Оновлено
2019-05-15
14:34

Навчальні дисципліни

Назва дисципліни: Філософський аналіз міфологіїШифр дисципліни: 7.02.03.01
До списку дисциплін
Загальний опис дисципліни
Через поняття сакрального філософія корелює також з міфом, міфологічною свідомістю. Міфологічна свідомість є особливою формою релігійної свідомості, найбільш ранньою релігійною свідомістю. Але на відміну від монотеїстичних релігій, що існують нині, і протиставляють творця і творіння, така свідомість змішує земне і сакральне, і є політеїстичною.
Природа міфу і суть міфологічної свідомості. Що таке міф, міфологія, міфологічна свідомість? Початкове значення слова «міф» – переказ, оповідь. Як особливий феномен історії і культури міф – це головний структурний елемент міфології – такої форми суспільної свідомості, яка характеризує розуміння природної і соціальної реальності на ранніх стадіях розвитку людства, розуміння є символічним.
Буденне розуміння міфу – стародавня «казка», частіше антична або біблейська, така, що рідше належить тому або іншому етносу. Але це поверхнево-шкільне розуміння. Міф і його зміст не менш реальні, ніж наукові теорії. Міфологічна свідомість – законна «прабатьківщина» філософського і наукового знання.
Міфологія – не просто сукупність древніх «казок». Це реалізація своєрідної «логіки», не теоретичної, а поведінкової. Структура і зв'язок міфів не хаотична і випадкова, а глибоко обґрунтована і вкорінена в людині. Міф, разом з обрядом створює для людини старовини зрозумілі і образно відчутні правила життя: емоційною, мислиннєвою, комунікативною. Завдяки міфу людина отримує прямі життєві розпорядження, необхідні в світі дивних, могутніх і незрозумілих для нього стихій і сил природи.
Міф виникає і поширюється як глибоко відображене в мові своєрідне «знання» про ці сили. На думку А.Ф. Лосева «міф це дана в словах особистісна історія».
Найважливіші характеристики міфологічної свідомості. Міфологічна свідомість виражається не у висновках і теоріях, а в оповіданнях, метафорах, особливих діях (сакральних обрядах, служіннях, танцях і тому подібне), прийнятих правилах поведінки в співтоваристві, в спільній системі цінностей і спільних колективних уявленнях  – у всьому, що забезпечує духовний зв'язок поколінь.
В міфологічній свідомості можна виділити кілька специфічних рис:
1. Синкретизм (цілісність) – не аналітичне, а цілісне світобачення, в якому в нерозчленованій єдності є первинні знання релігійних вірувань, соціально-політичних уявлень, осяянь і поривів, перших форм мистецтва, елементи буденної свідомості і тому подібне. У нім переплітається те, що пізніше протистоятиме один одному: природне і надприродне, фантазія і реальність, знання і віра, думка і емоція, предмет і знак, річ і слово. Цей світогляд не помічає суперечностей.
2. Для міфологічної свідомості характерний тотальний генетизм, тобто уявлення світу як одного великого породження, великої спорідненості природних стихій і богів. Родовід богів, про який розповідає міф, є, по суті, історією світу.
3. Міфологічна свідомість антропоморфна, тобто осягає світ у формах життя людини, причому родової людини.
4. Для міфологічної свідомості характерний етіологізм, тобто дотримання набору священних, сакральних розпоряджень в поведінці і житті, як заповідь предків. У цій свідомості не розвинене відчуття часу і історії. Історичний час поділяється на два періоди: «золотий вік», коли люди були досконалі, і «профанний» час, коли люди морально зіпсовані.
5. Міфологічна свідомість спирається на особливий тип віри – анімізм. Це віра в душі і духів, які одушевляють все в природі. Але це одухотворена віра підтримує і гармонізує життя людини, але не одухотворяє його. Це віра, яка, роблячи все жвавим, в деякому розумінні робить все і тваринним.
Нездатність позначити відмінність між природним і надприродним, байдужість до суперечності, слабкий розвиток абстрактних понять, чуттєво-конкретний характер, метафоричність, емоційність – ці і інші особливості міфологічної свідомості перетворюють міф на дуже своєрідну символічну (знакову) систему, в межах якої сприймається і описується весь світ.
Міфологічна свідомість є основою міфологічного світогляду – такої системи поглядів на об'єктивний світ і місце людини в ньому, яка заснована не на теоретичних доводах і міркуваннях, а або на художньо-емоційному переживанні світу чи на суспільних ілюзіях, народжених часто неадекватним сприйняттям великими групами людей (общинами, станами, класами, націями) соціальних процесів і своєї ролі в них.
«Здивування» як єдина основа філософії і міфології. Філософія виникає з міфології тоді, коли практичні смисли міфу витісняються смислами теоретичними, коли в людині з'являється пристрасть і можливість до пізнання і пояснення світу, вільного від всякого практичного інтересу. Філософська думка – думка, не регламентована переказом. Вона пропонує заміть первісної віри – доказ.
При цьому філософію і міфологію пов'язує спільне призначення – бути системою смисложиттєвих орієнтацій людини, і спільний світоглядний пафос – здивування.  Міф допомагає людині жити. Філософія розуміє, пояснює і тлумачить життя. Але, як говорив Аристотель, ті, хто любить мудрість, так само як і ті, хто любить міфи, однаково починають із здивування. Це здивування від відкриття в світі чогось важливого, істотного, від відчуття дивності, значущості і святості світу.
Але якщо міфологічне здивування самодостатнє, то філософське є поштовхом для подальшого розуміння, пізнання, міркування. Філософія виявляється міфологією, що раціоналізувала. І необхідність цієї раціоналізації закладена вже в самій міфологічній свідомості. Нестримна міфотворчість завдяки цьому стає продуктивною.
Міфологічна свідомість, як було сказано, не зникає з первісною культурою, не випадковим є словосполучення «міфи нашого часу» часто зустрічається в сучасних публікаціях. Оскільки ця свідомість несе в собі як позитивний, так і негативний потенціал, то філософія стає інструментом розкриття першого і подолання другого.
Філософія очищає міфотворчість від забобонності, запальності, неадекватності і дає можливість зрозуміти, і утримати його культурні аспекти. По-перше, це необхідність для культури так званої енергії помилки. Людина часто опиняється в таких соціокультурних, життєвих і інформаційних обставинах, які перевищують можливості її сприйняття і розуміння. Тоді міф стає майже єдиною рятівною формою самовизначення. По-друге, міф зберігає в собі архитипічну пам'ять про часи нерозривності людини і природи, їх синкретичного існування. Можливо, тільки ця пам'ять може давати надію у вирішенні складних екологічних проблем. Не випадково  останнім часом стає все більш популярною ідея неоязичництва, своєрідної реміфологізації свідомості сучасної людини.

