцій;
– орієнтуватися в інформаційному просторі електронних ресурсів з філософії історії, вміти ними користуватися для самоосвіти та навчання, формування власної позиції в дискусійних питаннях курсу.

Студент має розуміти:
– значення та роль філософського підходу до вивчення та аналізу історії, головних подій у розвитку цивілізацій, культур;
– співвідношення загального та індивідуального в історичному процесі та пов’язані з ними сучасні соціальні, економічні, етичні проблеми;   
– принципи становлення історичної свідомості, її значення для осмислення буття світу та людини,  формування світогляду;
– значення проблем початку, спрямованості та смислу історії, свободи та відповідальності тощо.

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ
 
ЗМ 1: ПАРАДИГМИ ОСЯГНЕННЯ ІСТОРІЇ. ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ,
ПРЕДМЕТ І НАПРЯМКИ ДОСЛІДЖЕННЯ


НЕ 1.1. Предмет і завдання філософії історії
Філософія історії: поняття і предмет. Головні проблеми та структура філософії історії. Філософія історії як теорія історичного знання та пізнання. Філософія історії в системі гуманітарного знання. Філософія історії та історія, а також історія філософії. Соціально-філософська та історична проблематика. Актуальні завдання філософії історії.

НЕ 1.2. Становлення історичної свідомості
Феномен минулого. Історія як колективна пам’ять людства. Знання про минуле як компонент міфу, філософії, релігії, науки та ідеології. Елліністичний період формування історичної свідомості. Ідея фатуму в історії. Час у міфологічному світогляді.

НЕ 1.3. Головні етапи розвитку філософії історії: від християнства до гегелівської абсолютної ідеї
Лінійна концепція часу в християнстві. Провіденціалізм та есхатологія. Християнський смисл історії («Град Божий» Бл. Августина).
Людина як мета історії у гуманізмі доби Відродження. Ідея поступального розвитку суспільства у філософії історії Дж. Віко. Субстанціалізм новочасних філософських концепцій історії.
Теорії історичного прогресу Й.Ґ. Гердера, М.Ж. Кондорсе. Філософія історії Г.Гегеля. Історія Абсолютної ідеї. Діалектична методологія історії.

НЕ 1.4. Головні етапи розвитку філософії історії ХІХ – ХХ ст.
Марксизм як «матеріалістична» концепція історії. Критика позитивістами будь-яких спекулятивних філософських теорій (О.Конт, Г.Спенсер, Дж.-Ст.Мілль). М.Вебер – засновник філософського історизму.  «Ідея історії» Р.Колінґвуда. Онтологія історичного М.Хайдеґера. Критика історизму К.Поппером. Постмодерністська критика історицистської раціональності. Формування історичної свідомості української нації.

ЗМ 2: ПОНЯТТЯ ІСТОРИЧНОГО ПРОЦЕСУ:
ПРОБЛЕМА ЄДНОСТІ ТА СПРЯМОВАНОСТІ

НЕ 2.1. Ідея єдності людства та обґрунтування всесвітньої історії

Постановка та шляхи розв’язання проблеми єдності та невичерпного розмаїття у філософії історії. Розвиток уявлень про єдність людства та ідея всесвітньої історії. Філософська концепція розгортання світового духу (Г.Гегель). Формаційна модель історичного процесу (К.Маркс). Смисл та призначення світової історії в екзистенціалізмі (К.Ясперс).

НЕ 2.2. Локальні моделі історичних процесів
Культурно-цивілізаційна модель О.Шпенглера. Заперечення єдиної всесвітньої історії М.Данилевським. Поняття локальна цивілізація А.Тойнбі, суперсистема П.Сорокіна. Постмодерністські відмови від ідеї єдності історії (різомна модель).   

НЕ 2.3. Лінійні та циклічні моделі історії
Проблема початку, спрямування та кінця історії. Ідея історичного поступу людства. Еволюційна концепція універсальної історії. Ідея циклічного повернення як відтворення ідеї кругообігу в природі (в Античності). Концепція історичних циклів Дж.Віко. Розуміння циклічності процесів у сучасній науці.

НЕ 2.4. Смисл історії як світоглядна проблема
Поняття смислу. Об’єктивний всеосяжний історичний смисл і різноманітні опозиції до нього: особистісно-екзистенційний, процесуальний, потенціалістичний смисли. Постмодерністська відмова від визначення осмисленості буття, нівелювання смислу. Аксіосфера філософії історії: цінності людини і цінності історії.
 
ЗМ 3: ІСТОРІЯ – ЛЮДСЬКИЙ ВИМІР БУТТЯ

НЕ 3.1. Приреченість і свобода волі людини

Зміни в тлумаченні поняття долі (Античність, Середньовіччя, Відродження). Постановка проблеми детермінізму і свободи волі в науці Нового часу. Свобода і доконечність. Розмежування світу природи і світу свободи у філософії І.Канта.

НЕ 3.2. Народження суб’єкта історичного процесу
Народження історичного суб’єкта в ідеології Просвітництва. Людина як дійова основа історичного розвитку. Ідея прогресу людини і суспільства в історії. Історія духу як ґенеза свободи у філософії історії Г.Гегеля. Комунікативна філософія про свободу волі і відповідальність учасників дискурсу. 

