ќновлено
2019-10-03
13:53

Ќавчальн≥ дисципл≥ни

Ќазва дисципл≥ни: ‘≥лософський анал≥з м≥фолог≥њЎифр дисципл≥ни: 7.02.03.01
ƒо списку дисципл≥н
«агальний опис дисципл≥ни
„ерез пон€тт€ сакрального ф≥лософ≥€ корелюЇ також з м≥фом, м≥фолог≥чною св≥дом≥стю. ћ≥фолог≥чна св≥дом≥сть Ї особливою формою рел≥г≥йноњ св≥домост≥, найб≥льш ранньою рел≥г≥йною св≥дом≥стю. јле на в≥дм≥ну в≥д монотењстичних рел≥г≥й, що ≥снують нин≥, ≥ протиставл€ють творц€ ≥ твор≥нн€, така св≥дом≥сть зм≥шуЇ земне ≥ сакральне, ≥ Ї пол≥тењстичною.
ѕрирода м≥фу ≥ суть м≥фолог≥чноњ св≥домост≥. ўо таке м≥ф, м≥фолог≥€, м≥фолог≥чна св≥дом≥сть? ѕочаткове значенн€ слова «м≥ф» – переказ, опов≥дь. як особливий феномен ≥стор≥њ ≥ культури м≥ф – це головний структурний елемент м≥фолог≥њ – такоњ форми сусп≥льноњ св≥домост≥, €ка характеризуЇ розум≥нн€ природноњ ≥ соц≥альноњ реальност≥ на ранн≥х стад≥€х розвитку людства, розум≥нн€ Ї символ≥чним.
Ѕуденне розум≥нн€ м≥фу – стародавн€ «казка», част≥ше антична або б≥блейська, така, що р≥дше належить тому або ≥ншому етносу. јле це поверхнево-шк≥льне розум≥нн€. ћ≥ф ≥ його зм≥ст не менш реальн≥, н≥ж науков≥ теор≥њ. ћ≥фолог≥чна св≥дом≥сть – законна «прабатьк≥вщина» ф≥лософського ≥ наукового знанн€.
ћ≥фолог≥€ – не просто сукупн≥сть древн≥х «казок». ÷е реал≥зац≥€ своЇр≥дноњ «лог≥ки», не теоретичноњ, а повед≥нковоњ. —труктура ≥ зв'€зок м≥ф≥в не хаотична ≥ випадкова, а глибоко обірунтована ≥ вкор≥нена в людин≥. ћ≥ф, разом з обр€дом створюЇ дл€ людини старовини зрозум≥л≥ ≥ образно в≥дчутн≥ правила житт€: емоц≥йною, мислиннЇвою, комун≥кативною. «авд€ки м≥фу людина отримуЇ пр€м≥ життЇв≥ розпор€дженн€, необх≥дн≥ в св≥т≥ дивних, могутн≥х ≥ незрозум≥лих дл€ нього стих≥й ≥ сил природи.
ћ≥ф виникаЇ ≥ поширюЇтьс€ €к глибоко в≥дображене в мов≥ своЇр≥дне «знанн€» про ц≥ сили. Ќа думку ј.‘. Ћосева «м≥ф це дана в словах особист≥сна ≥стор≥€».
Ќайважлив≥ш≥ характеристики м≥фолог≥чноњ св≥домост≥. ћ≥фолог≥чна св≥дом≥сть виражаЇтьс€ не у висновках ≥ теор≥€х, а в опов≥данн€х, метафорах, особливих д≥€х (сакральних обр€дах, служ≥нн€х, танц€х ≥ тому под≥бне), прийн€тих правилах повед≥нки в сп≥втовариств≥, в сп≥льн≥й систем≥ ц≥нностей ≥ сп≥льних колективних у€вленн€х  – у всьому, що забезпечуЇ духовний зв'€зок покол≥нь.
¬ м≥фолог≥чн≥й св≥домост≥ можна вид≥лити к≥лька специф≥чних рис:
1. —инкретизм (ц≥л≥сн≥сть) – не анал≥тичне, а ц≥л≥сне св≥тобаченн€, в €кому в нерозчленован≥й Їдност≥ Ї первинн≥ знанн€ рел≥г≥йних в≥рувань, соц≥ально-пол≥тичних у€влень, ос€€нь ≥ порив≥в, перших форм мистецтва, елементи буденноњ св≥домост≥ ≥ тому под≥бне. ” н≥м перепл≥таЇтьс€ те, що п≥зн≥ше протисто€тиме один одному: природне ≥ надприродне, фантаз≥€ ≥ реальн≥сть, знанн€ ≥ в≥ра, думка ≥ емоц≥€, предмет ≥ знак, р≥ч ≥ слово. ÷ей св≥тогл€д не пом≥чаЇ суперечностей.
2. ƒл€ м≥фолог≥чноњ св≥домост≥ характерний тотальний генетизм, тобто у€вленн€ св≥ту €к одного великого породженн€, великоњ спор≥дненост≥ природних стих≥й ≥ бог≥в. –одов≥д бог≥в, про €кий розпов≥даЇ м≥ф, Ї, по сут≥, ≥стор≥Їю св≥ту.
3. ћ≥фолог≥чна св≥дом≥сть антропоморфна, тобто ос€гаЇ св≥т у формах житт€ людини, причому родовоњ людини.
4. ƒл€ м≥фолог≥чноњ св≥домост≥ характерний ет≥олог≥зм, тобто дотриманн€ набору св€щенних, сакральних розпор€джень в повед≥нц≥ ≥ житт≥, €к запов≥дь предк≥в. ” ц≥й св≥домост≥ не розвинене в≥дчутт€ часу ≥ ≥стор≥њ. ≤сторичний час под≥л€Їтьс€ на два пер≥оди: «золотий в≥к», коли люди були досконал≥, ≥ «профанний» час, коли люди морально з≥псован≥.
