Оновлено
2019-05-15
14:34

Навчальні дисципліни

Назва дисципліни: Філософія середніх віків і доби відродженняШифр дисципліни: 6.02.03.01
До списку дисциплін
Загальний опис дисципліни

Мета викладання дисципліни: глибоке і творче засвоєння основ філософських вчень мислителів та шкіл середньовічної філософії та філософії доби Відродження як одних із важливих складових історії світової філософії, ціннісними орієнтирами і регулятивними принципами знання й світогляду яких була християнська релігія та спрямованість на гуманістичні цінності на становлення ідеалів науки; вивчення їх основних етапів: виникнення і становлення філософії середньовіччя; розвиток християнської філософської думки, які можна визначити як патристика та схоластика, що починаються з перших сторіч нашої ери й продовжуються до середини XV століття; особливості становлення філософії доби Відродження – від гуманістичних цінностей до перших „провісників” науки (ХV- ХVІІІ).
Завдання вивчення дисципліни: засвоєння таких основних рис філософії середньовіччя як теоцентризм, креаціонізм, відкриття історичності людського буття, суперечка про природу загальних понять (реалізм і номіналізм), розрізнення істин одкровення та істин філософії, принцип пріоритету віри над розумом і т.ін.; на базі класичних методів пізнання оволодіння категоріальним та понятійним апаратом середньовічної філософії; оволодіння основами вчень провідних представників середньовічної філософії, зокрема вивчення текстів К.Тертуліана, А.Августина, Т.Аквінського, П.Абеляра, Р.Бекона, Д.Скотта, представників середньовічної філософії мусульманського Сходу; застосування форм та способів середньовічного філософського дискурсу для обґрунтування та збагачення власного світогляду, вдосконалення особистої культури філософування; засвоєння таких основних рис філософіїї доби Відродження як гуманізм, ідеальне суспільство, геліоцентризм та згодом геоцентризм, зародження та розвиток природознавства, яке переросло у науку.

У результаті вивчення дисципліни студент має набути таких компетенцій:
знати: теоретичний матеріал з курсу в межах програми; першоджерела з філософії середніх віків в межах програми; основні поняття середньовічної філософії; основні напрямки середньовічної філософської думки; методи середньовічного філософського дослідження
розуміти: зв’язок між розвитком релігійної та філософської думки в середні віки;
вузлові моменти сучасної філософії, що беруть початок в середньовічній філософії
уміти: орієнтуватись в літературі, присвяченій філософії середніх віків; аналізувати середньовічний філософський текст; оперувати основними методами середньовічної філософії; виділяти сплав античної філософії та спадку патристики в середньовічному філософському тексті; аналізувати поняття та проблеми, що увійшли з філософії середньовіччя до різних напрямків сучасної філософії

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

РОЗДІЛ І. РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА ФІЛОСОФІЯ

Тема 1. Вступ до християнської філософії

Філософсько-релігійні течії пізньої античності, історичні, соціальні, культурні передумови виникнення христи¬янства. Перші спроби і основні напрямки його теоретичного осмислення. Еволюція неоплатонізму: неоплатонізм александрійський, та неоплатонізм латинського Заходу. Загальнофілософські напрямки доби синкретизму.
Порівняння філософського сенсу ґрунтовних біблейських ідей з античною філософською традицією (монотеїзм, креаціонізм, антропоцентризм, ідея безсмертя, Ерот та Агапе, новий зміст історії та життя людини). Філософська мозаїка Філона Александрійського (25 до н. д. - 50 н. д.).

Тема 2. Гностики
Релігійно-філософський синкретизм гностичної свідомості в духовній культурі еллінізму. Історична специфіка християнського гностицизму: пневматологія, натуралістичний персоналізм, окультизм, сотеріологія, міфологізм. Гностицизм апостольської доби. Симон Маг. Гностицизм II століття. Офітські секти. Гностичні вчення Валентина та Василіда.
Дуалізм маніхейства. Вчення Мані (217 - 270) про подвійний початок світу та людської душі. Шляхи подолання зла.

Тема 3. Ранньохристиянська філософія. Отці апологети: Герма, Юстин, Татіан
Християнська проблематика в світлі філософської методології античності. Пошуки принципів середньовічного філософування.
Ранньохристиянська апологетика: формування етичних початків. «Дідахе». Ідея воскресіння (Климент Римсь¬кий). «Пастир» Герми: світ як храм. Спроба примирення античної філософії та християнства: Юстин Флавій (Му¬ченик) (100 - 166); Татіан; Афінагор (? - 210) - переспрямування філософії, переосмислення людського призначення. Перетворення ідеї категоріального розуму на ідею розуму причащеного. Мова як повідомлення.

Тема 4. Ранньохристиянська філософія. Донікейська патристика: Тертуліан
Розповсюдження християнства. Донікейська патристика. Теоретичне визначення тринітарної проблеми у Квінта Септимія Тертуліана (160 - 230); ставлення до античної філософської спадщини; про співвідношення Отця і Сина. Творення за Словом. Співвідношення імені та істини як існування і сутності. «Афіни чи Єрусалим?» Провідна ідея релігійної концепції Тертуліана: «вірую, тому що абсурдно».