Предмет навчальної дисципліни: дослідження міфу в контексті історико-філософського процесу; міф, як первинний тип світогляду; взаємозв’язок міфу та пізніх типів світогляду; міф та українська філософська та народна традиція.

Мета викладання дисципліни:
-    розкрити  зміст  міфології  як  первісної  форми   світоглядного освоєння   світу   людиною,   передумови   подальших   світоглядних   форм: релігії, філософії, науки, мистецтва, інших способів духовного і діяльно-предметного самоутвердження людини і суспільства;
-    проаналізувати основні міфологічні теорії та концепції;
-    дати  загальну  характеристику  української  міфології та демонології.

Основні завдання дисципліни:
-    показати роль і значення міфології як перманентної субстанційної
засади в розвитку людської культури і цивілізації;
-    ознайомити    студентів   з   особливостями   становлення     міфології
як первісного типу світоглядного освоєння світу;
-   виявити внутрішню динамічну структуру міфу (міфології);
-    показати наявність міфологічних форм та елементів у всіх видах
духовної та практичної діяльності людини, соціокультурного буття загалом;
-    показати,    що   міфологія   є   специфічною   реальністю,    вузловим поняттям зв'язку космосу й історії;
-    подати нарис основних міфологічних концепцій.

У результаті вивчення дисципліни студент має набути таких компетенцій:
знати:
-    наукові та філософські принципи інтерпретації міфології;
-    особливості поняття світогляду;
-    поняття наявного та належного у світогляді;
-    на основі чого формується світогляд  людини;
-    особливості екзистенційно-життєвої детермінації людина-світ;
-    основні світоглядні проблеми;
-    своєрідність становлення світогляду;
-   у чому полягають передумови виникнення античного міфу;
-   різноманітні концепції походження міфу в античності, особливості філософського розуміння античного міфу;
-    основні міфологічні концепції – від античності – до ХХ століття (античність, середні віки, ренесанс, романтизм, психоаналіз).