5. ћ≥фолог≥чна св≥дом≥сть спираЇтьс€ на особливий тип в≥ри – ан≥м≥зм. ÷е в≥ра в душ≥ ≥ дух≥в, €к≥ одушевл€ють все в природ≥. јле це одухотворена в≥ра п≥дтримуЇ ≥ гармон≥зуЇ житт€ людини, але не одухотвор€Ї його. ÷е в≥ра, €ка, робл€чи все жвавим, в де€кому розум≥нн≥ робить все ≥ тваринним.
Ќездатн≥сть позначити в≥дм≥нн≥сть м≥ж природним ≥ надприродним, байдуж≥сть до суперечност≥, слабкий розвиток абстрактних пон€ть, чуттЇво-конкретний характер, метафоричн≥сть, емоц≥йн≥сть – ц≥ ≥ ≥нш≥ особливост≥ м≥фолог≥чноњ св≥домост≥ перетворюють м≥ф на дуже своЇр≥дну символ≥чну (знакову) систему, в межах €коњ сприймаЇтьс€ ≥ описуЇтьс€ весь св≥т.
ћ≥фолог≥чна св≥дом≥сть Ї основою м≥фолог≥чного св≥тогл€ду – такоњ системи погл€д≥в на об'Їктивний св≥т ≥ м≥сце людини в ньому, €ка заснована не на теоретичних доводах ≥ м≥ркуванн€х, а або на художньо-емоц≥йному переживанн≥ св≥ту чи на сусп≥льних ≥люз≥€х, народжених часто неадекватним сприйн€тт€м великими групами людей (общинами, станами, класами, нац≥€ми) соц≥альних процес≥в ≥ своЇњ рол≥ в них.
««дивуванн€» €к Їдина основа ф≥лософ≥њ ≥ м≥фолог≥њ. ‘≥лософ≥€ виникаЇ з м≥фолог≥њ тод≥, коли практичн≥ смисли м≥фу вит≥сн€ютьс€ смислами теоретичними, коли в людин≥ з'€вл€Їтьс€ пристрасть ≥ можлив≥сть до п≥знанн€ ≥ по€сненн€ св≥ту, в≥льного в≥д вс€кого практичного ≥нтересу. ‘≥лософська думка – думка, не регламентована переказом. ¬она пропонуЇ зам≥ть перв≥сноњ в≥ри – доказ.
ѕри цьому ф≥лософ≥ю ≥ м≥фолог≥ю пов'€зуЇ сп≥льне призначенн€ – бути системою смисложиттЇвих ор≥Їнтац≥й людини, ≥ сп≥льний св≥тогл€дний пафос – здивуванн€.  ћ≥ф допомагаЇ людин≥ жити. ‘≥лософ≥€ розум≥Ї, по€снюЇ ≥ тлумачить житт€. јле, €к говорив јристотель, т≥, хто любить мудр≥сть, так само €к ≥ т≥, хто любить м≥фи, однаково починають ≥з здивуванн€. ÷е здивуванн€ в≥д в≥дкритт€ в св≥т≥ чогось важливого, ≥стотного, в≥д в≥дчутт€ дивност≥, значущост≥ ≥ св€тост≥ св≥ту.
јле €кщо м≥фолог≥чне здивуванн€ самодостатнЇ, то ф≥лософське Ї поштовхом дл€ подальшого розум≥нн€, п≥знанн€, м≥ркуванн€. ‘≥лософ≥€ ви€вл€Їтьс€ м≥фолог≥Їю, що рац≥онал≥зувала. ≤ необх≥дн≥сть ц≥Їњ рац≥онал≥зац≥њ закладена вже в сам≥й м≥фолог≥чн≥й св≥домост≥. Ќестримна м≥фотворч≥сть завд€ки цьому стаЇ продуктивною.
ћ≥фолог≥чна св≥дом≥сть, €к було сказано, не зникаЇ з перв≥сною культурою, не випадковим Ї словосполученн€ «м≥фи нашого часу» часто зустр≥чаЇтьс€ в сучасних публ≥кац≥€х. ќск≥льки ц€ св≥дом≥сть несе в соб≥ €к позитивний, так ≥ негативний потенц≥ал, то ф≥лософ≥€ стаЇ ≥нструментом розкритт€ першого ≥ подоланн€ другого.
‘≥лософ≥€ очищаЇ м≥фотворч≥сть в≥д забобонност≥, запальност≥, неадекватност≥ ≥ даЇ можлив≥сть зрозум≥ти, ≥ утримати його культурн≥ аспекти. ѕо-перше, це необх≥дн≥сть дл€ культури так званоњ енерг≥њ помилки. Ћюдина часто опин€Їтьс€ в таких соц≥окультурних, життЇвих ≥ ≥нформац≥йних обставинах, €к≥ перевищують можливост≥ њњ сприйн€тт€ ≥ розум≥нн€. “од≥ м≥ф стаЇ майже Їдиною р€т≥вною формою самовизначенн€. ѕо-друге, м≥ф збер≥гаЇ в соб≥ архитип≥чну пам'€ть про часи нерозривност≥ людини ≥ природи, њх синкретичного ≥снуванн€. ћожливо, т≥льки ц€ пам'€ть може давати над≥ю у вир≥шенн≥ складних еколог≥чних проблем. Ќе випадково  останн≥м часом стаЇ все б≥льш попул€рною ≥де€ нео€зичництва, своЇр≥дноњ рем≥фолог≥зац≥њ св≥домост≥ сучасноњ людини.