НЕ 3.3. Проблема особистості і маси в історії ХХ століття
Відкриття мас у психології і філософії ХХ століття. Поняття маса, натовп в історичному контексті: проблема суб’єкта історичного процесу. Співвідношення індивіда і групи, натовпу; меншини і маси (Х.Ортеґа-і-Ґасет). Поняття вождя, харизматичного лідера, пророка. Тоталітаризм як масова організація окремих індивідів.
Перелік джерел, які пропонуються для засвоєння курсу

1.    Барг М.А. Эпохи и идеи: Становление историзма. – М.: Мысль, 1987. – 348 с.
2.    Бойченко I. В. Філософія icтopii. – К.: Знания, 2000. – 724 с.
3.    Вышегородцева О.В., Счастливцев Р.Л. Философия и методология истории: Формирование современного образа исторической науки //Философия науки. Методология и история конкретных наук. Учебное пособие (книга для чтения) [Текст] /Коллектив авторов. – М.: «Канон+» РООИ «Реабилитация», 2007. – С. 326-380.
4.    Гречко П.К. Концептуальные модели истории: Пособие для студентов. – М.: Логос, 1995. – 141 с.
5.    Гринин Л.Е. Философия и социология истории: некоторые закономерности истории человечества: (Опыт филос.- социол. анализа всемир.- ист. процесса). Пособие для студентов по социал. философии и социол. – Волгоград: Учитель, 1995 Ч.2. – 119 с. Библиогр.: с.117.
6.    Ивин А.А. Введение в философию истории: Учеб. пособие. – М.: Гуманит. изд. центр "ВЛАДОС", 1997. – 287 с., табл.
7.    Ивин А.А. Философия истории: Учебное пособие. – М.: Гардарики, 2000. – 528 с.
8.    Кантор К.М. История против прогресса: Опыт культ.-ист. генетики /Ин-т пробл. рабочего движения и сравн. политологии АН СССР. – М.: Наука, 1992. – 150 с.
9.    Карсавин Л. П. Философия истории. – СПб.: АО КОМПЛЕКТ, 1993. – 352 с.
10.    Павленко, А.Н. Три модели исторического времени //История науки в контексте культуры. – М., 1990. – С. 93-101. – Библиогр.: с. 100-101.
11.    Семенов Ю.И. Секреты Клио. Сжатое введение в философию истории. Учебное пособие. – М., 1996.
12.    Философия истории: Антология: Учеб. пособие для студентов гуманит. вузов /Сост., ред. и вступ. ст. Ю. А. Кимелёва. – М.: Аспект–Пресс, 1995. – 351 с.
13.    Философия истории: Учеб. пособие /Под ред. проф. А. С. Панарина. – М.: Гардарики, 1999. – 431 с.
14.    Философия и методология истории. Издательство: БГК им. И. А. Бодуэна Де Куртенэ. Серия: Корпус гуманитарных дисциплин; 2000.
15.    Хейзинга, Й. Homo Ludens; Статьи по истории культуры /Сост. пер. и авт. вступ. ст. Сильвестров Д.В.; Науч. коммент. Харитоновича Д.Э. – М.: Прогресс-Традиция, 1997. – 413 с., ил.
16.    Хрестоматия по философии: Учеб. пособие для гимназий, лицеев и вузов /Сост. Пшенай-Северин В.А., Пшенай-Северин Н.М. – СПб.: СМИО Пресс, 1998. – 252 с. Библиогр.: с. 247.
17.    Ящук Т.І. Філософія історії: курс лекцій. Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2004. – 536 с. Бібліогр.: С.518-535.

Викладацький склад

РУПТАШ ОЛЬГА ВАСИЛІВНА – к.філос.н., доцент кафедри філософії.

Методика викладання та методи навчання

Методи навчання: лекції, семінарські заняття, групові та індивідуальні консультації.

Методичне забезпечення: навчальна та робоча програми навчальної дисципліни; опорні конспекти лекцій, комплекс навчально-методичного забезпечення, електронний навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни;, навчально-методична, першоджерельна література з навчальної дисципліни.

Оцінювання

Методи контролю: усне опитування, індивідуальна співбесіда, розгляд проблемних питань, поточні контрольні роботи, поточні тестові завдання, термінологічний диктант, письмові завдання (есе, резюме т.ін.), практичні завдання, аналіз першоджерел, захист практичних завдань, захист індивідуального навчально-дослідного завдання, виконання індивідуального науково-творчого завдання.

Засоби діагностики: перелік питань для контролю та самоперевірки завдань самостійної роботи, перелік питань для контролю та самоперевірки знань зі Змістових модулів (перелік питань до модульних контрольних робіт) з дисципліни, перелік питань до Модуль-контролю (залік).

Форми контролю: Поточний контроль: усна відповідь на семінарському занятті, доповідь, доповнення, участь у дискусії, додаткове питання, захист рефератів, опрацювання першоджерельної літератури, написання есе, твору-роздуму, проблемного завдання, письмових завдань, резюме; розв’язування тестових завдань та термінологічний диктант; модульна контрольна робота, підсумкова перевірка конспектів першоджерел. Підсумковий: модульна контрольна робота (І модуль, ІІ модуль); залік.

До списку дисциплін
Ваші зауваження, запитання та пропозиції:webmasterЮџЙЖг@`{Ыchnu.edu.ua
 © 1999-2010 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича; Програмування: Крамар А.В.