розуміти:
-    значення міфу в побудові філософських концепцій, вплив міфології на культурно-цивілізаційний процес;
-    основні поняття, категорії, що пов’язані з міфом та міфологічним світоглядом;
-    специфіку міфологічного світогляду;
-    відмінності між міфологією як творчістю та аналізом міфу як науковим дослідженням;
-    роль людини та суспільства в механізмі творення міфу.

вміти:
-    оперувати категоріально-понятійним апаратом дисципліни;
-    аналізувати подібні та відмінні риси вчень філософів різних епох;
-    визначати особливості основних теорій міфу;
-    співставляти різні міфологічні концепції та віднаходити їх причини в контексті історичних та культурних умов на момент їх створення.

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І
АНТИЧНИЙ МІФОЛОГІЗМ ТА ЙОГО СЕРЕДНЬОВІЧНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

НЕ 1.1. Міфотворчість в контексті ранньої античної філософії

Особливості античної цивілізації. Проблема міфу в античній культурі. Види античних міфів. Основі чинники виникнення античної культури. Поняття мікро- та макрокосму. Основні світоглядні настанови теоретичного ставлення до світу.
Раціоналізація міфу в гомерівському епосі. Фізика Гомера, вчення про Космос.
Художній реалізм Гесіода. Гесіод як основоположник нових соціонормативних регулятив. Поеми «Труди і дні» та «Теогонія». Становлення історизму свідомості. Основні теокосмогонічні ідеї та образи.
Гесіод як основоположник античної міфографії. Представники античної міфографії. Міфографія як культурне лоно історії, літератури, фольклору. Генеалогічна міфографія та хорографічна мфіографія.
Генеалогічна міфографія як праісторія. Перехід до історії. Гекатей Мілетський, Геродот, Епікур.

НЕ 1.2. Світогляд та його структурно-онтологічні виміри
Проблема міфології як специфічного способу життя. Міфологія як панівний світогляд первісного суспільства. Структурні рівні світогляду. Основні світоглядні проблеми. Основні філософські питання. Світоглядні проблеми в контексті історико-філософського процесу: еволюція та інтерпретація. Основні світоглядні опозиції у філософії XX століття: Шелер, Дільтей, Маркс.

НЕ 1.3. Перші концепції міфотворчості
Алегорична концепція міфу. Основні ознаки та особливості алегоричної концепції міфу. Відмінність між міфом та реальністю, яку він описує. Гесіод як апологет божественного походження міфів. Дофілософська теологія як один із чинників становлення  алегоричної концепції міфотворчості (Мусей, Орфей, Лін). Ферекід із Сіроса – представник теокосмогонічної прозаїчної традиції. Ферекід як засновник алегоричної концепції тлумачення міфу (первні буття як символи). Алегорична теорія міфу – історична спроба раціоналістичного трактування суті міфотворчості. Алегорія як виразник основних рис міфотворчості.
Софістичні трактування міфотворчості. Комедії Аристофана. Філософська позиція Ксенофана. Міф як продукт породження людини. Сократ про самопізнання. Проблема істини  у софістів. Міф як виховний метод (Крітій). Гіперкритика (Зоїл з Амфіполя).
Міфологія Платона. Обєктивний ідеалізм Платона. Вчення про ідеальну державу. Міф як проекція в майбутнє. Утопічний ідеал.
Аристотель про сутність міфу. Раціоналізація уявлень про міфологію. Міф як здивування, наслідування та задоволення. Спорідненість міфу та поетичної творчості.

НЕ 1.4. Концепції міфотворчості епохи еллінізму
Розвиток міфографії після Александра Македонського. Становлення культури еллінізму. Історія та перебіг Пелопоннеської війни. Історична постать Александра Македонського. Етноінтеграційна політика та політика космополітизму. Духовний світ особистості епохи еллінізму. Гуманізація стосунків. Особливості нової полісної культури. Корінна історична трансформація міфології. Поширення містичних східних культів на теренах Македонської імперії. Елліністична міфографія.
Світоглядні настанови епікуреїзму. Позбавлення міфології позалюдських основ. Римський систематизатор епікуреїзму – Тіт Лукрецій Кар. Евгемеризм. «Священний запис» як основа евгемеричної концепції міфотворчості. Евгемерична концепція як здатність до забезпечення та підтримання владно-вольових стосунків. Евгемеризм як джерело міфологічних хронік.
Філософія міфології стоїцизму. Онтологізація алегоричного змісту міфу.
Сутність міфу в трактування неоплатонізму. Занепад античного суспільства, хвиля ре міфологізації культури. Міфологічні витоки християнства. Основні світоглядні принципи неоплатонізму. Міф як світовий смисл. Демонологія – органічна частина міфотворчості. Теургія.