ѕредмет навчальноњ дисципл≥ни: досл≥дженн€ м≥фу в контекст≥ ≥сторико-ф≥лософського процесу; м≥ф, €к первинний тип св≥тогл€ду; взаЇмозв’€зок м≥фу та п≥зн≥х тип≥в св≥тогл€ду; м≥ф та украњнська ф≥лософська та народна традиц≥€.

ћета викладанн€ дисципл≥ни:
-    розкрити  зм≥ст  м≥фолог≥њ  €к  перв≥сноњ  форми   св≥тогл€дного освоЇнн€   св≥ту   людиною,   передумови   подальших   св≥тогл€дних   форм: рел≥г≥њ, ф≥лософ≥њ, науки, мистецтва, ≥нших способ≥в духовного ≥ д≥€льно-предметного самоутвердженн€ людини ≥ сусп≥льства;
-    проанал≥зувати основн≥ м≥фолог≥чн≥ теор≥њ та концепц≥њ;
-    дати  загальну  характеристику  украњнськоњ  м≥фолог≥њ та демонолог≥њ.

ќсновн≥ завданн€ дисципл≥ни:
-    показати роль ≥ значенн€ м≥фолог≥њ €к перманентноњ субстанц≥йноњ
засади в розвитку людськоњ культури ≥ цив≥л≥зац≥њ;
-    ознайомити    студент≥в   з   особливост€ми   становленн€     м≥фолог≥њ
€к перв≥сного типу св≥тогл€дного освоЇнн€ св≥ту;
-   ви€вити внутр≥шню динам≥чну структуру м≥фу (м≥фолог≥њ);
-    показати на€вн≥сть м≥фолог≥чних форм та елемент≥в у вс≥х видах
духовноњ та практичноњ д≥€льност≥ людини, соц≥окультурного бутт€ загалом;
-    показати,    що   м≥фолог≥€   Ї   специф≥чною   реальн≥стю,    вузловим пон€тт€м зв'€зку космосу й ≥стор≥њ;
-    подати нарис основних м≥фолог≥чних концепц≥й.

” результат≥ вивченн€ дисципл≥ни студент маЇ набути таких компетенц≥й:
знати:
-    науков≥ та ф≥лософськ≥ принципи ≥нтерпретац≥њ м≥фолог≥њ;
-    особливост≥ пон€тт€ св≥тогл€ду;
-    пон€тт€ на€вного та належного у св≥тогл€д≥;
-    на основ≥ чого формуЇтьс€ св≥тогл€д  людини;
-    особливост≥ екзистенц≥йно-життЇвоњ детерм≥нац≥њ людина-св≥т;
-    основн≥ св≥тогл€дн≥ проблеми;
-    своЇр≥дн≥сть становленн€ св≥тогл€ду;
-   у чому пол€гають передумови виникненн€ античного м≥фу;
-   р≥зноман≥тн≥ концепц≥њ походженн€ м≥фу в античност≥, особливост≥ ф≥лософського розум≥нн€ античного м≥фу;
-    основн≥ м≥фолог≥чн≥ концепц≥њ – в≥д античност≥ – до ’’ стол≥тт€ (античн≥сть, середн≥ в≥ки, ренесанс, романтизм, психоанал≥з).

розум≥ти:
-    значенн€ м≥фу в побудов≥ ф≥лософських концепц≥й, вплив м≥фолог≥њ на культурно-цив≥л≥зац≥йний процес;
-    основн≥ пон€тт€, категор≥њ, що пов’€зан≥ з м≥фом та м≥фолог≥чним св≥тогл€дом;
-    специф≥ку м≥фолог≥чного св≥тогл€ду;
-    в≥дм≥нност≥ м≥ж м≥фолог≥Їю €к творч≥стю та анал≥зом м≥фу €к науковим досл≥дженн€м;
-    роль людини та сусп≥льства в механ≥зм≥ творенн€ м≥фу.

вм≥ти:
-    оперувати категор≥ально-пон€т≥йним апаратом дисципл≥ни;
-    анал≥зувати под≥бн≥ та в≥дм≥нн≥ риси вчень ф≥лософ≥в р≥зних епох;
-    визначати особливост≥ основних теор≥й м≥фу;
-    сп≥вставл€ти р≥зн≥ м≥фолог≥чн≥ концепц≥њ та в≥днаходити њх причини в контекст≥ ≥сторичних та культурних умов на момент њх створенн€.

