Оновлено
2019-05-15
14:34

Навчальні дисципліни

Назва дисципліни: Філософські проблеми природознавстваШифр дисципліни: 6.02.03.01
До списку дисциплін
Загальний опис дисципліни

Сучасне людство живе на межі тисячоріч, і це змушує людей приділяти більшу увагу своєму майбутньому й розумному осмисленню минулого. Аналіз проблем, що хвилюють людство, показує, що однією з найважливіших стала проблема взаємодії природи й суспільства. Протиріччя між природою й суспільством в умовах науково-технічного прогресу, що бурхливо розвивається переростають в антагонізм, що загрожує самому життю на нашій планеті.
       Ознаки глобальної морально-екологічної кризи людства, у якому опинився світ і наслідком якого стали різкі порушення екологічної рівноваги й несумісність життя людства із створеною ним середовищем перебування, ставлять перед кожною конкретною людиною завдання оволодіння принципами керування своїм життям, що перебуває в постійній взаємодії з навколишнім середовищем, завдання раціонального природокористування й освоєння ролі, місця й значення людини в еволюції не тільки Землі, але й Космосу.
         Досягнення науки й техніки створили в більшості людей уявлення про абсолютну перевагу людини над природою. Космічна техніка, наземний транспорт, успіхи науки, що дозволили отримувати нові речовини, що не існували до цього в природі, - все це підсилило антропоцентризм стосовно природи. Люди стали забувати, що вони самі - частина природи, біологічний вид, життя якого визначається амплітудою природних умов, і вся їхня могутність заснована на використанні законів природи, поза якими розвиток людської цивілізації неможливо.
          Аналіз бар'єрів, що стоять на шляху виходу із кризи, показує, що самий головний з них - морально-психологічний. Його подолання перебуває в освоєнні людством духовної структури Всесвіту, тому що моральність і безсмертя тісно пов'язані; у зміні парадигм у соціальній сфері й науці, розумному використанні законів природи.
Метою курсу є:
•    розуміння специфіки природничо-наукового й гуманітарного компонентів культури;
•    формування уявлень про ключові особливості стратегій природничо-наукового мислення;
•    розуміння сутності трансдисциплінарних і міждисциплінарних зв'язків та ідей а також  найважливіших природничо-наукових концепцій, що лежать в основі сучасного природознавства;
•    усвідомлення проблем екології й безпеки життєдіяльності суспільства у зв'язку з основними концепціями й законами природознавства;
•     формування уявлень про зміну типів наукової раціональності, про революції в природознавстві й зміні наукових парадигм на ключових етапах розвитку природознавства;
•    розуміння ролі історичних, природничо-наукових і соціокультурних факторів і законів самоорганізації в процесі розвитку природознавства й техніки, а також у процесі діалогу науки й суспільства;
•    формування уявлень про природничо-наукову картину світу як глобальної (універсальної) моделі природи, що відображає цілісність і різноманіття природного світу.
Завдання курсу.
   Основні завдання вивчення дисципліни полягають у тому, щоб виробити уявлення:
•    про основні етапи розвитку природознавства, класичної, некласичної  та постнекласичної парадигм природознавства, про особливості сучасного природознавства;
•     про принципи науковості, методології й філософії науки;
•     про принципи симетрії й закони збереження;
•     про корпускулярні й континуальні традиції в описі природи;
•     про динамічні й статистичні закономірності в природознавстві;
•    про співвідношення порядку й безладдя (хаосу) у природі;
•     про самоорганізацію в живій і неживій природі;
•     про ієрархії структур й елементів матерії мікро-, макро- і мегасвітів;
•    про взаємозв'язки фізичних, хімічних і біологічних процесів;
•     про специфіку живого, принципах еволюції, відтворення й розвитку живих систем;
•    про біологічне різноманіття, його ролі в збереженні стійкості біосфери й принципах систематики;
•    про фізіологічні основи психіки, екології й здоров'я людини;
•    про місце людини в історії Землі, антропний принцип, про ноосферу й парадигму єдиної культури.

Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни
В результаті опанування курсу студент повинен:
Знати :
•    принципи науковості, методології й філософії науки;
•    корпускулярні й континуальні традиції в описі природи;
•    самоорганізацію в живій і неживій природі;
•    специфіку живого, принципах еволюції.
Розуміти:
•    специфіку природничо-наукового й гуманітарного компонентів культури;
•    сутності трансдисциплінарних і міждисциплінарних зв'язків та ідей а також  найважливіших природничо-наукових концепцій, що лежать в основі сучасного природознавства;
•    роль історичних, природничо-наукових і соціокультурних факторів і законів самоорганізації в процесі розвитку природознавства й техніки, а також у процесі діалогу науки й суспільства.
 Вміти:
•    визначити специфіку корпускулярної  й континуальної  традиції в описі природи;
•    проаналізувати передумови і основні детермінанти виникнення і розвитку різних поглядів на реальність;
•    експлікувати внутрішню логіку розвитку наукового природознавства;
•    обгрунтувати роль принципу науковості в розвитку природознавства;
•    продемонструвати специфіку живого.

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

Тема 1. Природознавство - інтегративний напрямок розвитку науки

1.    Що таке філософсько-методологічна проблема природознавства?
2.    Ідея   багатофакторності   у   генезисі   міждисциплінарних   синтезів
філософії та природничих наук.
3.    Багатомірність систем природничонаукового знання.

Тема 2. Методологія науки
1.    Методологія: сутність, структура, функції.
2.    Методологічний і науковий пошук.
3.    Метод і теорія. Теоретичне і методологічне знання.
4.    Системний підхід до методології науки.
5.    Евристична функція науки в розвитку нового наукового напряму.

Тема 3. Знання як об'єкт філософського аналізу
1.    Знання як предмет філософсько-методологічного дослідження.
2.    Системність і цілісність знання.
3.    Основні типи знання та рівні методологічних досліджень.

Тема 4. Емпіричне і теоретичне в науковому пізнанні
1.    Генезис проблеми емпіричного і теоретичного.
2.    Органічна єдність емпірії і теорії в науковому пізнанні.
3. Категорії емпіричного і теоретичного в багатомірному, нелінійному світі.

Тема 5. Проблеми співвідношення експерименту, моделі і теорії
1.    Науковий експеримент: сутність, структура, функції.
2.    Модель - загальнонаукова форма пізнання.  Метод моделювання. Концептуальні моделі і розвиток наукових теорій.
3.    Наукова теорія: гносеологічна сутність, структура, функції.
4.    Проблеми співвідношення їх у загальній структурі пізнання.

Тема 6. Еволюція природничонаукової картини світу.
Нелінійний стиль мислення

1.    Що таке „природничонаукова картина світу"?
2.    Класична механіка - взірець побудови природничонаукової теорії.
3.    Принцип відповідності і зміна картин світу.
4.    Концептуальна баз становлення нелінійного стилю мислення.

Тема 7. Філософські проблеми комп'ютерно-математичного освоєння світу
Людина і  комп'ютер:  механічна інтегративність  чи  органічна
цілісність?

1.    Комп'ютерно-математичний    підхід    і    багатомірна    сутність
людини. Штучний інтелект.
2.    Нова    „екранна    культура"    чи    викривлення    і    спотворення
психофізіологічної саморегуляції людини?
4.  Інформаційне    суспільство:    поступ    чи    падіння    в    безодню самознищення?

Тема 8. Еволюція „принципів опису" у фізичному пізнанні

1.    Роль „принципів опису" в розвитку фізичних теорій.
2. Вимірювальний експеримент і принцип відповідності.
3. Фізикалізація чи редукціонізм?