Тема 5. Донікейська патристика: Ориген

Формування християнської філософсько-теологічної доктрини. Александрійська богословська школа: Климент та Ориген. Застосування античної філософської спадщини для обгрунтування християнської доктрини. Перша спроба систематизації християнського вчення у творчості Оригена (185 - 254): вчення про Трійцю, про народження та вічну народженість Сина, теорія творення, вчення про субординацію, про вічність світу, теорія апокатастасіса, апофатизм, про відношення до Писання. Вплив платонізму на філософські погляди Оригена.

Тема 6. Післянікейська патристика, «каппадокійці»: Василій Великий,
Григорій Назіанзін та Григорій Ниський

Християнський Нікейський собор (325 p.), його роль у формуванні християнських догматів. Афанасій і Арій: дискусія про статус Сина. Про походження Святого Духа.
«Золота доба» патристики (IV - V ст.). Розробка тринітарної проблеми Василієм Великим (330 - 379), Григорі¬єм Назіанзіном (Богословом) (330 - 390) та Григорієм Ниським (335 - 394). Про іпостасі Бога. Розвиток вчення про Святий Дух. Розробка категорій «Буття», «Відмінність», «Тотожність». Вчення Григорія Ниського про людину - перша християнська антропологія.
Немезій Емеський (IV - V ст.). «Про природу людини». Роздуми про долю, провидіння; людська особистість та абсолютна особистість Бога.

Тема 7. Латинська патристика. Августин Аврелій

Латинська патристика до Августина. Християнські письменники III та IV ст.: Кіпріан, Новаціан, Арнобій, Лак-танцій, Марій Вікторій.
Аврелій Августин (354 - 430) - видатний представник патристичної філософії. Сповідь як філософування. Проблема Бога та Світу. Бог як Трійця. Божественний Лик як Особа. Творення. Ідеї як думки Бога. Структура темпоральності і вічність. Тлумачення пізнавального процесу. Теодіцея. Зло і його статус. Воля, свобода та благодать. Проблема свободи волі. Світоглядні орієнтири християнства: віра, надія, любов. Вчення про людину. Абсолютна Особистість і людська особистість. Сутність людини - любов. Призначення людини - бути особистістю. Конце¬пція історичного процесу.

Тема 8. Діонісій Ареопагіт - містичне богослов'я.
Діонісій Ареопагіт і апофатична теологія. «Ареопагітики» та їхнє місце у ранньохристиянській філософії. Свідоме пристосування вчення платонізму про Першоєдине до теоретичного освоєння християнської проблема-1 тики. Апофатичне та катафатичне богослов'я. Про Божественне Ніщо. Вчення про Трійцю. Про єдино- і розподілену сутність трьох іпостасей божества. Про імена Бога. Діалектична спрямованість процесу пізнання: і сутність і метод. Співвідношення чуттєвого, раціонального і містичного пізнання. Тлумачення проблеми зла. Зе-1 мна та небесна ієрархія.

Тема 9. Від патристики до схоластики. Северин Боецій

Філософська спадщина Аніція Манлія Северина Боеція (430 - 524). Твори Боеція як опосередковуюча ланка] між пізньоантичною християнською філософією та філософією раннього Середньовіччя. Праці з логіки. Діалектика І як логіка: вчення про універсали", або про існування «загального». Теологічі трактати. Про співвідношення іпостасей Трійці. «Утешение философией» та його місце у творчому доробку філософа. Проблема християнського буття. Божественний розум і доля людини. Проблема зла. Свобода і випадковість. Про віру і розум.
Завершення патристичної доби та перехід до схоластики. Творчість Максима Сповідника (579/80 - 662) і Йоана І Дамаскіна (675 - 750). Максим Сповідник - останній самобутній представник грецької патристики. Про природу Христа. Філософія і містика. Проблеми Трійці. Божественне пізнання і любов.

РОЗДІЛ II. ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА СХОЛАСТИКА

Тема 1. Рання схоластика. Диво та етимологія. Алкуін

Схоластика як історико-культурне явище західно-християнського середньовіччя. Етапи розвитку схоластики: рання (IX - XII ст.), середня (XIII ст.), пізня (XIV - XV ст.).
Культурна ситуація доби раннього середньовіччя у Західній Європі VIII - XII столітть: «школи», «університети». Специфіка філософування: нерозподіленість та взаємопроникнення науки, філософії та теології; оформлення схоластич¬ного методу («так» і «ні»). Доба «Каролінгського відродження». Алкуін (735 - 804) - митець навчання. Диво, знак, смисл. Диво діалогу. Загадка як засіб пізнання і навчання.

Тема 2. Йоан Скот Еріугена

Філософія ірландських монастирських шкіл. Теоретична спадщина Йоана Скота Еріугени (бл. 810 - після 877). Проблема співвідношення розуму та віри. Алегоричне тлумачення Писання. Смисли розуміння. Невимовність ося¬гнення Бога. Вплив неоплатонізму на погляди Еріугени. Розум у функції віри. Реалістичне вирішення проблеми універсалій. Вчення про чотири природи як інтерпретація процедури онтологізації світу. Творення світу як послі¬довне сходження (інволюція) від Божественної «єдності» до «множинності» світу речей. Фінальна еволюція душ - як замкнення кола творення в Бозі, через ідеї. Еріугена і Діонісій Ареопагіт.