«ћ≤—“ ƒ»—÷»ѕЋ≤Ќ»

«ћ≤—“ќ¬»… ћќƒ”Ћ№ ≤
јЌ“»„Ќ»… ћ≤‘ќЋќ√≤«ћ “ј …ќ√ќ —≈–≈ƒЌ№ќ¬≤„Ќ≤ ≤Ќ“≈–ѕ–≈“ј÷≤ѓ

Ќ≈ 1.1. ћ≥фотворч≥сть в контекст≥ ранньоњ античноњ ф≥лософ≥њ

ќсобливост≥ античноњ цив≥л≥зац≥њ. ѕроблема м≥фу в античн≥й культур≥. ¬иди античних м≥ф≥в. ќснов≥ чинники виникненн€ античноњ культури. ѕон€тт€ м≥кро- та макрокосму. ќсновн≥ св≥тогл€дн≥ настанови теоретичного ставленн€ до св≥ту.
–ац≥онал≥зац≥€ м≥фу в гомер≥вському епос≥. ‘≥зика √омера, вченн€ про  осмос.
’удожн≥й реал≥зм √ес≥ода. √ес≥од €к основоположник нових соц≥онормативних регул€тив. ѕоеми «“руди ≥ дн≥» та «“еогон≥€». —тановленн€ ≥сторизму св≥домост≥. ќсновн≥ теокосмогон≥чн≥ ≥дењ та образи.
√ес≥од €к основоположник античноњ м≥фограф≥њ. ѕредставники античноњ м≥фограф≥њ. ћ≥фограф≥€ €к культурне лоно ≥стор≥њ, л≥тератури, фольклору. √енеалог≥чна м≥фограф≥€ та хорограф≥чна мф≥ограф≥€.
√енеалог≥чна м≥фограф≥€ €к пра≥стор≥€. ѕерех≥д до ≥стор≥њ. √екатей ћ≥летський, √еродот, ≈п≥кур.

Ќ≈ 1.2. —в≥тогл€д та його структурно-онтолог≥чн≥ вим≥ри
ѕроблема м≥фолог≥њ €к специф≥чного способу житт€. ћ≥фолог≥€ €к пан≥вний св≥тогл€д перв≥сного сусп≥льства. —труктурн≥ р≥вн≥ св≥тогл€ду. ќсновн≥ св≥тогл€дн≥ проблеми. ќсновн≥ ф≥лософськ≥ питанн€. —в≥тогл€дн≥ проблеми в контекст≥ ≥сторико-ф≥лософського процесу: еволюц≥€ та ≥нтерпретац≥€. ќсновн≥ св≥тогл€дн≥ опозиц≥њ у ф≥лософ≥њ XX стол≥тт€: Ўелер, ƒ≥льтей, ћаркс.

Ќ≈ 1.3. ѕерш≥ концепц≥њ м≥фотворчост≥
јлегорична концепц≥€ м≥фу. ќсновн≥ ознаки та особливост≥ алегоричноњ концепц≥њ м≥фу. ¬≥дм≥нн≥сть м≥ж м≥фом та реальн≥стю, €ку в≥н описуЇ. √ес≥од €к апологет божественного походженн€ м≥ф≥в. ƒоф≥лософська теолог≥€ €к один ≥з чинник≥в становленн€  алегоричноњ концепц≥њ м≥фотворчост≥ (ћусей, ќрфей, Ћ≥н). ‘ерек≥д ≥з —≥роса – представник теокосмогон≥чноњ прозањчноњ традиц≥њ. ‘ерек≥д €к засновник алегоричноњ концепц≥њ тлумаченн€ м≥фу (первн≥ бутт€ €к символи). јлегорична теор≥€ м≥фу – ≥сторична спроба рац≥онал≥стичного трактуванн€ сут≥ м≥фотворчост≥. јлегор≥€ €к виразник основних рис м≥фотворчост≥.
—оф≥стичн≥ трактуванн€ м≥фотворчост≥.  омед≥њ јристофана. ‘≥лософська позиц≥€  сенофана. ћ≥ф €к продукт породженн€ людини. —ократ про самоп≥знанн€. ѕроблема ≥стини  у соф≥ст≥в. ћ≥ф €к виховний метод ( р≥т≥й). √≥перкритика («оњл з јмф≥пол€).
ћ≥фолог≥€ ѕлатона. ќбЇктивний ≥деал≥зм ѕлатона. ¬ченн€ про ≥деальну державу. ћ≥ф €к проекц≥€ в майбутнЇ. ”топ≥чний ≥деал.
јристотель про сутн≥сть м≥фу. –ац≥онал≥зац≥€ у€влень про м≥фолог≥ю. ћ≥ф €к здивуванн€, насл≥дуванн€ та задоволенн€. —пор≥днен≥сть м≥фу та поетичноњ творчост≥.