НЕ 1.5. Міфологічна свідомість Середньовіччя
Особливості середньовічної культури. Ціннісно-емоційних характер середньовічної свідомості. Євсевій – основоположник церковної історії. Знання – як побічний продукт пізнання – основна настанова середньовічної культури. Символізм та алегоризм середньовічної культури.
Суперечливе ставлення до міфу. Християнсько-язичницьке двоєвірство. Відмова від античної політеїстичної релігії. Наповненість християнства стародавніми міфологічними образами. Пристосування до монотеїзму основних образів міфологічної свідомості. «Нижча демонологія» як переосмислення пантеону міфологічних богів. «Християнська міфологія».
Ватиканські міфографи. Основні шляхи розвитку теорії міфу: Афанасій Александрійський, Августин. Нове алегоричне трактування міфу: особливості та представники. Основні смислові рівні тексту (Оріген, Августин). Алегоричний зміст «Божественної комедії» Данте.
Міфологія християнська і антична. Християнство проти класичної міфології. Міфологічна символіка та її християнська інтерпретація. Трансформація міфу про героя. Христос як Логос і культурний герой.

НЕ 1.6. Міф в культурі Відродження

Соціально-економічні особливості культури Ренесансу. Становлення нового типу свідомості в ренесансній культурі. Особлтвості ренесансного мистецтва (живопис, графіка, скульптура).
Реставрація античного міфологічного символізму в культурі та філософії Відродження. Античний та ренесансний титанізм. Міф у структурі європейської алхімії та езотерики.
Перебудова системи цінностей. Ренесансний гуманізм як імпліката гносеологічного плюралізму та світоглядного релятивізму. Переосмислення античної міфології. Реформація як рефлексія над новозавітною міфологією.
Демономанія епохи Відродження. «Полювання на відьом»: історичні та культурні передумови.
Ренесансне трактування природи міфу. Трансформації алегоричної концепції міфу. Занепад алегоричної концепції: причини і наслідки. Еразм Ротердамський про природу міфу.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ
МІФОЛОГІЧНІ КОНЦЕПЦІЇ У СЕКУЛЯРИЗОВАНІЙ ЄВРОПІ (XVI-XXІ СТ.)

НЕ 2.1. Інтерпретація міфу в Новий час та в епоху Просвітництва

Загальна характеристика історичних та культурних умов Нового часу. Особливості раціоналізму Нового часу. Витоки раціоналістичної традиції. Епоха великих географічних відкриттів. Новий поворот у дослідженні феномену міфу: знайомство з реальними представниками міфологічного світогляду в «новому світі».
Концепції «природної релігії»: Т.Гоббс. Г.Чербері, Р.Декарт як представники деїзму. «Природний стан», «природна релігія», «природний договір», «війна всіх проти всіх».
Зв'язок біблейської та язичницької міфології: Б Спіноза. Тлумачення старозавітного письма як спроба міфологічної ретроспективи.
Головні духовні орієнтири просвітництва. Концепція «Золотого віку»: Ж.-Ж. Руссо. Інтерес до культурних традицій Сходу. Ідея прогресу та розвиту як основна настанова науки про міф.
Теорія міфотворчості Дж. Віко. Міф як фантастична метафізика «дитинства людства».  Основні принципи вивчення міфу в європейській традиції. Просвітницьке трактування міфологізму: Б.Фонтенель. Наука та магія: точки дотику (Н.Буланже, Ш.Ф.Дюпуї). Проблема походження релігії: Д.Юм.

НЕ 2.2. Романтичні концепції міфотворчості
Цінності та ідеали романтизму. Мистецтво та поезія як універсальні форми духу в романтичному світогляді. Поняття «романтичного героя». Романтичний містицизм.
Романтизм як збудник інтересу до народної культури. Міф як пам’ятник народного духу. «Пісня про нібелунгів».
Філософія міфології Шеллінга. Пранарод, прамова і прарелігія в міфологічній теорії Шеллінга. Міф як «несвідома нескінченність».
Неоромантична міфологізація історії та цивілізації Шпенглером. Міфологічна поезія, релігія та філософія.
Виникнення порівняльно-історичної методології. Принцип історизму. Постановка індоєвропейської проблеми (мовний аспект). Диффузіонізм.