Тема 3. Зміст дискусії про універсали

Дискусія про універсали' та її місце в історії середньовічної філософії. Питання: як існує «загальне», або універ-салії? Можливі вирішення проблеми: номіналізм, реалізм, концептуалізм. Засновники традицій: Йоан Росцелін (бл. 1050 - 1122) - номіналізм; Ансельм Кентерберійський (1033 - 1109), Гільом з Шампо (бл. 1068 - 1121) - реалізм. Теологічні наслідки розуміння філософських питань. Ортодоксія і єретичне тлумачення Трійці.

Тема 4. Філософія шкіл
Шартрська філософська школа. Засновники та видатні представники. Філософсько-теологічна і природознавча проблематика досліджень. Бернар Шартрський (? - бл. 1130). Спроба поєднання арістотелізму й платонізму. Не¬оплатонічна тенденція в трактовці святої Трійці. Тьєрі Шартрський (? - бл. 1154). Екзегетика. Розуміння матерії. Дослідження в галузі фізики. «Атомізм» Гільома з Конша (бл. 1080 - 1154).
Сен-Вікторська філософська школа. Засновники та видатні представники. Молитва та містичне споглядання в культурній програмі школи. Єдність містицизму і культури як кредо Гуго Сен-Вікторського (1096 - 1141). Роздуми з приводу тлумачення біблейських текстів. Вчення про світ як знак невидимої реальності. Психологія. Рішар Сен• Вікторський (? - 1173) про мистецтво Божественного споглядання. Віра доповнює розумну розвідку. Бернар Клер-воський (1091 - 1153): досвід і правила духовного сходження.

Тема 5. Філософія Ансельма Кентерберійського

Ансельм д'Аоста (Кентерберійський) (1033 - 1109). Класичний варіант реалізму. Переваги віруючого розуму, Теодіцея. «Монологіон» - апостеріорні (за наслідками) доведення Божественного буття. Онтологічний (апріор¬ний) аргумент буття Бога і його філософська доля. «Прослогіон». Вчення про Вищу Сутність. Бог як Трійця. Про¬цес творення. Творення «з нічого». Творення як Божественне самопізнання. Бог та людина. Про свободу волі і зло, Двоїстість волі. Свобода і справедливість. Зло як прояв поганої (дурної) волі, що забуває справедливість. Про не-обхідність безсмертя душі.

Тема 6. Філософія П'єра Абеляра

Поміркований реалізм (концептуалізм) П'єра Абеляра (1079 - 1142) у поглядах на природу універсалій. Поняття, Універсалія, Концепт. «Сумнів» та «правила дослідження». Діалектика (логіка) та її функції. Діалектичні дослідження Трійці: Бог, і Бог як Трійця, співвідношення іпостасей. Наявність платонічних тенденцій. «Раціо» та його роль у тео¬логії. Два полюси знання про Бога: істини одкровення та спроба їх логічної інтерпретації. «Розумію, щоб вірувати», Фундаментальні принципи етики. Гріх і його природа. Воля Бога і воля людини. Гріховність як свідома згода волі на вчинок. Гріх як людське презирство до волі Бога. Критерій людської особистості - інтелектуальність.

Тема 7. Заснування релігійних орденів: францисканці і домініканці

Історичний, соціальний і культурний розвиток Західної Європи у XIII - XIV ст. Розквіт схоластичної філософії у Європі. Систематизація розуму та віри.
Негативні тенденції в християнській церкві. Віддалення церкви від людини. Рухи протесту під евангельскими стягами. Монахи-мандрівники, проповідники-мандрівники. Ідеї нової церкви, боротьба за моральну чистоту кліру. Франциск Асізький (1182 - 1226) - виразник духовного оновлення християнської церкви. Іманентизм в ставленні до Бога і світу, наука радісного співчуття і споглядання буття, любові до Бога і божественної тварі. Францисканці,
Доменіко Гусман - засновник чернецького (монашого) ордену домініканців. Безкомпромісна боротьба за чистоту християнської віри. Активна проповідь християнських ідей єретикам і язичникам.

Тема 8. Філософія ордену францисканців. Бонавентура
Університет в Парижі - провідний осередок теологічної і спекулятивно-філософської думки. Францискан-1 сТікий:офцен в університеті з 1235 року. Визначні представники: Александр Гельский і Бонавентура, Роджер Бекон і Иоан Дуне Скот.
Александр Гельский (1185 - 1245) - перший схоласт-фахівець з філософії Арістотеля, знавець арабської філо-Софії. Автор цілісної богословської системи. Теодіцея. Бог як першообразна, діюча і кінцева причина усіх речей. І Самопізнання Бога як відкриття ідей світу і прототип творення з нічого.
Франциск Асізький (1182 - 1226) - видатний італійський релігійний діяч; засновник впливового руху франци¬сканців.
Бонавентура з Боньяреї (1221 - 1274). Спадкоємець і наступник Франциска Асізького. Філософія і теологія. Фі- j лософія як пролог та інструмент теології. Призначення віри і завдання розуму. Ставлення до античної спадщини,| Бог і Світ. «Насіння розуму». Вчення про матерію. Матерія духовних і тілесних істот. Філософська містика, j знання і споглядання. Стани духовного споглядання. Людське пізнання і божественне осявання. Людина і Бог.