Тема 9. Проблеми цілісності фізичного знання.
Особливості формування єдиних фізичних теорій
1.    Діалектика взаємозв'язку фізичної теорії і експерименту.
2.    Ідея єдності та філософські основи науки.
3.    Інтегративні відношення між фізичними теоріями.
4.    Фізика як система фізичних теорій.

Тема 10. Філософські проблеми квантової фізики
1.    Філософсько-методологічні основи цілісності мікросвіту.
2.    Некласичні принципи: нові методологічні підходи.
3.    Співвідношення об'єкту і теорії в квантовій фізиці.
4.    Чинники формування онтології природознавства.

Тема 11. Прикладна філософія і методологічна свідомість сучасної фізики
1.  Багатофакторний підхід і розвиток прикладної філософії.
2.    Методологічний      потенціал      сучасного      фізико-математичного пізнання.
3.    Концептуальні основи прикладної філософії.
4.    Методологічна культура і наукові міждисциплінарні синтези.

Тема 12. Синергетична парадигма світоосягнення

1.    Теоретико-методологічні засади синергетичної парадигми.
2.    Проблема синтезу природничонаукового і гуманітарного знання.
3.    Синергетика як теорія самоорганізації.
4.    Багатомірна цілісність мікро-, макро- і мегасвіту.

Перелік джерел, які пропонуються для засвоєння курсу

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ, ЯКІ ПРОПОНУЮТЬСЯ ДЛЯ ЗАСВОЄННЯ КУРСУ