НЕ 2.3. Історичне трактування міфу
Перехід від романтизму до реалізму, нові соціально-політичні та культурні умови Європи в пп. ХІХ ст. А. Шопенгауер як представник ірраціоналістичної традиції. Волюнтаризм та ставлення до світу та міфології.
Міф у дзеркалі гегеліанства: міф як найпростіша форма пізнання. Гегель та критика романтизму з раціоналістичних позицій. Гегель та романтизм: спільне та відмінне в трактуванні міфологізму. Міф як закономірна фаза існування Абсолютного духу. Раціональне прочитання євангельського міфу.
Й.Я. Баховен – історичне прочитання міфу: від міфу до реконструкції реальної історії. Історична інтерпретація трагедії Есхіла «Орестея».

НЕ 2.4. Лінгвістична теорія міфу
Сутність міфу як нерозривний зв'язок з мовою. Макс Мюллер – основоположник лінгвістичної теорії. Метафора – основний структурний елемент лінгвістичної теорії. Солярно-метеорологічні концепції міфотворчості. Раціональні та поза раціональні підстави солярно-метеорологічних концепцій. Лінгвістична теорія міфу як чинник виникнення концепції диффузцонізму.
Переоцінка ролі «нижчої міфології» у формуванні міфу в доісторичну добу. «Нижча міфологія» як визначальний чинник виникнення полі- та монотеїстичних релігій. Динамічний розвиток міфотворчості – В. Мангард.

НЕ 2.5. Теорія міфу у світлі структуралізму
Учення Леві-Брюля про паралогізм первісного колективного мислення і неможливість логічного й наукового аналізу міфу. Закон містичної партиципації первісного колективного мислення. Зв'язок первісного мислення з моральною свідомістю. Структурно-лінгвістичний аналіз міфу Леві-Строса. Ідея тотожності ментальної структури розуму зі структурою фізичної реальності. Міф і бінарні опозиції. Мова і музика в структурі міфу.

НЕ 2.6. Інтерпретація міфу у психоаналітичному контексті (З.Фройд, К.Г. Юнг, С. Гроф)
Міф у структурі вчення про несвідоме. Міф Фройда про батьковбивство і біологізація витоків культури. Міф та індивідуальне несвідоме в ученні Фройда. Міф і колективне несвідоме (архетипи) в ученні Юнга. Міфологічна символіка і глибинна структура душі. Отто Ранк та його міф про народження героя. Міфологічна символіка і символіка снів. Ідея тотожності міфологічних стадій еволюції свідомості та психологічних стадій у розвитку особистості. Міф і регресія особистості в транс персональній психології.

НЕ 2.7. Міфотворчість в сучасній культурі

Реміфологізація сучасної культури. Сучасний інтерес до містицизму: причини та особливості. Квазінаукова міфотворчість. Футурологія: особливості антропологічного аспекту.
Засоби масової інформації та неоміфологія. Неоміфологія в динаміці культури: засади неоміфології. Фольклорна природа квазінаукової міфотворчості. Міфотворчість та реклама.

НЕ 2.8. Українська міфологія: історія та сучасність
Генетична та семантична єдність праіндоєвропеиської та української символіки та орнаментики. Етимологічні паралелі у ведичній, санскритській, давньослов'янській та українській мовах. Християнство і українська міфологія та демонологія. Міфологічно-архетипна константа в українській ментальності та соціально- історичний інфантилізм українського народу.
Перелік джерел, які пропонуються для засвоєння курсу