Тема 9. Філософія ордену домініканців. Фома Аквінський

Домініканський орден в університеті Парижа з 1229 року. Видатні представники: Альберт Великий, Фома Аквінський, Мейстер Екхарт.
Альберт Великий (бл. 1193 - 1280). Відмінність філософії та теології. Проблема пізнання. Залежність методів від предмету пізнання. Грецькі філософи і християнські теологи. Реалістичне вирішення проблеми універсалій. Haуковий інтерес.
Фома Аквінський (1225 - 1274). Філософія Фоми - найвище досягнення західноєвропейської схоластичної думки. Розум та віра. Наука і Теологія. Теологія як священна наука. Філософія - «служниця теології». Істини розуму! та істини одкровення. Матерія і форма. Субстанційна і акциденційна подвійність форми. Проблема Буття: Божественне буття і буття світу. П'ять доказів буття Бога. Фундаментальна структура метафізики. Вирішення проблеми! універсалій. Вчення про душу. Рівні та форми пізнавальної діяльності. Обґрунтування безсмертя душі. Проблема свободи волі. Етична доктрина. Віра, що веде розум.
Перетворення томізму на офіційну доктрину католицької церкви. Вплив томізму на сучасну католицьку філософію.

Тема 10. Експериментальна філософія
Експериментальна філософія та перші наукові дослідження епохи схоластики. Оксфордський університет. «Квадрівіум» як передумова розвитку емпіричної науки і філософії природи. Роберт Гроссетест (1175 - 1253) - науковець і теолог. Фізика і метафізика світла. Космологія. Дослідження з логіки.
Роджер Бекон (1214 - 1292). Ідея перетворення знання. Енциклопедія наук. Обґрунтування наукової методоло¬гії. Про чотири перешкоди на шляху істини. Аргументація та експеримент як два способи отримання знання. Роль досвіду в процесі пізнання. Про внутрішній і зовнішній досвід. Широчінь наукових інтересів. Спроба подолання конфлікту між теологією та філософією. Послідовне проведення ідеї відмежування теології від світських наук (філософії). Поміркований реалізм у вирішенні питання про універсали. Містика. Астрологія.

Тема 11. Філософія Йоана Дунса Скота
Науково-філософський світогляд Йоана Дунса Скота (бл. 1265 - 1308). Засновник шотландської філософської школи, що посіла провідне місце у францисканському ордені. Дотепний критик томізму. Спроба розведення філо¬софії та теології за предметом, методом, логікою і метою пізнання. Логічна проблематика. Метафізика як «макси¬мальне пізнання». Вчення про матерію та форму. Принцип індивідуації в позитивному земному бутті, що приєдну¬ється до видовизначальної форми. Проблема універсалій. Номіналістчні тенденції у метафізиці Дунса Скота. Вчення про волю і розум. Про примат волі. Про свободу волі. Томісти і скотисти.

Тема 12. Філософська спадщина Вільяма Оккама
Вільям Оккам (бл. 1280 - 1350) - видатна постать філософії пізнього середньовіччя. Ідея незалежності віри від розуму: теологія - не наука, а філософія не є її служниця. Пізнання інтуїтивне і абстрактне. Концепція «двох іс¬тин» та визволення філософії від теології. Універсали і номіналізм. «Бритва Оккама», та руйнування основ метафізики і традиційної гносеології. Логіка Оккама. Новий метод наукового дослідження. Проблема буття Бога. Емпіризм і примат індивідуального.

Оккам як провісник кризи і наступної руйнації ідеалів колективної свідомості - здобутку християнської церкви. Пе¬реддень раціоналізму Нового часу. Оккам і оккамісти.

Тема 13. Містична філософія. Мейстер Екхарт і Григорій Палама
Йоган Екхарт («Мейстер Екхарт») (1260 - 1327) - творець німецької містики. Основи спекулятивної містики. Вчення про Бога: сутність Бога (Бог в собі) та природа Бога (як проявлена сутність). «Без Бога і світ і людина - ніщо». Вчення про душу. «Жаринка» - найвища сила душі. Процес пізнання та його етапи. Розум, пам'ять і воля у співвідношенні з Ликами Трійці. Повернення (сходження) людини до Бога. Доброчесне життя, добрі справи і Бо¬жественне милосердя - умови містичного поєднання людини і Бога.
Св. Григорій Палама (1296 - 1359) - засновник, практик та теоретик візантійського містичного вчення «ісихазм», послідовник попередніх містиків Йоана Лествичника, Максима Сповідника та ін., розробник техніки спо¬глядальної містики. Автор релігійно-філософських творів, присвячених обґрунтуванню аскетизму та узагальненню досвіду монастирсько-споглядальної містики.
Втрата схоластичною філософією свого впливу та зародження ренесансної філософії у XIV – XV століттях.