1.    Агуста Й. Исчезнувший мир. – М.,1979.
2.    Адабашев И. И. Мировые загадки сегодня. – М.,1986.
3.    Адабашев И. И. От камня до мозга. – М.,1968.
4.    Азимов А. Вид с высоты. – М.,1965.
5.    Акофф Р., Эмери Ф. О целеустремлённых системах. – М.,1966.
6.    Альвен Х. Атом. Человек. Вселенная. Длинная цепь усложнений. –   
7.    Андреев И. А. Происхождение человека и общества. – М.,1988.
8.    Арнольд В. И. Теория катастроф. – М.,1983.
9.    Афанасьев В. Т. Мир живого: системность, эволюция и управление. – М.,1986.
10.    Бабушкин В.У. О природе философии. М., 1978.
11.    Бабушкин В.У. О природе философии. М., 1978.
12.    Балахонов А. В. Ошибки развития. – Л.,1990.
13.    Баранов В. Д., Устименко Г. В. Мир культурных растений (справочник). – М.,1994.
14.    Барашенков В. С. Существуют ли границы науки: количественная и качественная неисчерпаемость материального мира. – М. 1982.
15.    Барг О.А. Живое в едином процессе. – Пермь, 1993.
16.    Бауэр Т. Психическое развитие младенца. – М.,1979.
17.    Бергсон А. Опыт о непосредственных данных сознания. Материя и память. // Бергсон А. Собр. соч. Т. 1. – М.,1992.
18.    Бигон М., Харпер Дж., Таунсенд К. Экология. Особи, популяции и сообщества. В 2 т. – М.,1989.
19.    Блинников В. И. Зоология с основами экологии. – М.,1990.
20.    Блум Ф., Лейзерсон А., Хофстедтер Л. Мозг, разум, поведение. – М.,1988.
21.    Бобров Е. Г. Линней, его жизнь и труды. – М. – Л.,1957.
22.    Борзенков В. Г. Биология и физика. – М.,1982.
23.    Будыко М. И. Глобальная экология. – М.,1977.
24.    Буслова М.К., Городевич Т.А., Готт В.С. Современное естествознание в    системе науки и техники. М.: Наука и техника,1990.
25.    Вайскопф В. Наука и удивительное (как человек понимает природу). - М.: Наука, 1965.
26.    Васильева Т. С., Орлов В. В. Химическая форма материи. – Пермь, 1983.
27.    Вернадский В. И. Живое вещество. – М.,1972.
28.    Вернадский В. И. Научная мысль как планетное явление. – М.,1991.
29.    Вернадский В. И. Начало и вечность жизни. – М.,1989.
30.    Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста. – М.,1988.
31.    Вернадский В. И. Химическое строение биосферы Земли и её окружения. – М.,1987.
32.    Взаимодействие методов естественных наук в познании жизни. – М.,1976.
33.    Видинеев Р. Природа интеллектуальных способностей человека. – М.,1991.
34.    Винер Н. Новые главы кибернетики. – М.,1963.
35.    Винер Н. Творец и робот. – М.,1966.
36.    Войткевич Г. В. Возникновение и развитие жизни на Земле. – М.,1988.
37.    Войткевич Г. В. Геологическая хронология Земли. – М.,1983.
38.    Войткевич Г. В., Вронский В. А. Основы учения о биосфере. – М.,1989.
39.    Волькенштейн М. В. Энтропия и информация. – М.,1986.
40.    Воронцов Н. Н. Теория эволюции: истоки, постулаты и проблемы. – М.,1989.
41.    Гиренок Ф. И. Экология. Цивилизация. Ноосфера. – М.,1987.
42.    Гласс Л., Мэки М. От часов к хаосу. – М.,1991.
43.    Голицын Г. А., Петров В. М. Гармония и алгебра живого. – М.,1990.
44.    Горышина Т. К. Экология растений. – М.,1979.
45.    Готт В. С. Философские вопросы современной физики. - М.: Высшая школа, 1988.
46.    Готт В.С. Философские проблемы современного естествознания: Учебн. пос. М.: Высш. школа, 1974Очерки истории естествознания и техники: Сб.    
47.    Грант В. Эволюционный процесс. – М.,1991.
48.    Гробстайн К. Стратегия жизни. – М.,1968.
49.    Грушевицкая Т.Г., Садохин А.П. Концепции современного естествознания. - М.:Высшая школа, 1998.
50.    Грушевицкая Т.Г., Садохин А.П. Концепции современного естествознания.-М.,     ЮНИТИ,2005.  
51.    Данин Д. С. Вероятностный мир. - М.: Знание, 1981.
52.    Добронравова И. С. Синергетика: становление нелинейного 
53.    Дорфман Я. Г. Всемирная история физики с начала 19 века до середины 20 века. - М.: Наука, 1979.
54.    Дорфман Я. Г. Всемирная история физики с начала 19 века до середины 20 века. - М.: Наука, 1979.
55.    Дубнищева Т.Я.. Концепции современного естествознания.  Новосибирск: Изд-во ЮКЭА, 1997.        
56.    Дэвис П. Случайная Вселенная. – М.,1985.
57.    Дягилев Ф.М. Концепции современного естествознания. – М.: Изд. ИМПЭ,1998.
58.    естествознании. – М.,1979.
59.    Зельдович Я.Б., Хлопов М.Ю. Драма идей в познании природы.- М.: Наука, 1988.
60.    Зельдович Я.Б., Хлопов М.Ю. Драма идей в познании природы.- М.: Наука, 1988.
61.    Зигель Ф. Ю. Сокровища звёздного неба. – М.,1986.
62.    Идлис Г. М. Революции в астрономии, физике и космологии. – М.,1985.
63.    Ильин В.В. Теория познания. Введение. Общие проблемы. М., 1993.
64.    Ильин В.В., Калинкин А.Т. Природа науки. М., 1985.
65.    Инфельд Л., Эйнштейн А. Эволюция физики.- М.: Наука, 1965.
66.    Иорданский В. Б. Хаос и гармония. – М.,1982.
67.    Капица П. Л. Эксперимент. Теория. Практика. - М.: Наука, 1977.
68.    Капра Ф. Дао физики. - СПб.: Орис, 1994.
69.    Капра Ф. Дао физики: исследование параллелей между современной физикой и мистицизмом Востока. – СПб.,1994.