Ќ≈ 1.4.  онцепц≥њ м≥фотворчост≥ епохи елл≥н≥зму
–озвиток м≥фограф≥њ п≥сл€ јлександра ћакедонського. —тановленн€ культури елл≥н≥зму. ≤стор≥€ та переб≥г ѕелопоннеськоњ в≥йни. ≤сторична постать јлександра ћакедонського. ≈тно≥нтеграц≥йна пол≥тика та пол≥тика космопол≥тизму. ƒуховний св≥т особистост≥ епохи елл≥н≥зму. √уман≥зац≥€ стосунк≥в. ќсобливост≥ новоњ пол≥сноњ культури.  ор≥нна ≥сторична трансформац≥€ м≥фолог≥њ. ѕоширенн€ м≥стичних сх≥дних культ≥в на теренах ћакедонськоњ ≥мпер≥њ. ≈лл≥н≥стична м≥фограф≥€.
—в≥тогл€дн≥ настанови еп≥курењзму. ѕозбавленн€ м≥фолог≥њ позалюдських основ. –имський систематизатор еп≥курењзму – “≥т Ћукрец≥й  ар. ≈вгемеризм. «—в€щенний запис» €к основа евгемеричноњ концепц≥њ м≥фотворчост≥. ≈вгемерична концепц≥€ €к здатн≥сть до забезпеченн€ та п≥дтриманн€ владно-вольових стосунк≥в. ≈вгемеризм €к джерело м≥фолог≥чних хрон≥к.
‘≥лософ≥€ м≥фолог≥њ стоњцизму. ќнтолог≥зац≥€ алегоричного зм≥сту м≥фу.
—утн≥сть м≥фу в трактуванн€ неоплатон≥зму. «анепад античного сусп≥льства, хвил€ ре м≥фолог≥зац≥њ культури. ћ≥фолог≥чн≥ витоки христи€нства. ќсновн≥ св≥тогл€дн≥ принципи неоплатон≥зму. ћ≥ф €к св≥товий смисл. ƒемонолог≥€ – орган≥чна частина м≥фотворчост≥. “еург≥€.

Ќ≈ 1.5. ћ≥фолог≥чна св≥дом≥сть —ередньов≥чч€
ќсобливост≥ середньов≥чноњ культури. ÷≥нн≥сно-емоц≥йних характер середньов≥чноњ св≥домост≥. ™всев≥й – основоположник церковноњ ≥стор≥њ. «нанн€ – €к поб≥чний продукт п≥знанн€ – основна настанова середньов≥чноњ культури. —имвол≥зм та алегоризм середньов≥чноњ культури.
—уперечливе ставленн€ до м≥фу. ’ристи€нсько-€зичницьке двоЇв≥рство. ¬≥дмова в≥д античноњ пол≥тењстичноњ рел≥г≥њ. Ќаповнен≥сть христи€нства стародавн≥ми м≥фолог≥чними образами. ѕристосуванн€ до монотењзму основних образ≥в м≥фолог≥чноњ св≥домост≥. «Ќижча демонолог≥€» €к переосмисленн€ пантеону м≥фолог≥чних бог≥в. «’ристи€нська м≥фолог≥€».
¬атиканськ≥ м≥фографи. ќсновн≥ шл€хи розвитку теор≥њ м≥фу: јфанас≥й јлександр≥йський, јвгустин. Ќове алегоричне трактуванн€ м≥фу: особливост≥ та представники. ќсновн≥ смислов≥ р≥вн≥ тексту (ќр≥ген, јвгустин). јлегоричний зм≥ст «Ѕожественноњ комед≥њ» ƒанте.
ћ≥фолог≥€ христи€нська ≥ антична. ’ристи€нство проти класичноњ м≥фолог≥њ. ћ≥фолог≥чна символ≥ка та њњ христи€нська ≥нтерпретац≥€. “рансформац≥€ м≥фу про геро€. ’ристос €к Ћогос ≥ культурний герой.

Ќ≈ 1.6. ћ≥ф в культур≥ ¬≥дродженн€

—оц≥ально-економ≥чн≥ особливост≥ культури –енесансу. —тановленн€ нового типу св≥домост≥ в ренесансн≥й культур≥. ќсоблтвост≥ ренесансного мистецтва (живопис, граф≥ка, скульптура).
–еставрац≥€ античного м≥фолог≥чного символ≥зму в культур≥ та ф≥лософ≥њ ¬≥дродженн€. јнтичний та ренесансний титан≥зм. ћ≥ф у структур≥ Ївропейськоњ алх≥м≥њ та езотерики.
ѕеребудова системи ц≥нностей. –енесансний гуман≥зм €к ≥мпл≥ката гносеолог≥чного плюрал≥зму та св≥тогл€дного рел€тив≥зму. ѕереосмисленн€ античноњ м≥фолог≥њ. –еформац≥€ €к рефлекс≥€ над новозав≥тною м≥фолог≥Їю.
ƒемономан≥€ епохи ¬≥дродженн€. «ѕолюванн€ на в≥дьом»: ≥сторичн≥ та культурн≥ передумови.
–енесансне трактуванн€ природи м≥фу. “рансформац≥њ алегоричноњ концепц≥њ м≥фу. «анепад алегоричноњ концепц≥њ: причини ≥ насл≥дки. ≈разм –отердамський про природу м≥фу.

«ћ≤—“ќ¬»… ћќƒ”Ћ№ ≤≤
ћ≤‘ќЋќ√≤„Ќ≤  ќЌ÷≈ѕ÷≤ѓ ” —≈ ”Ћя–»«ќ¬јЌ≤… ™¬–ќѕ≤ (XVI-XX≤ —“.)