РОЗДІЛ III. ФІЛОСОФІЯ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ

Тема 1. Гуманістична філософія

Головні риси та основні напрямки розвитку філософії Відродження: гуманістичний, неоплатонічний, натурфілософський.
Філософія гуманізму та напрацювання основних рис ренесансного світогляду. Кінець сповідальної філософії. Звернення до античного культурного доробку. Антропологічна орієнтація гуманістичного світогляду. Данте Алігє-рі (1265 - 1321) як предтеча культури Ренесансу. Основні філософські ідеї. Божественне творення. Душа. Про при¬значення людини. Гуманізм Франческо Петрарки (1304 - 1374). Самопізнання і самосвідомість особистості. Етико-політичні дебати Поджо Браччоліні (1330 - 1459) та Леонардо Бруні (1369 - 1444). Неоепікуреїзм Лоренцо Валла (1407 - 1457) і його етична позиція щодо розуміння блага, природи задоволення, принципу шляхетної насолоди.

Тема 2. Неоплатонізм. Філософія Миколи Кузанського
Неоплатонізм філософії Відродження. Ніколай Кузанський (1401 - 1464). Трактат «Про вчене незнання». Вчене незнання по відношенню до безкінечного. Синтез неоплатонічних та ранньохристиянських елементів з новими гу¬маністичними ідеями. Проблема співвідношення Бога та Універсуму. Ідея саморозгортання Абсолюту. Містичний пантеїзм Кузанця. Вчення про богоподібність людини. Вчення про пізнання. Інтелектуальна інтуїція як найвища форма пізнавальної діяльності. Діалектичні ідеї про співпадання протилежностей.
Подальший розвиток платонічної філософії в Італії. Марсиліо Фічино (1433 - 1499) і платонівська академія у Флоренції. Неоплатонічна інтерпретація переходу від Бога до природи. «Бог скрізь». Вчення про світову ієрархію. Душа як центр свободи. Джованні Піко делла Мірандола (1463 - 1494). Проблема людської свободи.

Тема 3. Містична філософія Якоба Бьоме.

Світогляд Якоба Бьоме (1575 - 1624) - християнський неортодоксальний містичний теїзм зі значними пантеїстичною та містичною тенденціями. Спадкоємець німецької містики, діалектики платонізму, натурфілософської ду¬мки. Три форми діалектики: Божественного існування, космології, антропології. Теософія. Вчення про Бога і його структуру. Особливості пантеїзму: Божественне творення як необхідне. Трійця і троїстість творіння. Діалектика протилежностей - принцип структури і динаміки усього сущого. Взаємозв'язок пізнання і містики. Вчення про людину. Суперечність людської природи.
Вплив діалектичних ідей Бьоме на формування філософії Нового часу.

Тема 4. Натурфілософія
Натурфілософський етап у розвитку філософії Ренесансу. Бернардіно Телезіо (1509 - 1588). Вчення про «власні початки» природи. Матерія та безтілесні активні сили. Вчення про саморух маерії. Сенсуалістична теорія пізнання.
«Нова філософія Всесвіту» Франческо Патріці (1529 - 1597). Критика арістотелізму. Початок речей. Матерія, простір та час у філософії ФЛатріці. Вчення про всеєдине. Безкінечність світу у космології. Всезагальне одухотворення. Етика «любові до себе».
Натуралістичний пантеїзм Джордано Бруно (1548 - 1600). Вчення про Єдине. Матерія і форма. Атомізм і монадо¬логія. Панпсихізм і «світова душа». Простір і час. Розвиток космологічних ідей. Бруно про безкінечність Всесвіту та численність світів. Пантеїзм Бруно. Діалектичні ідеї. Теорія пізнання. Етика «героїчного ентузіазму».

Тема 5. Християнська антропологія: Мішель Монтень і Еразм Ротердамський

Філософія людини. Мішель Монтень (1533 - 1592). Доля філософії. Розумне і вільне філософування проти ти¬ранії схоластичних догм. Особливості скептицизму: співіснування сумніву і щирої віри. Пізнання як процес. Відно¬сність знання. Людина - найцікавіший предмет філософського дослідження. Критика антропоцентризму. Воля до життя як основа мудрості.
Відродження та релігія. Реформація та Відродження. Гуманістична концепція християнської філософії Еразма Роттердамського (1467 - 1536). Лютер (1483 - 1546) та його відношення до філософії і гуманізму Відродження.
Соціально-політичні доктрини Ренесансу. Політична теорія Нікколо Макіавеллі (1469 - 1527). Утопічні конце¬пції Томаса Мора (1490 - 1525) і Томмазо Кампанелли (1568 - 1639).
Історичне значення філософії доби Відродження.