70.    Карапетьянц М.Х., Дракин С.И. Строение вещества.- М.: Высшая школа, 1970.
71.    Карпенков С.Х. Концепции современного естествознания. М.: Культура и спорт, 1997.
72.    Карпенков С.Х. Концепции современного естествознания. М.: Культура и спорт, 1997.
73.    Карпенков С.Х. Концепции современного естествознания. М.: Культура и спорт, 1997.
74.    Карпенков С.Х. Основные концепции естествознания. – М., ЮНИТИ, 2004.
75.    Клейн М. В поисках истины.- М.: Мир, 1987.
76.    Клейн М. В поисках истины.- М.: Мир, 1987.
77.    Колтун М. М. Мир физики. - М.: Детская литература, 1984.
78.    Концепции современного естествознания / Под ред. Лавриненко В.Н., Ратникова В.П. - М.:Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997.
79.    Концепции современного естествознания. / С.И. Самыгин, М.И.Баскаков, В.О. Голубинцев и др., Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.
80.    Крамянский В. И. Структурные уровни живой природы. – М.,1969.
81.    Кудрявцев П.С. Курс истории физики.- М.: Просвещение, 1982.
82.    Курдюмов С. П., Малинецкий Г. Г. Синергетика и теория
83.    Кэмпфер Ф. Путь в современную физику. - М.: Мир, 1972.
84.    Лауэ М. История физики. - М.: Наука, 1956.
85.    Лекторский В.А. Субъект, объект, познание. М., 1980.
86.    Лекторский В.А., Швырёв В.С. Методологический анализ науки. (Типы и уровни). // Философия, методология, наука. - М., 1972.
87.    Льоцци М. История физики. - М.: Мир, 1972.
88.    М.,1973.
89.    Миркин Б. М., Розенберг Г. С., Наумова Л. Г. Словарь понятий и терминов   
90.    Моисеев Н. Н. Человек и ноосфера. – М.,1990.
91.    мышления. – Киев.,1990.
92.    Мэрион Дж.В. Физика и физический мир. - М.: Мир, 1975.
93.    Найдыш В.М. Концепции современного естествознания. М., 1999.
94.    Налимов В. В. Спонтанность сознания. Вероятностная теория смыслов и смысловая архитектоника личности. – М.,1989.
95.    Николис Г., Пригожин И. Познание сложного. – М.,1989.
96.    Николов Т. Долгий путь жизни. – М.,1986.
97.    Оммани Ф. Рыбы. – М.,1975.
98.    Опарин А. И. Возникновение жизни на Земле. – М.,1957.
99.    Перминов В. Я. Проблема причинности в философии и 
100.    Петрушенко Л. А. Единство системности, организованности и 
101.    Принципы истории естествознания и техники: Теория и история. М.: Наука. 1993.
102.    Развитие естествознания в России / Под ред. С.Р. Микульского. М.:    Наука, 1977.
103.    Раушенбах Б.В.Точные науки и науки о человеке. - Вопр.филос., 1989, № 4.
104.    Реальность и прогнозы искусственного интеллекта. – М.,1987.
105.    Риклефс Р. Основы общей экологии. – М.,1979.
106.    Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии в 2 т. – М.,1989.
107.    Рузавин Г.И. Концепции современного естествознания. М.: Культура и спорт, 1997.
108.    самодвижения. – М.,1975.
109.    саморегуляции. Идеи, методы, перспективы. – М.,1983.
110.    Сапин М. Р. Билич Г. Л. Анатомия человека., 1989.
111.    Сержантов В. Ф., Гречаный В. В. Человек как предмет естественнонаучного и философского познания. – Л.,1980.
112.    Сивухин Д. В. Общий курс физики. Т.1: Механика. - М.: Наука, 1989.
113.    Сивухин Д. В. Общий курс физики. Т.2: Термодинамика и молекулярная физика. - М.: Наука, 1990.
114.    Сивухин Д. В. Общий курс физики. Т.2: Термодинамика и молекулярная физика. - М.: Наука, 1990.
115.    Сивухин Д. В. Общий курс физики. Т.3: Электричество и магнетизм. - М.: Наука, 1990.
116.    современной фитоценологии. – М.,1989.
117.    Современные теории познания. М., 1992.
118.    Соколов Б. С. и др. Палеонтология и эволюция биосферы. – Л.,1983.
119.    Спасский В. И. Физика для философов. - М.: МГУ, 1989.
120.    Степин В. С. Философская антропология и философия науки. - М.: Высшая школа, 1992.
121.    Степин В., Горохов В., Розов М. Философия науки и техники. М., 1996.
122.    Тарасов Л. В. Мир, построенный на вероятности.- М.: Просвещение, 1984.
123.    трудов. Вып. 37. Киев: Наукова думка, 1984.
124.    Фёдоров В. Д., Гильманов Т. Г. Экология. – М.,1980.
125.    Фейнберг Е.Л. Две культуры. Интуиция и логика в искусстве и науке.- М.: Наука, 1992.
126.    Философия и методология науки. Под ред. В.Купцова. М., 1996.
127.    Философия. Под ред. В.Губина. М.,1997.
128.    Философские проблемы естествознания / Под ред. С.Т.Мелюхина,- М.: Высшая школа, 1985.
129.    Философские проблемы естествознания / Под ред. С.Т.Мелюхина,- М.: Высшая школа, 1985.
130.    Філософія. Курс лекцій. Під ред. Бичка І.В. К.,1993.
131.    Хилл Т. Современные теории познания. М., 1965.
132.    Ч.2.Природа в современной естественнонаучной картине мира. Параграф 12. Современная биологическая картина мира.
133.    Эрден-Груз Т. Основы строения материи. - М.: Мир, 1976.
134.    Эткинс П. Порядок и беспорядок в природе.- М.: Мир, 1987.
135.    Юдин Б.Г. Методологический анализ как направление изучения науки. М., Наука, 1986.
136.    Кейн Г. Современная физика элементарных частиц. – М.,1990