Ќ≈ 2.1. ≤нтерпретац≥€ м≥фу в Ќовий час та в епоху ѕросв≥тництва

«агальна характеристика ≥сторичних та культурних умов Ќового часу. ќсобливост≥ рац≥онал≥зму Ќового часу. ¬итоки рац≥онал≥стичноњ традиц≥њ. ≈поха великих географ≥чних в≥дкритт≥в. Ќовий поворот у досл≥дженн≥ феномену м≥фу: знайомство з реальними представниками м≥фолог≥чного св≥тогл€ду в «новому св≥т≥».
 онцепц≥њ «природноњ рел≥г≥њ»: “.√оббс. √.„ербер≥, –.ƒекарт €к представники дењзму. «ѕриродний стан», «природна рел≥г≥€», «природний догов≥р», «в≥йна вс≥х проти вс≥х».
«в'€зок б≥блейськоњ та €зичницькоњ м≥фолог≥њ: Ѕ —п≥ноза. “лумаченн€ старозав≥тного письма €к спроба м≥фолог≥чноњ ретроспективи.
√оловн≥ духовн≥ ор≥Їнтири просв≥тництва.  онцепц≥€ ««олотого в≥ку»: ∆.-∆. –уссо. ≤нтерес до культурних традиц≥й —ходу. ≤де€ прогресу та розвиту €к основна настанова науки про м≥ф.
“еор≥€ м≥фотворчост≥ ƒж. ¬≥ко. ћ≥ф €к фантастична метаф≥зика «дитинства людства».  ќсновн≥ принципи вивченн€ м≥фу в Ївропейськ≥й традиц≥њ. ѕросв≥тницьке трактуванн€ м≥фолог≥зму: Ѕ.‘онтенель. Ќаука та маг≥€: точки дотику (Ќ.Ѕуланже, Ў.‘.ƒюпуњ). ѕроблема походженн€ рел≥г≥њ: ƒ.ём.

Ќ≈ 2.2. –омантичн≥ концепц≥њ м≥фотворчост≥
÷≥нност≥ та ≥деали романтизму. ћистецтво та поез≥€ €к ун≥версальн≥ форми духу в романтичному св≥тогл€д≥. ѕон€тт€ «романтичного геро€». –омантичний м≥стицизм.
–омантизм €к збудник ≥нтересу до народноњ культури. ћ≥ф €к пам’€тник народного духу. «ѕ≥сн€ про н≥белунг≥в».
‘≥лософ≥€ м≥фолог≥њ Ўелл≥нга. ѕранарод, прамова ≥ прарел≥г≥€ в м≥фолог≥чн≥й теор≥њ Ўелл≥нга. ћ≥ф €к «несв≥дома неск≥нченн≥сть».
Ќеоромантична м≥фолог≥зац≥€ ≥стор≥њ та цив≥л≥зац≥њ Ўпенглером. ћ≥фолог≥чна поез≥€, рел≥г≥€ та ф≥лософ≥€.
¬иникненн€ пор≥вн€льно-≥сторичноњ методолог≥њ. ѕринцип ≥сторизму. ѕостановка ≥ндоЇвропейськоњ проблеми (мовний аспект). ƒиффуз≥он≥зм.

Ќ≈ 2.3. ≤сторичне трактуванн€ м≥фу
ѕерех≥д в≥д романтизму до реал≥зму, нов≥ соц≥ально-пол≥тичн≥ та культурн≥ умови ™вропи в пп. ’≤’ ст. ј. Ўопенгауер €к представник ≥ррац≥онал≥стичноњ традиц≥њ. ¬олюнтаризм та ставленн€ до св≥ту та м≥фолог≥њ.
ћ≥ф у дзеркал≥ гегел≥анства: м≥ф €к найпрост≥ша форма п≥знанн€. √егель та критика романтизму з рац≥онал≥стичних позиц≥й. √егель та романтизм: сп≥льне та в≥дм≥нне в трактуванн≥ м≥фолог≥зму. ћ≥ф €к законом≥рна фаза ≥снуванн€ јбсолютного духу. –ац≥ональне прочитанн€ Ївангельського м≥фу.
….я. Ѕаховен – ≥сторичне прочитанн€ м≥фу: в≥д м≥фу до реконструкц≥њ реальноњ ≥стор≥њ. ≤сторична ≥нтерпретац≥€ трагед≥њ ≈сх≥ла «ќресте€».

Ќ≈ 2.4. Ћ≥нгв≥стична теор≥€ м≥фу
—утн≥сть м≥фу €к нерозривний зв'€зок з мовою. ћакс ћюллер – основоположник л≥нгв≥стичноњ теор≥њ. ћетафора – основний структурний елемент л≥нгв≥стичноњ теор≥њ. —ол€рно-метеоролог≥чн≥ концепц≥њ м≥фотворчост≥. –ац≥ональн≥ та поза рац≥ональн≥ п≥дстави сол€рно-метеоролог≥чних концепц≥й. Ћ≥нгв≥стична теор≥€ м≥фу €к чинник виникненн€ концепц≥њ диффузцон≥зму.
ѕереоц≥нка рол≥ «нижчоњ м≥фолог≥њ» у формуванн≥ м≥фу в до≥сторичну добу. «Ќижча м≥фолог≥€» €к визначальний чинник виникненн€ пол≥- та монотењстичних рел≥г≥й. ƒинам≥чний розвиток м≥фотворчост≥ – ¬. ћангард.

Ќ≈ 2.5. “еор≥€ м≥фу у св≥тл≥ структурал≥зму
”ченн€ Ћев≥-Ѕрюл€ про паралог≥зм перв≥сного колективного мисленн€ ≥ неможлив≥сть лог≥чного й наукового анал≥зу м≥фу. «акон м≥стичноњ партиципац≥њ перв≥сного колективного мисленн€. «в'€зок перв≥сного мисленн€ з моральною св≥дом≥стю. —труктурно-л≥нгв≥стичний анал≥з м≥фу Ћев≥-—троса. ≤де€ тотожност≥ ментальноњ структури розуму з≥ структурою ф≥зичноњ реальност≥. ћ≥ф ≥ б≥нарн≥ опозиц≥њ. ћова ≥ музика в структур≥ м≥фу.