Перелік джерел, які пропонуються для засвоєння курсу

1.    Аврелий Августин. Исповедь. - Μ., 1991.
2.    Блаженный Августин. Энхиридион или О вере, надежде и любви. - Киев, 1996.
3.    Антология мировой философии: В 4 т. - М., 1969. - Т. 1. - Ч. 2. - С. 581 - 625.
4.    Апокрифы древних христиан. - М, 1989.
5.    Библия. - М, 1988.
6.    Благая весть. Новый завет. - М., 1990.
7.    Боэций «Утешение Философией» и другие трактаты. - М., 1990.
8.    Гностики или «о лжеименном знании». - Киев, 1996.
9.    Григорий Нисский. Об устроении человека. - Спб., 1995.
10.    Дионисий Ареопагит. Мистическое богословие. Письма. Божественные имена// Мистическое богословие. - Киев, 1991.
11.    Дионисий Ареопагит. О божественных именах. О мистическом богословии. - СПб., 1995.
12.    Дионисий Ареопагит. О небесной иерархии. - СПб., 1997
13.    Дионисий Ареопагит. Таинственное богословие (перевод А.Ф.Лосева) // Символ. - Париж. - 1995. - №33. - С. 247 - 261.
14.    Максим Исповедник. Четыреста глав о любви // Добротолюбие: В 5 тт. - М., 1992. - Т. 3. - С. 163 - 229.
15.    Максим Исповедник. Комментарии на книгу Дионисия Ареопагита «О божественных именах. О мистическом богословии» // Дионисий Ареопагит. О божественных именах. О мистическом богословии. - СПб., 1995.
16.    Немезий Эмесский. О природе человека. - М, 1998.
17.    Ориген. О началах. - Самара., 1993.
18.    Ориген. Против Цельса. - М.,1996.
19.    «Пастырь» Гермы. - М., 1997.
20.    Плотин. Эннеады: В 2 тт. - Киев, 1995-1996.
21.    Ранние отцы церкви. - Брюссель, 1988.
22.    Тертуллиан. Избранные сочинения. - М., 1994.
23.    Чаша Гермеса. - М., 1996.
24.    АверинцевС. С. Поэтика ранневизантийской литературы. - М., 1977, 1997.
25.    Аверинцев С. С. Софія-Логос. Словник. - К., 1999.
26.    Бибихин В. В. Язык философии. - М., 1994.
27.    Бычков В. В. Эстетика Аврелия Августина. - М., 1984.
28.    Бычков В. В. Эстетика поздней античности. - М., 1981.
29.    Бычков В. В. На путях «незнаемого знания». К публикации малых сочинений из Corpus Areopagiticum // Историко-философский ежегодник - 1990. - М., 1991.
30.    Ванеев А. А. Два года в Абези. В память о Л. П. Карсавине. - Брюссель, 1990.
31.    Владимирский Ф.С. Отношение космологических и антропологических воззрений Немезия к патристической литературе и влияние его на последующих писателей // Немезий Эмесский. О природе человека. Приложение. - М., 1998.
32.    Гегель Г. В. Ф. Лекции по истории философии. Книга третья // Сочинения. - Т. XI. - М. - Л., 1935.
33.    Гуревич А. Я. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства. - М., 1994.
34.    Жильсон Э. Философ и теология. - М., 1995.
35.    Из истории культуры средних веков и Возрождения. - М., 1976.
36.    Зеньковский В. В. Основы христианской философии. - М, 1997.
37.    Карсавин Л. П. Католичество. Общий очерк. - - Петроград, 1918. Фототипическое изд. Брюссель, 1974.
38.    Карсавин Л. П. Святые отцы и учителя Церкви. - М., 1994.
39.    Коплстон Ф. Ч. История средневековой философии. - М, 1997.
40.    Кремона Карло. Августин из Гиппона. Разум и вера. - М., 1995.
41.    Лосев А. Ф. История античной эстетики. Последние века. - М., 1988.
42.    Лосев А. Ф. История античной эстетики. Итоги тысячелетнего развития. - М., 1992. - Кн. 1.
43.    Майоров Г. Г. Формирование средневековой философии. - М., 1979.
44.    Маритен Ж. Философ в мире. - М., 1994.
45.    Мейендорф Иоанн. Введение в святоотеческое богословие. - Вильнюс-Москва, 1992.
46.    Неретина С. С. Верующий разум. К истории средневековой философии. - Архангельск, 1995.
47.    Поеное М. Э. Гностицизм II века и победа христианской церкви на ним. - Киев, 1917. Брюссель, 1991.
48.    Ранние отцы церкви. - Брюссель, 1988.
49.    Рассел Б. История западной философии: В 2 т. - М., 1993. - Т. 1.
50.    Реале Д., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. - Т. 2. Средневековье. - СПб., 1994.
51.    Соколов В. В. Средневековая философия. - М., 1979.
52.    Уколова В. И. Последний римлянин Боэций. - М., 1987.
53.    ЧанышевА. Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. - М., 1991.
54.    Абеляр Пьер. История моих бедствий. - Μ., 1959.
55.    Абеляр Петр. Тео-логические трактаты. - М.,1995.
56.    Антология мировой философии: В 4 т. - М, 1969. - Т. 1.4. 2. - С. 787-908.
57.    Бернард Клервоский. О благодати и свободе воли // Средние века. Вып. 45. - М, 1982
58.    Библия. - М, 1988.
59.    Благая весть. Новый завет. - М., 1990.
60.    Бонавентура. Путеводитель души к Богу. - М., 1993.
61.    Григорий Палама. Триады в защиту священно-безмолвствующих. - М., 1995.
62.    Кентерберийскип Ансельм. Сочинения. - М., 1995.
63.    Памятники средневековой латинской литературы IV - IX веков. - М., 1970.
64.    Фома Аквинскип. О сущем и сущности // Историко-философский ежегодник - 88. - М., 1988.
65.    Фома Аквинский. О началах природы // Время, истина, субстанция: от античной рациональности к средневековой. - М., 1991.
66.    Фома Аквинский. 16 рекомендаций для приобретения сокровищ знания // Следы. - К., 1999. - № 2. - С.39.
67.    Фома Аквинский. Из произведений //Символ. - Париж. - 1995. - №33. - С. 185 - 215.
68.    Экхарт Мейстер. Духовные проповеди и рассуждения. - М., 1991.
69.    Аверинцев С. С. Поэтика ранневизантийской литературы. - М., 1977, 1997.
70.    Аверинцев С. С. Софія-Логос. Словник. - К., 1999.
71.    Александрова О. В. Філософія Середніх віків та доби Відродження. - К., 2002.
72.    Бибихин В. В. Язык философии. - М., 1994.
73.    Боргош Юзеф. Фома Аквинский. - М., 1975.
74.    Бычков В. В. Эстетика Аврелия Августина. - М., 1984.
75.    Бычков В. В. Эстетика поздней античности. - М., 1981.
76.    Ванеев А. А. Два года в Абези. В память о Л. П. Карсавине. - Брюссель, 1990.
77.    Гарнцев М. А. Проблема самосознания в западноевропейской философии. - М., 1987.
78.    Гегель Г. В. Ф. Лекции по истории философии. Книга третья // Сочинения. - Т. XI. - М.-Л., 1935.
79.    ГуревичА. Я. Категории средневековой культуры. - М, 1979.
80.    ГуревичА. Я. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства. - М.,1990.
81.    Добиаш-Рождественская О. А. Культура западно-европейского средневековья. - Л., 1987.
82.    Жильсон Э. Философ и теология. - М., 1995.
83.    Жильсон Этъен. Философия в Средние века. - М., 2004.
84.    Задеорный В. Л. Святой Бонавентура и его эпоха // Бонавентура. Путеводитель души к Богу. - М., 1993. - С. 4 - 34.
85.    Зенъковский В. В. Основы христианской философии. - М., 1997.
86.    Из истории культуры средних веков и Возрождения. - М, 1976.
87.    Иоанн Павел Ц; Свет с Востока // Символ. - Париж. - 1995. - № 33.
88.    История лингвистических учений. Позднее средневековье. - СПб., 1991
89.    Карсавин Л. П. Католичество. Общий очерк. - Петроград, 1918. Фототипическое изд. Брюссель, 1974.
90.    Карсавин Л. П. Культура средних веков. - К., 1995.
91.    Карсавин Л. П. Святые отцы и учители Церкви. - М., 1994.
92.    Кондзъолка В. В. Історія середньовічної філософії. - Львів., 2001.
93.    Котстон Φ. Ч. Аквинат. Введение в философию средневековью мыслителя. - Долгопрудный, 1999.
94.    Коплстон Ф. Ч. История средневековой философии. - М., 1997.
95.    Курантов А. П., Стяжкин Н. И. Уильям Оккам. - М., 1978.
96.    Лосев А. Ф. История античной эстетики. Последние века. - М., 1988.
97.    Лосев А. Ф. История античной эстетики. Итоги тысячелетнего развития. - М., 1992. - Кн. 1.
98.    Майоров Г. Г. Формирование средневековой философии. - М., 1979.
99.    Маритен Ж. Философ в мире. - М., 1994.
100.    Мейендорф Иоанн. Введение в в святоотеческое богословие. - Вильнюс-Москва, 1992.
101.    Неретина С. С. Верующий разум. К истории средневековой философии. - Архангельск, 1995.
102.    Неретина С. С. Слово и текст в средневековой культуре. Миф. Время. Загадка. - М., 1994.
103.    Неретина С. С. Слово и текст в средневековой культуре. Концептуализм Абеляра. - М., 1994.
104.    Попов П. С, Стяжкин Н. И. Развитие логических идей от Античности до эпохи Возрождения. - М., 1974.
105.    Рассел Б. История западной философии: В 2 т. - М., 1993.
106.    Реале Д., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. - Т. 2. Средневековье. - СПб., 1994.
107.    Свежавски С. Святой Фома, прочитанный заново // Символ. - Париж. - 1995. - № 33.
108.    Словарь средневековой культуры. - М., 2003.