Викладацький склад

ОНУФРІЙЧУК РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ – к.філос.н., асистент кафедри філософії.

Методика викладання та методи навчання

Методи навчання: лекції, семінарські заняття, групові та індивідуальні консультації.

Методичне забезпечення: навчальна та робоча програми навчальної дисципліни; опорні конспекти лекцій, комплекс навчально-методичного забезпечення, електронний навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни;, навчально-методична, першоджерельна література з навчальної дисципліни.

Оцінювання
Методи контролю: усне опитування, індивідуальна співбесіда, розгляд проблемних питань, поточні контрольні роботи, поточні тестові завдання, термінологічний диктант, письмові завдання (есе, резюме т.ін.), практичні завдання, аналіз першоджерел, захист практичних завдань, захист індивідуального навчально-дослідного завдання, виконання індивідуального науково-творчого завдання.

Засоби діагностики: перелік питань для контролю та самоперевірки завдань самостійної роботи, перелік питань для контролю та самоперевірки знань зі Змістових модулів (перелік питань до модульних контрольних робіт) з дисципліни, перелік питань до Модуль-контролю (залік, іспит).

Форми контролю: Поточний контроль: усна відповідь на семінарському занятті, доповідь, доповнення, участь у дискусії, додаткове питання, захист рефератів, опрацювання першоджерельної літератури, написання есе, твору-роздуму, проблемного завдання, письмових завдань, резюме; розв’язування тестових завдань та термінологічний диктант; модульна контрольна робота, підсумкова перевірка конспектів першоджерел. Підсумковий: модульна контрольна робота (І модуль, ІІ модуль); залік, іспит.
До списку дисциплін
Ваші зауваження, запитання та пропозиції:webmasterЁФш(U@8ЁЮchnu.edu.ua
 © 1999-2010 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича; Програмування: Крамар А.В.