Ќ≈ 2.6. ≤нтерпретац≥€ м≥фу у психоанал≥тичному контекст≥ («.‘ройд,  .√. ёнг, —. √роф)
ћ≥ф у структур≥ вченн€ про несв≥доме. ћ≥ф ‘ройда про батьковбивство ≥ б≥олог≥зац≥€ виток≥в культури. ћ≥ф та ≥ндив≥дуальне несв≥доме в ученн≥ ‘ройда. ћ≥ф ≥ колективне несв≥доме (архетипи) в ученн≥ ёнга. ћ≥фолог≥чна символ≥ка ≥ глибинна структура душ≥. ќтто –анк та його м≥ф про народженн€ геро€. ћ≥фолог≥чна символ≥ка ≥ символ≥ка сн≥в. ≤де€ тотожност≥ м≥фолог≥чних стад≥й еволюц≥њ св≥домост≥ та психолог≥чних стад≥й у розвитку особистост≥. ћ≥ф ≥ регрес≥€ особистост≥ в транс персональн≥й психолог≥њ.

Ќ≈ 2.7. ћ≥фотворч≥сть в сучасн≥й культур≥

–ем≥фолог≥зац≥€ сучасноњ культури. —учасний ≥нтерес до м≥стицизму: причини та особливост≥.  ваз≥наукова м≥фотворч≥сть. ‘утуролог≥€: особливост≥ антрополог≥чного аспекту.
«асоби масовоњ ≥нформац≥њ та неом≥фолог≥€. Ќеом≥фолог≥€ в динам≥ц≥ культури: засади неом≥фолог≥њ. ‘ольклорна природа кваз≥науковоњ м≥фотворчост≥. ћ≥фотворч≥сть та реклама.

Ќ≈ 2.8. ”крањнська м≥фолог≥€: ≥стор≥€ та сучасн≥сть
√енетична та семантична Їдн≥сть пра≥ндоЇвропеиськоњ та украњнськоњ символ≥ки та орнаментики. ≈тимолог≥чн≥ паралел≥ у ведичн≥й, санскритськ≥й, давньослов'€нськ≥й та украњнськ≥й мовах. ’ристи€нство ≥ украњнська м≥фолог≥€ та демонолог≥€. ћ≥фолог≥чно-архетипна константа в украњнськ≥й ментальност≥ та соц≥ально- ≥сторичний ≥нфантил≥зм украњнського народу.
ѕерел≥к джерел, €к≥ пропонуютьс€ дл€ засвоЇнн€ курсу

ѕ≤ƒ–”„Ќ» »
1.    Ѕ≥локобильський ќ.¬. ¬≥д науки до м≥фу. ќнтолог≥чн≥ досл≥дженн€. - ƒонецьк: јспект, 2004.-201 с
2.    Ѕирлайнд ‘. ѕараллельна€ мифологи€. - ћ., 1997.
3.    √ерасимчук ј.ј., “имошенко «.≤.  урс лекц≥й з ф≥лософ≥њ. Ќавчальний пос≥бник. - ., 1998.
4.    ≈лсуков ј.Ќ. ѕознание и миф. - ћинск: »зд-во ”ниверситетское, 1984.- 151с.
5.    «игуненко —.Ќ. «наки и символы. - ћ., 2005.
6.    ≤стор≥€ ф≥лософ≥њ ”крањни. ѕ≥дручник. -  ., 1994.
7.     ассирер 3. ‘илософи€ символических форм. ¬ 3-х т. - ћ., 2002.
8.     ондзьолка ¬.¬. ≤стор≥€ середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ: Ќавч. пос≥бник, Ћьв≥в, 2001.
9.     ондзьолка ¬.¬. Ќариси з ≥стор≥€ античноњ ф≥лософ≥њ. - Ћьв≥в, 1993.
10.     остомаров ћ. —лов'€нська м≥фолог≥€. -  ., 1992.
11.    Ћифшиц ћ.ј. ћифологи€ древн€€ и современна€. - ћ., 1980.
12.    Ћобок A.M. јнтропологи€ мифа. - ≈катеринбург, 1997.
13.    Ћосев ј.‘. ќчерки античного символизма и мифологии. - ћ., 1993.
14.    ћарчук ћ.√. ÷≥нн≥сн≥ потенц≥њ знанн€. - „ерн≥вц≥, 2001.
15.    Ќайдыш ¬.ћ. ћифологи€: учебное пособие / ¬.ћ. Ќайдыш . – ћ.  Ќќ–”—, 2010 . – 432 с.
16.    Ќестеренко ¬.√. ¬ступ до ф≥лософ≥њ: онтолог≥€ людини. -  ., 1995.
17.    ќгородник ≤.¬. ”крањнська ф≥лософ≥€ в ≥менах. -  ., 1997.
18.    ќгородник ≤.¬., ќгородник ¬.¬. ≤стор≥€ ф≥лософськоњ думки в ”крањн≥. -  ., 1993.
19.    —учасна заруб≥жна ф≥лософ≥€: теч≥њ ≥ напр€мки. -  ., 1996.
20.    ‘≥лософ≥€. —в≥т людини. -  ., 2003.
21.    „анышев ј.Ќ.  урс лекций по древней философии. - ћ.,1991,т.1.
22.    „анышев ј.Ќ. Ќачало философии. - ћ.,1982.
23.    „анышев ј.Ќ. Ёгейска€ предфилософи€. - ћ.,1970.
24.    „орний ≤. ‘≥лософ≥€ €к св≥тогл€дне знанн€. - „ерн≥вц≥, 2005.
25.    „орний ≤. ‘≥лософський анал≥з м≥фолог≥њ та рел≥г≥йного символ≥зму. - „ерн≥вц≥, 2007.
26.    Ўевченко ¬.≤.  онцепц≥њ п≥знанн€ в украњнськ≥й ф≥лософ≥њ.  урс лекц≥й. -  .,1993.
27.    ёнг  .√. ƒуша и миф. Ўесть архетипов. - ћ., 1997.