ПІДРУЧНИКИ
1.    Білокобильський О.В. Від науки до міфу. Онтологічні дослідження. - Донецьк: Аспект, 2004.-201 с
2.    Бирлайнд Ф. Параллельная мифология. - М., 1997.
3.    Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії. Навчальний посібник. -К., 1998.
4.    Елсуков А.Н. Познание и миф. - Минск: Изд-во Университетское, 1984.- 151с.
5.    Зигуненко С.Н. Знаки и символы. - М., 2005.
6.    Історія філософії України. Підручник. - К., 1994.
7.    Кассирер 3. Философия символических форм. В 3-х т. - М., 2002.
8.    Кондзьолка В.В. Історія середньовічної філософії: Навч. посібник, Львів, 2001.
9.    Кондзьолка В.В. Нариси з історія античної філософії. - Львів, 1993.
10.    Костомаров М. Слов'янська міфологія. - К., 1992.
11.    Лифшиц М.А. Мифология древняя и современная. - М., 1980.
12.    Лобок A.M. Антропология мифа. - Екатеринбург, 1997.
13.    Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии. - М., 1993.
14.    Марчук М.Г. Ціннісні потенції знання. - Чернівці, 2001.
15.    Найдыш В.М. Мифология: учебное пособие / В.М. Найдыш . – М. КНОРУС, 2010 . – 432 с.
16.    Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. - К., 1995.
17.    Огородник І.В. Українська філософія в іменах. - К., 1997.
18.    Огородник І.В., Огородник В.В. Історія філософської думки в Україні. - К., 1993.
19.    Сучасна зарубіжна філософія: течії і напрямки. - К., 1996.
20.    Філософія. Світ людини. - К., 2003.
21.    Чанышев А.Н. Курс лекций по древней философии. - М.,1991,т.1.
22.    Чанышев А.Н. Начало философии. - М.,1982.
23.    Чанышев А.Н. Эгейская предфилософия. - М.,1970.
24.    Чорний І. Філософія як світоглядне знання. - Чернівці, 2005.
25.    Чорний І. Філософський аналіз міфології та релігійного символізму. - Чернівці, 2007.
26.    Шевченко В.І. Концепції пізнання в українській філософії. Курс лекцій. - К.,1993.
27.    Юнг К.Г. Душа и миф. Шесть архетипов. - М., 1997.

ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА
1.    Всемирная энциклопедия. Философия XX века. - М. - Минск, 2002.
2.    Мифология древнего мира. - М.,1977.
3.    Мифы и легенды народов мира. / Под ред. И.Н.Лосева, О.Т.Кирсанова. – Ростов н/Д: Феникс, 2004. - 320 с.
4.    Мифы исчезнувших цивилизаций. Предания, легенды, сказания Нового Света с древнейших времен до испанской конкисты. - Саратов: Надежда, 1996. - 512 с
5.    Мифы народов мира. Энциклопедия в 2-х т. - М., 1998.
6.    Новейший философский словарь. - Минск, 2003.
7.    Философский энциклопедический словарь. - М., 1993.
8.    Філософський енциклопедичний словник.. - К., 2002. Вип.130.
9.    Шеллер М. Избранные произведения. - М., 1994.
10.    Шеллинг Ф.В.Введение в философию мифологии. //Сочинения. - М., 1998.
11.    Элиаде М. История веры и религиозных идей. В 3-х т. - М., 2001-2002.
12.    Элиаде М. Миф о вечном возвращении. - М., 2000.
13.    Юнг К.Г. Психология и алхимия. - М.- К., 1997.
14.    Юнг К.Г. Бог и бессознательное. - М., 1998.

Викладацький склад

РУСНАК ІГОР ГЕННАДІЙОВИЧ – к.філос.н., асистент кафедри філософії

Методика викладання та методи навчання

Методи навчання: лекції, семінарські заняття, групові та індивідуальні консультації.

Методичне забезпечення: опорні конспекти лекцій, інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни, електронний варіант курсу на сайті електронного навчання (e-learning.chnu.edu.ua); першоджерельна література, підручники з загального курсу «Філософія», «Релігієзнавство», «Культурологія».

Оцінювання
Методи контролю: усне опитування, індивідуальна співбесіда, розгляд проблемних питань, поточні контрольні роботи, поточні тестові завдання, термінологічний диктант, письмові завдання (есе, резюме т.ін.), практичні завдання, аналіз першоджерел, захист практичних завдань, захист індивідуального навчально-дослідного завдання, виконання індивідуального науково-творчого завдання.

Засоби діагностики: перелік питань для контролю та самоперевірки завдань самостійної роботи, перелік питань для контролю та самоперевірки знань зі Змістових модулів (перелік питань до модульних контрольних робіт) з дисципліни, перелік питань до Модуль-контролю (залік, іспит).

Форми контролю: Поточний контроль: усна відповідь на семінарському занятті, доповідь, доповнення, участь у дискусії, додаткове питання, захист рефератів, опрацювання першоджерельної літератури, написання есе, твору-роздуму, проблемного завдання, письмових завдань, резюме; розв’язування тестових завдань та термінологічний диктант; модульна контрольна робота, підсумкова перевірка конспектів першоджерел. Підсумковий: модульна контрольна робота (І модуль, ІІ модуль); іспит.
До списку дисциплін
Ваші зауваження, запитання та пропозиції:webmasterс=Љ„@н!­­{chnu.edu.ua
 © 1999-2010 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича; Програмування: Крамар А.В.