109.    Соколов В. В. Средневековая философия. - М., 1979.
110.    Стикко Мария. Святой Франциск Ассизский. - Париж, 1992.
111.    Хейзинга Й. Осень средневековья: В 3 т. - М., 1995. - Т. 1.
112.    «Цветочки святого Франциска Ассизского». - Брюссель, 1974.
113.    Чанышев А. Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. - М., 1991.
114.    Честертон Г. К. Вечный человек. - М., 1991.
115.    ШтекльА. История средневековой философии. - СПб., 1996.
116.    Антология мировой философии: В 4 т. - Μ., 1969. - Т. 2. - С. 53 - 222.
117.    Беме Я. Аврора, или Утренняя Заря в восхождении. - СПб., 1994.
118.    Бруно Д. Диалоги. - М., 1949.
119.    Бруно Д. О героическом энтузиазме. - М., 1953.
120.    Данте Алигьери. Божественная комедия. - М., 1967.
121.    Данте Алигъери. Малые произведения. - М., 1968.
122.    Кампанелла Т. Город Солнца//Утопический роман XVI - XVI 1 веков. - М., 1971. - С. 143 - 191.
123.    Лоренцо Ветла. Об истинном и ложном благе. О свободе воли. - М., 1989. - С. 463.
124.    Макиавелли Н. История Флоренции. - М., 1987.
125.    Макиавелли Н. Государь. - М., 1989.
126.    МорТ. Утопия//Утопический роман XVI - XVII веков. - М., 1971. - С. 41 - 141.
127.    Монтень Мишель. Опыты. Избранные произведения в 3-х т. - М., 1992.
128.    Николай Кузанскип. Об ученом незнании // Сочинения в 2 т. - М., 1980. - Т.1. - С. 47 - 184.
129.    Николай Кузанский. Апология ученого незнания // Там само. - Т. 2. - С. 5 - 33.
130.    Николай Кузанский. О вершине созерцания. // Там само. - Т. 2. - С. 417 - 432.
131.    Петрарка Франческо. Избранное. - М., 1974.
132.    Петрарка Франческо. Эстетические фрагменты. - М., 1963.
133.    Сочинения итальянских гуманистов эпохи Возрождения (XV в). - М., 1985.
134.    Эразм Роттердамский. Философские произведения. - М., 1986.
135.    Эстетика Ренессанса. Антология: В 2-х т. - М., 1981.
136.    Александрова О. В. Філософія Середніх віків та доби Відродження. - К., 2002.
137.    Боткин Л. Μ. Итальянские гуманисты: стиль жизни и стиль мышления. - М., 1978.
138.    Гарэн Э. Проблемы итальянского Возрождения. - М., 1986.
139.    Горфункель А. X. Гуманизм и философия итальянского Возрождения. - М., 1977.
140.    Горфункелъ А. X. Философия эпохи Возрождения. - М., 1980.
141.    Из истории культуры средних веков и Возрождения. - М., 1976.
142.    Кузнецов Б.Г. Идеи и образы Возрождения.• - М., 1979.
143.    Лосев А. Ф. Эстетика Возрождения. - М., 1998.
144.    Рассел Б. История Западной философии: В 2 т. - М., 1993.
145.    Реале Д., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. - Т. 2. Средневековье. - СПб., 1994.
146.    Рутенбург В. И. Титаны Возрождения. - Л., 1976.
147.    Соколов Б. В. Очерки философии эпохи Возрождения. - М., 1962.
148.    Эстетика Ренессанса. Антология: В 2 т. - М., 1981.