ƒќ¬≤ƒ ќ¬ј Ћ≤“≈–ј“”–ј
1.    ¬семирна€ энциклопеди€. ‘илософи€ XX века. - ћ. - ћинск, 2002.
2.    ћифологи€ древнего мира. - ћ.,1977.
3.    ћифы и легенды народов мира. / ѕод ред. ».Ќ.Ћосева, ќ.“. ирсанова. – –остов н/ƒ: ‘еникс, 2004. - 320 с.
4.    ћифы исчезнувших цивилизаций. ѕредани€, легенды, сказани€ Ќового —вета с древнейших времен до испанской конкисты. - —аратов: Ќадежда, 1996. - 512 с
5.    ћифы народов мира. Ёнциклопеди€ в 2-х т. - ћ., 1998.
6.    Ќовейший философский словарь. - ћинск, 2003.
7.    ‘илософский энциклопедический словарь. - ћ., 1993.
8.    ‘≥лософський енциклопедичний словник.. -  ., 2002. ¬ип.130.
9.    Ўеллер ћ. »збранные произведени€. - ћ., 1994.
10.    Ўеллинг ‘.¬.¬ведение в философию мифологии. //—очинени€. - ћ., 1998.
11.    Ёлиаде ћ. »стори€ веры и религиозных идей. ¬ 3-х т. - ћ., 2001-2002.
12.    Ёлиаде ћ. ћиф о вечном возвращении. - ћ., 2000.
13.    ёнг  .√. ѕсихологи€ и алхими€. - ћ.-  ., 1997.
14.    ёнг  .√. Ѕог и бессознательное. - ћ., 1998.

¬икладацький склад

–”—Ќј  ≤√ќ– √≈ЌЌјƒ≤…ќ¬»„ – к.ф≥лос.н., асистент кафедри ф≥лософ≥њ

ћетодика викладанн€ та методи навчанн€

ћетоди навчанн€: лекц≥њ, сем≥нарськ≥ зан€тт€, групов≥ та ≥ндив≥дуальн≥ консультац≥њ.

ћетодичне забезпеченн€: опорн≥ конспекти лекц≥й, ≥нтерактивний комплекс навчально-методичного забезпеченн€ дисципл≥ни, електронний вар≥ант курсу на сайт≥ електронного навчанн€ (e-learning.chnu.edu.ua); першоджерельна л≥тература, п≥дручники з загального курсу «‘≥лософ≥€», «–ел≥г≥Їзнавство», « ультуролог≥€».

ќц≥нюванн€
ћетоди контролю: усне опитуванн€, ≥ндив≥дуальна сп≥вбес≥да, розгл€д проблемних питань, поточн≥ контрольн≥ роботи, поточн≥ тестов≥ завданн€, терм≥нолог≥чний диктант, письмов≥ завданн€ (есе, резюме т.≥н.), практичн≥ завданн€, анал≥з першоджерел, захист практичних завдань, захист ≥ндив≥дуального навчально-досл≥дного завданн€, виконанн€ ≥ндив≥дуального науково-творчого завданн€.

«асоби д≥агностики: перел≥к питань дл€ контролю та самоперев≥рки завдань самост≥йноњ роботи, перел≥к питань дл€ контролю та самоперев≥рки знань з≥ «м≥стових модул≥в (перел≥к питань до модульних контрольних роб≥т) з дисципл≥ни, перел≥к питань до ћодуль-контролю (зал≥к, ≥спит).

‘орми контролю: ѕоточний контроль: усна в≥дпов≥дь на сем≥нарському зан€тт≥, допов≥дь, доповненн€, участь у дискус≥њ, додаткове питанн€, захист реферат≥в, опрацюванн€ першоджерельноњ л≥тератури, написанн€ есе, твору-роздуму, проблемного завданн€, письмових завдань, резюме; розв’€зуванн€ тестових завдань та терм≥нолог≥чний диктант; модульна контрольна робота, п≥дсумкова перев≥рка конспект≥в першоджерел. ѕ≥дсумковий: модульна контрольна робота (≤ модуль, ≤≤ модуль); ≥спит.
ƒо списку дисципл≥н
¬аш≥ зауваженн€, запитанн€ та пропозиц≥њ:webmasterҐmьЄШ@ybl@Jѕchnu.edu.ua
 © 1999-2010 „ерн≥вецький нац≥ональний ун≥верситет ≥мен≥ ёр≥€ ‘едьковича; ѕрограмуванн€:  рамар ј.¬.