Викладацький склад

РОМАН ІГОР ОЛЕГОВИЧ – к.філос.н., асистент кафедри філософії

Методика викладання та методи навчання

Методи навчання: лекції, семінарські заняття, групові та індивідуальні консультації.

Методичне забезпечення: навчальна та робоча програми навчальної дисципліни; опорні конспекти лекцій, комплекс навчально-методичного забезпечення, електронний навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни;, навчально-методична, першоджерельна література з навчальної дисципліни.

Оцінювання

Методи контролю: усне опитування, індивідуальна співбесіда, розгляд проблемних питань, поточні контрольні роботи, поточні тестові завдання, термінологічний диктант, письмові завдання (есе, резюме т.ін.), практичні завдання, аналіз першоджерел, захист практичних завдань, захист індивідуального навчально-дослідного завдання, виконання індивідуального науково-творчого завдання.

Засоби діагностики: перелік питань для контролю та самоперевірки завдань самостійної роботи, перелік питань для контролю та самоперевірки знань зі Змістових модулів (перелік питань до модульних контрольних робіт) з дисципліни, перелік питань до Модуль-контролю (залік, іспит).

Форми контролю: Поточний контроль: усна відповідь на семінарському занятті, доповідь, доповнення, участь у дискусії, додаткове питання, захист рефератів, опрацювання першоджерельної літератури, написання есе, твору-роздуму, проблемного завдання, письмових завдань, резюме; розв’язування тестових завдань та термінологічний диктант; модульна контрольна робота, підсумкова перевірка конспектів першоджерел. Підсумковий: модульна контрольна робота (І модуль, ІІ модуль); іспит.

До списку дисциплін
Ваші зауваження, запитання та пропозиції:webmaster?ѕпgП-@–Jґzђchnu.edu.ua
 © 1999-2010 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича; Програмування: Крамар А.В.